Головна »Економіка та фінанси» Фінанси »1.1 Сутність фінансів і їх функцій
Податкові та неподаткові платежі в бюджет; виплати пенсій, допомог, стипендій; розміщення коштів у цінні папери, банківські депозити; отримання доходів по ним; залучення комерційними організаціями на пайових і боргових засадах коштів для здійснення їх діяльності; отримання коштів неприбутковими організаціями для надання послуг; формування та використання прибутку організації - все це прийнято називати фінансовими операціями. Виникає питання про те, які загальні риси об'єднують їх різноманіття.
По-перше, всі названі операції відбуваються в грошовій формі. Це дозволяє виділити перша ознака фінансових операцій - їх грошовий характер, при цьому існує деяка відособленість руху грошових коштів від руху товарів.
Функція грошей як засобу платежу, з якою пов'язані фінансові операції, передбачає деяку відірваність грошових коштів у часі від руху товарів. Проте не можна говорити про повну безеквівалентності фінансових операцій, оскільки гроші - це загальний еквівалент.
По-друге, всі фінансові операції припускають переміщення коштів від одних економічних суб'єктів до інших: від організацій і домогосподарств до держави 1. і навпаки; між організаціями; між організаціями і домогосподарствами і т.п. За допомогою такого переміщення відбувається розподіл вартості валового внутрішнього продукту, а також доходів від зовнішньоекономічної діяльності. Отже, можна говорити про розподільчому характері фінансових операцій.
Розподіл - це процес формування і використання грошових доходів. В результаті розподілу вартості вироблених товарів і послуг відбувається формування грошових доходів у економічних суб'єктів: домогосподарств 2. організацій і держави. У перших основними формами доходів виступають заробітна плата і / або доходи від власності (для індивідуальних підприємців або учасників виробничого кооперативу можна говорити про змішаному доході, що поєднує трудові доходи і доходи від власності); у організацій - прибуток; у держави - податки. Формування грошових доходів економічних суб'єктів відбувається не тільки за рахунок розподілу вартості вироблених товарів і послуг (вона, як правило, виражається таким макроекономічним показником, як валовий внутрішній продукт), а й за рахунок доходів від зовнішньоекономічної діяльності (надходження по зовнішньоторговельних операціях, зовнішні запозичення і ін.).
В процес розподілу можуть бути також залучені накопичення минулих років, що здійснюються в грошовій формі (амортизаційні відрахування, нерозподілений прибуток минулих років, залишки коштів на рахунках відповідного бюджету на початок року, заощадження домогосподарств і т.п.). Формування і використання грошових накопичень означає, що фінансові операції опосередковують не тільки розподіл валового внутрішнього продукту, виробленого в поточному періоді, але також і частина національного багатства. Крім того, формування доходів у різних економічних суб'єктів здійснюється і в порядку перерозподілу, пов'язаного з грошовими надходженнями від одного суб'єкта до іншого (наприклад, державні субсидії).
Процес розподілу є стадією суспільного відтворення, що зв'язує виробництво, обмін і споживання. Кожна стадія суспільного відтворення відображає рух вартості, зміну власників, т. Е. Економічні відносини між окремими суб'єктами. Фінансові операції, беручи участь у розподілі вартості, є зовнішнім проявом якоїсь сукупності економічних відносин, званої фінансами, поява і функціонування яких визначаються об'єктивними тенденціями суспільного, в тому числі економічного, розвитку.
Безумовно, в практиці організації фінансових відносин вони приймають конкретні організаційно-правові форми, але якщо фінанси - це об'єктивно існуючі економічні відносини, то їх функціонування визначається в першу чергу закономірностями розвитку економічної системи, а не вольовими суб'єктивними рішеннями органів державної влади, встановленими правовими актами.
З XIX в. в економічній літературі поняття «фінанси» поширюється на грошові операції окремих компаній, фірм, банків, а не тільки на державні доходи і витрати. При цьому нерідко ототожнюються терміни «банківський капітал» і «фінансовий капітал». Зокрема, Дж. М. Кейнс 8 фінанси також розглядав як грошову форму капіталу.
