1.1. Сутність мотивації в системі управління ............................... 4
2. Причини пасивності працівника. 7
3. Види мотивів до праці. 10
4. Висновок. 14
5. Список літератури. 16
Останнім часом особливо загострилася увага до проблеми мотивації як функції управління, за допомогою якої керівництво будь-якого підприємства спонукає працівників діяти найефективніше для забезпечення виробничого процесу відповідно до наміченого плану. Процес створення або реконструкції організаційної структури управління нерозривно пов'язаний з розробкою систем управління персоналом, контролю та інформаційного забезпечення, а люди - це основне джерело ефективного розвитку підприємства.
Мотивація - це діяльність, яка активізує колектив підприємства і кожного працюючого і спонукає їх ефективно трудитися для виконання цілей. Тільки той керівник домагається успіху, який визнає людей головним джерелом розвитку організації.
Істотний недолік російських підприємств - недооцінка потенціалу та інтелектуальних ресурсів людей, які працюють в організаціях. А адже людський потенціал для підприємства - це основна конкурентна перевага. В даний час необхідно, щоб весь персонал організації діяв як згуртована команда з чітким баченням майбутнього, ясним уявленням про своє значення і мотивацією на самостійні дії для досягнення поставлених цілей. Добре навчений, мотивований і організований персонал визначає долю підприємства.
Для ефективного використання мотивації з метою посилення управлінського впливу необхідно добре уявляти її сутність, тобто потреби, інтереси, здібності, бажання, очікування, ціннісні орієнтації, установки. В основі мотивації лежать потреби. Вони виступають внутрішніми джерелами розвитку особистості і її діяльності. Більш помітну роль в мотивації грає інтерес - глибоко усвідомлена і сприйнята людиною потреба, що забезпечує спрямованість особистості на усвідомлення і досягнення певних цілей. На основі цих цінностей працівник приймає рішення, що робити і як. Також важливе місце в мотивації займає мета - усвідомлено передбачуваний результат діяльності. Якщо мета обрана правильно і зрозуміла працівникові, то вона мобілізує його на досягнення результату. Ще одним сильним мотивуючим елементом є очікування - це те, в якій мірі працівник передбачає винагороду, а потім відчуває себе винагородою в зв'язку з досягненням мети. Якщо очікування високі, сила спонукальний мотив зростає. Але по праву перше місце в теорії мотивації займає поняття «мотив».
Мотив має персональний характер і знаходиться всередині людини, і залежить від безлічі зовнішніх і внутрішніх стосовно людини факторів, а також від дії інших, що виникають паралельно з ним мотивів. Мотив не тільки спонукає людину до дії, а й визначає, що необхідно зробити і як буде здійснена ця дія. Мотиви існують в системній взаємодії з іншими психологічними явищами, створюючи складний механізм мотивації, який включає в себе потребу, домагання, стимули, установки, оцінки. Потреби, інтереси, системи цінностей співвідносяться з трудовою ситуацією. Мотив є засобом пояснення, обгрунтування індивідом своєї поведінки, в мотиві знаходить відображення ставлення індивіда до середовища праці, ситуації та об'єктів.
1. Теоретичні аспекти мотивації
1.1 Сутність мотивації в системі управління
У конкретно-змістовному відношенні мотивація розуміється як психологічний феномен, як біопсихічних реакція людини на зовнішні впливи і внутрішні потреби, опосередкована особливостями середовища і особистості, і яка веде до певного результату. При цьому принципово важливо підкреслити наявність в мотивації природного єдності свідомих і несвідомих, раціональних і емоційних спонукань, що відображає людську природу, порушення якого може призводити до відчутних спотворень і втрат в практиці управління.
Таким чином, мотивація є свідомий (підсвідомий, надсознательного) процес вибору людиною, соціумом того чи іншого типу поведінки, обумовлений впливом потреб розвитку і пов'язаних з їх задоволенням очікуваннями. Процес мотивації заснований на функціях і властивостях (елементах) свідомості і психіки і включає сприйняття і оцінювання ситуації, цілепокладання, вироблення рішень, очікування результатів дій і їх свідому коригування.
Мотивація є невід'ємним елементом управління комерційної організації, державної установи, громадської організації, церкви, а також будь-неформальної організації.
На нашу думку, одна з головних задач для підприємств різних форм власності - пошук ефективних способів управління працею, що забезпечують активізацію людського фактора. Вирішальним причинним фактором результативності діяльності людей є їхня мотивація.
Мотивація - стимулювання до діяльності, процес спонукання себе та інших до роботи, вплив на поведінку людини для досягнення особистих, колективних та суспільних цілей. Мотивація - це сукупність зовнішніх і внутрішніх рушійних сил, що спонукають людину здійснювати діяльність, спрямовану на досягнення певних цілей, з витратою певних зусиль, з певним рівнем старання, сумлінності та наполегливості.
Для управління дуже важливо знати спрямованість дій людини, проте не менш важливо вміти, якщо треба, з допомогою мотивування орієнтувати ці дії в напрямку досягнення певних цілей.
Мотив відіграє роль причини, об'єктивної необхідності що-небудь зробити, спонукання до якого-небудь дії. Мотиви до праці формуються до початку професійної трудової діяльності. Людина засвоює цінності і норми трудової моралі та етики, які закладають основи його ставлення до праці. Мотив перебувати "всередині" людини, має "персональний" характер, залежить від безлічі зовнішніх і внутрішніх стосовно людини факторів, а також від дії інших, що виникають паралельно з ним мотивів. Створення, підтримка і формування умов для спонукання людей - досить непроста справа. Так як мотиви трансформуються в залежності від особливостей працівників, поставлених задач і часу. Проте, мають місце загальні принципи формування і збереження мотивації, і менеджер покликаний, по можливості, шукати мотивацію персоналу і в привабливості праці, її творчий характер, у високій оплаті праці, і в службовому зростанні.
Поведінка людини, як правило, визначається не одним мотивом, а їхньою сумою, в рамках якої вони знаходяться в конкретному відношенні один до одного за рівнем взаємодії на людину. Звідси мотиваційна структура індивіда є основою втілення їм в життя певних дій. Ця структура характеризується певною стабільністю, але в той же час здатна зміняться, в тому числі свідомо, в залежності від виховання людини, освіти та інших факторів.