Мал. 7.1 Схема основні елементів організації
Принцип є не що інше, як вихідне положення, правило дії, що випливає із закону. Принципи організації - це загальні правила (положення) формування (самоформування) систем в природі і суспільстві, що забезпечують їх впорядкованість і це-лесообразность функціонування.
Процедура формування, освоєння та застосування принципів організації представлена на малюнку 7.2.
Мал. 7.2. Процедура формування, освоєння та застосування принципів організації.
За ступенем обґрунтованості виділяють наукові і буденні принципи.
До наукових - відносяться такі, які можуть бути сформульовані на основі пізнання законів і закономірностей організації, і містять в собі певні вимоги до мислячій суб'єкту, орієнтуючи його на пізнавальну діяльність.
Все різноманіття принципів організації можна класифікувати за рядом ознак (рис.7.3).
Мал. 7.3. Класифікація принципів організації
До звичайних - відносяться в основному ті правила і дії, які сформульовані людиною на основі власного сприйняття дійсності, традицій і Інти-ції. Вони майже всі без винятку суб'єктивні і не несуть достатньої наукової обгрунтувати ванности.
За ступенем універсалізації принципи організації можна розділити на універсальні (загальні), специфічні (особливі) і ситуаційні (приватні). До універс-ним відносять принципи, що відображають правила формування найрізноманітніших сис-тем в природі і суспільстві; до специфічних - діючі в окремих сферах природ-ної і людської дійсності; до ситуаційних - лише ті, які характерні для конкретних ситуацій.
За способом реалізації можна виділити принципи, реалізовані природою без ка-кого-небудь участі людини; при взаємодії природи і людини і тільки за участю людини. Останні - можуть бути здійснені за допомогою індивідуальної, колектив-ною та сукупної суспільної діяльності.
За масштабом дії принципи організації можна розділити на діючі тільки в окремих елементах системи, на рівні працівника підприємства (принцип ін-індивідуальної роботи); між елементами системи всередині підприємства (принцип корре-лятівной зв'язку суб'єкта та об'єкта управління, принцип зворотного зв'язку); між систе-мами (між підприємствами, галузями).
Одним з перших розробив систему загальних принципів Анрі Файоль, в своїй роботі "Загальне і промислове управління" він запропонував чотирнадцять принципів:
- поділ праці (підвищує кваліфікацію і рівень виконання роботи);
- влада (право віддавати команди і нести відповідальність за результати);
- дисципліна (чітке і ясне взаєморозуміння між працівниками і менеджерами, що базується на повазі до правил і домовленостям, що існують в організації: в основному - результат можливостей керівництва);
- єдність розпорядження (розпорядження тільки від одного керівника і підзвітність тільки одному керівнику);
- єдність керівництва (один керівник і єдиний план для кожного набору дій по досягненню якихось поодиноких цілей);
- підпорядкування індивідуальних інтересів загальним інтересам (менеджер повинен домагатися за допомогою особистого прикладу і жорсткого, але справедливого управління того, щоб ін-Терези індивідів, груп і підрозділів не превалювали над інтересами організації в цілому);
- винагороду персоналу (оплата повинна відображати стан організації і стимули-ровать робочих на роботу з віддачею);
- централізація (рівень централізації і децентралізації повинен залежати від ситуації і вибиратися таким чином, щоб давати кращі результати);
- ланцюга взаємодії (чітке побудова ланцюгів проходження команд від керівництва до підлеглих);
- порядок (все повинні знати своє місце в організації);
- рівність (до робітників слід підходити справедливо і по-доброму);
- стабільність персоналу (кадри повинні знаходитися в стабільній ситуації);
- ініціатива (менеджери повинні заохочувати підлеглих висувати ідеї);
- корпоративний дух (слід створювати дух єдності і спільних дій, розвивати бригадну форму роботи).
До числа основних універсальних принципів організації, досліджених А. А. Богдановим, можна віднести принципи: ланцюгового зв'язку, інгресії, підбору (відбору), під-Віжн рівноваги, слабкої ланки і ін. Ці принципи, в тій чи іншій мірі, відносять-ся до формує і регулює механізмам, що становить суть процесів органі-зації. Або до механізмів підтримки стійкості і організованості форм цілісних утворень.
Принципи організації можна розділити умовно на три групи:
- принципи організаційної статики, що визначають правила побудови структур (структуризації);
- принципи організаційної динаміки, як загальні правила формування організаційних процесів;
- принципи раціоналізації, як загальні правила вдосконалення статики і динаміки організації.
Організація як будь-яка матеріальна система проходить всі етапи життєвого циклу або частина їх. Етапи можна об'єднати в дві групи: статичну і динамічну.
Розвиток засноване на більш детальному життєвому циклі будь-якої матеріальної системи (рис. 7.4.), Який включає вісім взаємопов'язаних етапів: поріг нечутливості (Е1), впровадження (Е2), зростання (Е3), зрілість (Е4), насичення (Е5), спад (Е6), крах (Е7) і ліквідація чи утилізація (Е8).
Мал. 7.4. Динаміка розвитку матеріальної системи
Статична група (Рис. 7.5.) Включає: поріг нечутливості і ліквідації (утилізації). Організацію, що знаходиться в статичній групі, називають статичної організацією. У такій організації внутрішні і зовнішні відносини розглядаються у відриві від їх розвитку. Це досить плідний метод при підготовці документів, реєстрації, фізичного створення організації, створення, реорганізації та ліквідації організацій. Наприклад, виробництво і ремонт радіоапаратури краще проводити в відключеному від мережі стані.
Динамічна група включає: впровадження, зростання, зрілість, насичення, спад і крах. Організацію, що знаходиться в динамічній групі, називають динамічною. У такій організації переважають координуючі дії (табл. 7.5).
Мал. 7.5. Відповідність групи організації етапах життєвого циклу
Так, налагодження радіоапаратури краще проводити в робочому стані (on line power).
Фахівці консультаційних фірм вважають за краще працювати зі статичними організаціями, а керівникам доводиться працювати з динамічними організаціями. Для роботи з динамічними організаціями розроблено кілька консультаційних технологій, наприклад, технологія «прорив», розглянута вище, і її модифікації.
Розглянуті нижче принципи входять до складу механізму реалізації розглянутих раніше законів організації і законів для організацій.