ЩЕ МАТЕРІАЛИ ПО ТЕМІ:
Для життя тварини постійно необхідна енергія. Вона потрібна в різних формах: хімічної, електричної, механічної, теплової та ін. Головним же джерелом енергії в тваринному організмі є біо-логічне окислення органічних речовин (білків, жирів, вуглеводів), яке неможливо без кисню. У разі зупинки дихання настає «клінічна смерть», що переходить через 5-6 хвилин (стільки можуть «обхо-диться» без кисню високодиференційовані нервові клітини кори великих півкуль головного мозку) в смерть необоротну, або «биоло-ня». Таким чином, дихання - життєво важлива саморегулююча-щаяся функція, що представляє собою сукупність процесів, забезпечують-вающих газообмін між клітинами організму і зовнішнім середовищем.
Розрізняють, 5 етапів дихання:
а) зовнішнє дихання - обмін (вентиляція) повітря між зовнішнім середовищем і альвеолами легень (здійснюється по-засобом актів вдиху і видиху);
б) газообмін у легенях - дифузія кисло-роду з повітря легеневих альвеол в кров капілярів малого кола крово- звернення, а вуглекислого газу з крові в альвеоли;
в) транспорт газів кро-в'ю;
г) газообмін в тканинах - дифузія кисню з капілярів великого крута кровообігу в клітини, а вуглекислого газу - з клітин в кров;
д) тканинне дихання - окислювальні процеси в мітохондріях клітин.
Так як для реалізації перших двох етапів дихання необхідний важ-дальшої орган дихальної системи - легкі, розглянемо більш докладно фізіологічні механізми їх роботи. При цьому необхідно зазначити, що, крім процесу дихання, легені мають відношення і до негазообменним функцій організму:
1. метаболічної (беруть участь в жировому, білковому і водно-сольовому обмінах);
3. видільної (видалення з організму шкідливих летючих речовин);
4. фільтраційної (видаляють із системи кровообігу дрібні тромби, зруйновані клітини, мікроби).
45.Внешнее дихання. Механізми вдиху і видиху. Типи і частота нку-ня у с / г тварин.
Зовнішнє дихання складається з вдиху і видиху. Для того, щоб ра-зобралися в механізмах цих процесів, необхідно звернутися до анато-мическим особливостям дихального апарату тварин, найважливішою з-ставной частиною якого є легені. Останні знаходяться в герме-тично замкнутої грудної порожнини і відокремлені від реберної стінки плів-ральних простором, в якому тиск трохи нижче атмосферного - негативне (вимірюється в мм рт.ст.
і визначається за різницею між атмосферним і істинним тиском в плевральної порожнини). Плевральное простір - це вузька капілярна щілина між двома листками серози-ної оболонки плеври - парієтальної і вісцеральної. Парієтальний лис-ток вистилає реберну частину грудної клітки, а вісцеральний - покриваючи-ет поверхня легенів. Ширина Межплевральное щілини становить всього 5-10 мікрометрів і заповнена (серозної рідиною
Легкі ссавців складається з пористої тканини - дихальної па-ренхіми, утвореної множинними розгалуженнями бронхів і сис-темою легеневих пухирців - альвеол. Саме в альвеолах відбувається га-зообмен. Тому їх справедливо вважають основної функціональної оди-ницей цього органу. Альвеоли відокремлені один від одного сполучною тканиною, яку пронизують капіляри. Зсередини альвеоли вистелені рес-піраторним епітелієм, покритим спеціальним розчином, що складається з фос-фоліпідов, білків і глікопротеїдів - сурфактантом. Сурфактант, маю-щий низький поверхневий натяг, грає важливу роль в попереджено-ванні спадання альвеол при видиху і полегшує їх розтягнення при вдиху. При цьому необхідно зазначити, що обмін газів через стінку альвеол про-виходить лише за умови їх розчинення в сурфактант.
МЕХАНІЗМ вдих і видих
Перш за все, необхідно відзначити, що легкі самі по собі не можуть забезпечити ці два взаємопов'язані процеси. Здійснення вдиху і видиху знаходиться в прямій залежності від функціональної діяльності дихальної мускулатури (інспіраторів і експіраторов). При вдиху скорочується група вдихательних м'язів, основними з яких є зовнішні міжреберні м'язи і діафрагма. Робота їх призводить до збіль-личен обсягу грудної порожнини і зниження в ній тиску. У результа-ті цього легені розширюються (вони пасивно слідують за змінами обсягів по-ма грудної порожнини).
