1. Поняття суспільного виробництва
У складі історико-матеріалістичного вчення про суспільство ка-Тегор суспільного виробництва дає уявлення про цілісність-ності самої основи суспільної життєдіяльності, фіксуючи єдність і взаємодія матеріального і духовного начал (про-процесів) життя людей. Фундамент цієї єдності складає діяль-ність людей з виробництва та відтворення умов свого буття, а критерієм суспільної природи (характеру і форми) про-щественного виробництва виступає розвиток людини, як про-щественного істоти.
Розвиваючи це положення в плані розкриття структури громад-ного виробництва і взаємодії її складових частин, необ-обхідно відзначити наступні моменти. Безумовно, першою підставою суспільного характеру виробництва є спільна праця індивідів, на базі і в рамках якого виникають і розвиваються свідомість і колективні форми людської (громадської) зв'язку і життєдіяльності. Як уже зазначалося, спосіб виробництва ма-матеріальних умов буття людей - основна передумова розвитку власне людської (громадської) історії і самої здатності людей робити історію. Вона залишається такою на будь-якому етапі людської історії. Але, поряд з цією передумовою, мож-ника, починають діяти й інші передумови, не менше важ-ні, істотні. У міру того як людина переходив від присво-ення готових продуктів до праці, відбувалося формування челове-чеського свідомості і самих механізмів свідомої діяльності. Виробництво свідомості включається безпосередньо в реальний про- процес виробництва людьми умов і обставин свого життя (згодом, в результаті суспільного розподілу праці з'являється власне духовне виробництво). Однак ще більш важ-ний передумовою була наступна: виробництво та відтворення умов і засобів матеріального існування людей з самого на-чала було (об'єктивно, незалежно від ступеня усвідомлення цього факту) виробництвом самої людини, способом формування і розвитку його суспільних властивостей, якостей. Поза існування і розвитку виробництва не можна навіть уявити собі можливість виділення людини як самостійного суб'єкта, активного дея-теля з спочатку нерозчленованого суспільного цілого.
Виходячи зі сказаного, "таємниця" суспільного виробництва зак-лючена в "обробці людей людьми" (К. Маркс), в тому, як люди роблять один одного, в характері суспільного зв'язку. Це відноситься і до матеріального і духовного виробництва. Адже свідомість, власне, тільки там і виникає, де індивід виявляється ви- примусу дивитися на самого себе як би з боку, як би гла-зами інших людей, де він повинен узгоджувати свої індивідуальні дії з діями іншої людини, тобто в рамках спільно здійснюваної життєдіяльності. Тому причини того чи іншого характеру розвитку матеріальної і духовної діяльності треба ис-кати в реальній системі суспільних відносин.
2. Структура суспільного виробництва
Структурування суспільного виробництва спирається на три пари діалектично тотожних понять: процес-продукт, про-ництво-споживання, результат-передумова, на основі яких воно постає як "багаторазово розчленована" (К. Маркс) катего-рія.
Суспільне виробництво як механізм суспільного розвитку є діалектично суперечливою єдністю процесу і про-дукт. Процес виробництва "згасає у продукті" (К. Маркс), а його продукт знову повертається в процес виробництва у вигляді предмета, кошти, фактора. (Див. Маркс К. Енгельс Ф. Соч. 2-е изд. Т. 23, с.191). Процес виробництва здійснюється заради продукту, а продукт виробляється для відновлення і підтримки процесу виробництва. Цілісність процесу і продукту вироб-ництва є цілісність суспільної праці, в якому вони сов-падають, бо продукт це матеріалізований, а процес - жива праця. Матеріалізовану працю - перша характеристика цілісності гро-венного виробництва.
Збіг процесу та продукту виробництва лежить в основі і якісної скачкообразности суспільного розвитку, висловлюю-щейся в зміні суспільно-економічних формацій, і непреривнос-ти його кількісних змін і їх накопичення. Кількісна безперервність виробництва виступає як розширеної програвання ництво, тобто суспільне виробництво збігається з розширеним відтворенням. Нездатність суспільної системи забезпечити безперервність свого виробництва означає кінець її розвитку і існування. Безперервність історії - це безперервність вироб-ництва, яка не виключає, а передбачає переривчастість вироби ництва відживаючих суспільних систем, на зміну яким прихо-дять інші. Безперервність суспільного виробництва, його Совпа-дення з розширеним відтворенням звучить у Маркса так: "також як суспільство не може перестати споживати, так не може воно перестати виробляти. Тому всякий суспільний процес виробництва, що розглядається в постійному зв'язку і в безперервному по -Ток свого відновлення, є в той же час процесом відтворення ". Безперервність розширеного відтворення - друга (кількісна) характеристика цілісності суспільного виробництва.
