Шоста класифікація принципів управління організацією 1 включає в себе:
· Принцип єдиноначальності, який означає, що:
по-перше, тільки одна особа в організації (підрозділі)
по-друге, кожен підлеглий отримує вказівку лише від од-ного начальника, якому безпосередньо підпорядкований.
· Принцип максимального делегування повноважень в організації. В результаті застосування цього принципу в управлінні організацією формується багаторівнева ієрархічна структура організації по скалярному принципом, а також тип координації, який отримав на-звання «координація засобами ієрархії». Представники біль-шинства шкіл теорії організації вважають, що при використанні принципу максимального делегування повноважень в організації підвищується ефективність координації та організаційного кон-троля. У той же час необмежену слідування йому веде до интен-пасивного росту поверхів управлінської ієрархії, що на визначений-ном етапі створює проблему координації управлінської діяль-ності самих координуючих.
Принцип мінімізації витрат на координацію визначає логіку формування організаційної структури. З урахуванням того, що раз-нообразія існуючих організаційних структур обумовлює ся різноманітністю типів залежностей в різних організаціях, причому як між підрозділами однієї організації, так і між організаціями, тип оптимальної організаційної структури визна-виділяється домінуючим типом залежності, а в якості єдиного і універсального критерію оптимальності організаційної структу-ри виступає мінімізація витрат на координацію різнорідної діяльності.
· Принцип забезпечення згоди наказує зосередити увагу на забезпеченні відповідності (згоди) між типом ор-нізаційних контролю (ступенем його жорсткості і фрагментарно-сті), з одного боку, і рівнем розвитку персоналу (його готовно-стю до співпраці, досягненню загальної мети, самостійної роботі, професіоналізму, мотивації діяльно-сті) - з іншого. Подібна згода розглядається як умова еф-ність діяльності організації та її виживання.
· Принцип ізоморфізму передбачає, що обов'язковою умов-му виживання організації, забезпечення ефективності її діяль-ності і розвитку є вироблення нею організаційних форм, ізоморфних (подібних, що відповідають її вимогам) тому фрагменти-ту зовнішнього середовища (екологічної ніші), з яким вона взаємодій -ствует.
· Скалярний (ступінчастий) принцип домінування цілого над частинами та елементами. Він проявляється в двох аспектах:
· Спосіб вертикального поділу управлінської праці в сфе-рі координації різнорідної спеціалізованої діяльності, т. Е. Побудови системи координації за ієрархічним прин-ципу.
ПРИНЦИПИ ЦІЛІ, ФОРМИ, ЗМІСТУ, взаємозв'язку І Взаємодія
Сьома класифікація принципів управління організаціейвключает в себе (2.6):
Принципи цілі пріоритетні в організації, що зумовило-ється її природою, сутністю і обгрунтовується навмисним і змістовним участю суб'єкта в процесі управління органі-зацией:
принцип примату мети зумовлює вимогу початку управ-ління будь суб'єктивної організації з постановки мети як же-гавкотом, досяжного, необхідного стану процесу або сис-теми, протистоячи таким чином практиці волюнтаристських, біс-цілісних дій;
принцип дерева мети є вимога обоснова-ня, розробки та подання всієї сукупності цілей органі-зації в форматі створення розгорнутої програми управління орга-цією, широко й різноманітно використовується в подальшому в побудові і здійсненні конкретних процесів і систем;
Принцип цільової адаптації передбачає, що цілеспрямована організація формується, ідентифікується і стає такою насамперед в силу суворої пріоритетною орієнтації всіх склад-ляющих її елементів, зв'язків, конфігурацій на поетапне досягнень-ження послідовності проміжних і кінцевої мети;
принцип перманентність цілепокладання передбачає необхід-ність безперервного забезпечення можливості коригування з-тримання мети, для чого формуються правила побудови і функ-ня механізму супроводу будь-якого процесу опера-нормативним розвитком, уточненням і адаптацією розробленого дерева мети, що забезпечують облік змінюються пріоритетів і усло-вий їх досягнення;
Принцип стратегічного планування передбачає необхід-ність передбачення і обліку найвіддаленіших умов, факторів іпоследствій розвитку організації в реальних об'єктивних і суб'єктів незалежно-єктивні обставини, що є визначальною складаю-щей повного і всебічного досягнення поставленої мети.