Виникнення більшості зарубіжних наукових економічних шкіл було пов'язано з необхідністю вирішення конкретної економічної проблеми. Прикладний характер розробки економічних теорій визначив розгляд фінансів в зарубіжній літературі як засіб вирішення завдань на макро- і мікрорівні. Тому і в навчальній літературі, і в багатьох сучасних зарубіжних економічних словниках фінанси визначаються як наука з управління грошовими потоками 10 або розглядаються як один з економічних інструментів державного регулювання. Визначення фінансів як методу управління грошовими коштами зустрічається і в радянській науковій, а також довідкової літератури в 1920-1930-і рр.
Таким чином, фінанси - термін, у визначенні якого на сьогоднішній день немає єдиної точки зору. Різноманітність тлумачення фінансів пояснюється різними завданнями використання цього поняття (академічний або прикладний підхід), різними філософськими і економічними школами.
Участь фінансів у розподілі і перерозподілі вартості валового внутрішнього продукту, доходів від зовнішньоекономічної-номічного діяльності, частини національного багатства наведено на рис. 1.1 20. Вартість валового внутрішнього продукту як результат валового виробництва без урахування проміжного споживання розпадається на первинні доходи (прибуток, доходи від власності, непрямі податки, заробітна плата, змішані доходи) і амортизацію 21 (I), які в першу чергу утворюють фінансові ресурси організацій , держави і домогосподарств.
У формуванні грошових доходів економічних суб'єктів беруть участь також надходження, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю (від зовнішньої торгівлі і зовнішніх запозичень, дивіденди по цінних паперах іноземних емітентів, пенсії та інші надходження) (II).
Процес перерозподілу зачіпає рух коштів між економічними суб'єктами 22 (III). Перерозподіл відбувається: по-перше, через бюджетну систему - надходження в бюджет прямих податків з прибутку організацій, доходів фізичних осіб; державні та муніципальні запозичення; грошові перерахування організаціям, домогосподарствам в порядку витрачання бюджетних коштів (асигнування, субсидії, субвенції, пенсії і т.п.); по-друге, через фінансовий ринок - залучення коштів шляхом випуску цінних паперів, розміщення часток і паїв, кредитних договорів та позик одними економічними суб'єктами і одночасне розміщення тимчасово вільних грошових коштів до відповідних активи іншими суб'єктами; надходження дивідендів, відсотків; страхові внески і страхові відшкодування (виплати).
В процесі розподілу і перерозподілу бере участь і частина національного багатства (накопичення минулих років: заощадження, амортизаційні відрахування, виручка і надходження від продажу майна і т.п.) (IV).
Таким чином, можна зробити висновок про те, що участь фінансів у розподілі і перерозподілі новоствореної вартості і частково вартості минулих років - це досить складний процес, який характеризується великою мобільністю ство-даються і витрачаються грошових доходів.
Тісно пов'язана з розподільною контрольна функція. На думку В. М. Родіонової, фінанси мають властивість кількісно відображати відтворювальний процес в цілому і різні його фази, завдяки чому здатні постійно «сигналізувати» про те, як складаються розподільні пропорції, забезпечується чи безперервність відтворювального процесу 23. Інформацію про можливі несприятливі економічні події можна отримати через такі фінансові показники, як індекси фондових бірж, динаміка рентабельності господарств, бюджетних доходів, в тому числі податкових, государственн ого боргу, бюджетного дефіциту і багато інших. Правильний вибір фінансових показників для оцінки економічного стану дозволяє приймати ефективні управлінські рішення. При цьому не слід ототожнювати контрольну функцію фінансів і фінансовий контроль, оскільки здійснення фінансового контролю - це функції відповідних органів (інститутів), а не абстрактного поняття, під яким в цьому розділі розуміються фінанси.
Отже, обидві функції фінансів проявляються в процесі формування і використання фінансових ресурсів, джерела, склад, критерії класифікації, основні напрямки використання яких розглядаються в наступному параграфі.
Мал. 1.1 Участь фінансів у процесі розподілу