Збільшення обсягу легких. в свою чергу, супро-ждается зниженням тиску всередині альвеол. Настає момент, коли воно стає трохи нижче атмосферного (всього на 2-3 мм рт. Ст.). Але цієї різниці цілком достатньо для того, щоб атмосферне повітря стало ЗАСА-Сива в легені. Таким чином, вдих акт виключно активний. Так, наприклад, при «виключенні» з роботи м'язів-інспіраторів слідом-ствие застосування у ветеринарній практиці міорелаксантів (фармаколо-ня препарати, що викликають розслаблення скелетної мускулатури) вдих стає неможливим. Неможливий він і при попаданні повітря в плевральної простір (пневмоторакс), тому що з «зникненням» негативні-ного тиску легкі спадаються (ателектаз).
Видих починається з розслаблення м'язів-інспіраторів і включення в роботу м'язів - експіраторов (в основному, внутрішніх міжреберних м'язів і м'язів живота), внаслідок чого грудна клітка повертається у вихідне положення. Тиск у грудній порожнині при цьому підвищується, що приво-дит до зменшення обсягу легень і. відповідно, підвищенню внутрішньоальвеолярного тиску. Нарешті, при досягненні останнім рівня більше атмосферного (різниця може становити лише кілька мм рт.ст.) - повітря виходить з легенів.
Для імітації вищевикладених механізмів вдиху і видиху часто ис-товують модель Дондерса (див. Лабораторний практикум!). Рух грудної клітини при вдиху і видиху можна записати графічно.
Така крива називається пневмограммой. Вона відображає частоту і глибину нку-ня. Частота дихальних рухів у тварин в 1 хвилину:
кінь -8-16 собака-70-120
корова - 10-30 кішка - 10-25
морська свинка - 100-150
За переважного скорочення м'язів грудної клітки, диафраг-ми або стінок живота дихання ділять на 3 типи: Аудні (реберний), черевної (діафрагмальний) і реберно-черевної (змішаний). Останній тип дихання є - основним у тварин при звичайних фізіологічний-ських умовах.
46. Життєва і загальна ємність легенів. Компоненти життєвої ємності легень. Спірометрія.
У звичайних умовах дихання тварини вдихають і видихають порівняй тельно невелика кількість повітря, іменоване дихальним (респіра-раторних) обсягом: у коня і корови він становить - 5-6. у великих собак - близько 0,5 літра. При максимальному вдиху тварина може ще вдихнути додатковий обсяг Ту великих тварин він коливається від 10 до 12, у великих собак - дорівнює 1 літру), а після спокійного видиху - дода-ково стільки ж видихнути (резервний об'єм). Сума дихального, додаткового і резервного обсягу називається життєвою ємністю легень. Визначають цю величину, що характеризує потенційні мож-можності та стан дихального апарату тварин, за допомогою при-бору - спирометра. У ветеринарній практиці складність визначення жит-ненной ємності легень у тварин пов'язана з проблемою необхідності «змусити» тварина зробити глибокий форсований вдих і точно «зловити» повітря, що видихається (для цього використовують спеціальні маски).
Слід зазначити, що життєва ємність легенів у одного і того ж виду тварини може змінюватися в залежності від різних причин - воз-раста, ступеня тренованості (наприклад, у коней), фізіологічного стану і др.Прі нормальному видиху в легенях ще залишається досить багато повітря - це альвеолярний об'єм) він складається з, згадуваного вище резервного обсягу, і залишкового повітря, який видихнути з легких не представляється можливим (він назавжди залишається в легенях після першого вдиху новонародженого). Ця обставина навіть використовується в судово-ветеринарної експертизи у випадках, коли потрібно встановити, чи був плід мертвонародженим або він загинув після народження (в першому випадку - в легенях немає повітря, у другому - новонароджений дихав перед смертю і повітря потрапило в легені).
Ставлення дихального обсягу до альвеолярному називається коефі-цієнт легеневої (альвеолярної) вентиляції. У коня він. наприклад. дорівнює 1: 6 (це означає, що при кожному спокійному вдиху вентилює-ся 1/6 частина загальної кількості альвеол).
Можна розрахувати кількість повітря, що проходить через легені за хвилину - хвилинний об'єм легеневої вентиляції.