принцип системності встановлює вимогу формування, подання та розгляду будь-якої організації у вигляді сукупність-ності взаємопов'язаних елементів;
принцип толерантності передбачає стійкість до зовнішніх впливів;
принцип конструктивності передбачає націлювання процеду-ри, структури, конфігурації формування організаційної структури на найбільш ефективне досягнення місії, а форми-вання потенціалу послідовної і перманентної модернізує-ції форми організації повинно бути залежно від розвитку її це-лей;
принцип ієрархічності передбачає послідовний відбір, розкриття побудови дерева мети, встановлення організаційної структури, в результаті чого формується (хронологічний, стра-тегіческій, адміністративний або процесуальний) стрижень ор-ганізації, забезпечуючи її чітку орієнтацію на здійснення місії;
принцип універсальності передбачає досягнення і підтримання-ня необхідного рівня адекватності, пристосованості форми організації до широкого спектру можливих, найбільш розмаїтості-них цілей, функцій, умов.
принцип рівного ланки передбачає, що результативне управ-ня організацією багато в чому зумовлюється участю в ньому головної ланки, що обумовлює не тільки нові якості, але і нові структури, форми, процеси, виконуючи роль «каталізатора», «золотника», «стрижня», « домінанти », формує, мобілізує і концентрує основні якості організації, обумовлюючи най-більш повний прояв або досягнення ефекту синергії;
принцип необхідної різноманітності передбачає, що стійкості-с- організації до зовнішніх впливів і внутрішніх зраді-вам, з одного боку, і її універсальність - з іншого, у мно-гом визначаються широтою розвитку палітри якостей організації, практично всі її конструктивні ресурси, від самозбереження до модернізації, визначаються різноманітністю складових і обу-словліваемой їм инвариантностью їх поєднання;
принцип необхідності та достатності визначає пріоритет досягнення і збереження оптимальної кількості різноманітності складових стійкої організації;
принцип резервування і дублювання передбачає, що устої-чівое функціонування і розвиток сучасної організації не-обходимо пов'язано із забезпеченням її найрізноманітнішими ре-ресурсами, використовуваними як в активній, так і в пасивній формі. Саме формування ресурсів у вигляді паралельно дублюючих основні дії процесів або систем і резервів, представляю-щих додатково необхідні запаси, є одним з найважливіших умов стабільності організації;
принцип єдності форми і змісту передбачає необхід-ність організаційного забезпечення оптимального поєднання ви-бору, адаптації та застосування тих чи інших форм придбання, накопичення, збереження і використання основних ресурсів орга-нізаціі.-
принцип лінійності і функціональності задає комунікаційних-ні основи побудови та подання організації з позицій певного поєднання видів здійснюються в ній зв'язків, визначає сутність функціональності як форми спеціалізації зв'язку, а також лінійності як способу об'єднання всіх функцій в рамках одного каналу;
принцип паралельності і послідовності, обумовлюючи складність і різноманіття взаємозв'язків організації, забезпечує конструктивність, розвиває універсальність;
принцип розподілу і спеціалізації передбачає, що качест-ва організації в першу чергу залежать від якостей її складових, а рівень їх розвитку в кінцевому рахунку обумовлюється рів-ньому спеціалізації як складових, так і організації в цілому;
принцип оптимальної звенности передбачає виділення, дослі-нання і вирішення проблеми зіткнення протилежних тенденцій в організації на строго науковій основі, так як увели-чення числа ланок істотно ускладнює оргпостроеніе і функ-ционирования;
принцип зворотного связі.Прінціпи взаємодії:
принцип оперативності та гнучкості враховує, що возникнове-ня, становлення і розвиток організації здійснюється в реальному світі, вже обумовленому певними динамічними ха-рактерістікамі.устанавлівающімі відповідні умови здійснення взаємодії, тому цілком природно, що формування і функціонування ефективної організації має функціонально і хронологічно відповідати цим ус-ловіям;
принцип безперервності і ритмічності забезпечує стійкості-с- процесу організації, рівномірність його здійснення і оп-тімальность розвитку, формує необхідний рівень внутрішньої самоорганізації процесу, обумовлюючи оперативне і ефек-ве взаємодія на всій його довжині;
принцип поділу і кооперації забезпечує функционирова-ня і розвиток організації реалізацією раніше сформованого і що розвивається потенціалу розподілу і спеціалізації;
принцип адекватності впливу передбачає дотримання оп-чати якісного і параметричного відповідності зі-тримання і об'єкта впливу як основної умови сталого функціонування і розвитку організації, має на увазі підтрим-жание природного, генетичного відповідності між утримуючи-ням і суб'єктом впливу;
принцип компенсації протидії передбачає обов'язко-вий облік об'єктивності виникають протидій будь-яким здійснюються впливів і передбачення компенсації це-го протидії.