Цілісність виробництва як відтворення виступає сис-темним єдністю чотирьох процесів: виробництва, розподілу, обміну та споживання, які, за визначенням Маркса, складають "власні моменти" виробництва і виступають як "частини єдино-го цілого; відмінності всередині єдності". Звідси випливає перше і абстрактне визначення системної структури суспільного вироб-ництва: 1. Виробництво; 2. Розподіл; 3. Обмін; 4. Потреб-ня. Безперервність цих процесів забезпечує безперервність функціонування суспільного виробництва як механізму роз-ку суспільства.
Безперервність відтворення породжена збіг виробни-тва і споживання: "виробництво є споживання, споживання є виробництво" (К. Маркс). Це означає, що будь-яке виробництво є споживання, а будь-яке споживання є виробництво. Але їх збіг є не метафізично тотожним, але діа-лектіческі суперечливим, тобто у взаємообумовлених, але раз-них відносинах. Суперечливість виробництва і споживання по-народжена суперечливістю, які по відношенню до попереднього процесу виробництва виступають його результатом, а по відношенню до подальшого його передумовою. Продукт - діалектичне тож-дестве результату і передумови. Результат "процесу виробни-тва настільки ж неминуче набуває вигляду його передумов, як його передумови вигляд його результату". Тому виробництво результатів є споживання передумов, а споживання передумов є виробництво результатів.
Системна структура суспільного виробництва приймає та-ким чином більш конкретний вид:
1. Виробництво результатів;
2. Розподіл результатів;
3. Обмін результатів;
4. споживаючи-ня передумов.
Продукти відтворення єдині і многи. Єдині вони в тому, що суспільні, що становлять суспільство, яке є єдиний про- дукт виробництва. Маркс писав: "якщо розглядати буржуазне суспільство в його цілому, то в якості кінцевого результату гро-венного процесу виробництва завжди виступає саме суспільство."
Єдність продуктів не виключає, а передбачає їх многообра-зие. Якщо суспільство в цілому - продукт виробництва, то і будь-який його компонент - теж продукт виробництва, який не є монопродуктом. Безперервність виробництва одних результатів тре-бует споживання інших передумов. Єдиною підставою ви-ділення класів суспільного продукту може бути тільки ознака "необхідності і достатності для безперервності воспроізводс-тва" (К. Маркс). Таких класів продуктів можна виділити тільки чотири (відповідно числу процесів виробництва), бо від-присутність хоча б одного з них робить безперервність програвання ництва неможливою: матеріальні блага у складі засобів виробництва і предметів споживання (для стислості речі); громад-ні відносини і їх організаційні форми (для стислості органі-зації), суспільну свідомість, виражене як інформація (для стислості інформація); населення, люди, людина (для стислості люди). Ці продукти і протилежні, і єдині. Протилежні в тому, що вони якісно найбільш різні. Єдині не тільки в тому, що суспільні, але й в тому, що взаємопроникають, взаимоот-ражают один одного: кожен з них і втілено, і організований (втілює суспільні відносини), і інформативний (втілює суспільну свідомість), і олюднені (втілює працю людей), тобто кожен з них універсальний, але особливим чином.
Системна структура суспільного виробництва на цьому рівні розгляду приймає більш конкретний вид: 1. Виробництво ре-зультатів (речей, організацій, інформації, людей); 2. Розподі-ня результатів; 3. Обмін результатів (речей); 4. Споживання передумов (речей, організацій, інформації, людей).
Оскільки кожна сфера виробляє результат для всіх чотирьох сфер, а споживає частини всіх чотирьох класів передумов, пос-кольку кожен клас сферних продуктів ділиться на чотири частини, що виражається наступною продуктової матрицею:
В1 В2 В3 В4, де В-речі = В1 + В2 + В3 + В4,
О1 О2 О3 О4, де О-організації = О1 + О2 + О3 + О4,
И1 И2 і3 І4, де І-інформація = И1 + И2 + і3 + І4,
Л1 Л2 Л3 Л4, де Л-люди = Л1 + Л2 + Л3 + Л4.
(Примітка: в матриці 4х4 рядка виражають результати сфер провадження у буквеному позначенню, а стовпці - їх припускає-Посиланням - з цифрового позначення).
Звідси системна структура суспільного виробництва прини-томить наступний більш конкретний вид, який представлений в таб-особі.
Подальша конкретизація отриманої сферними структури гро-венного виробництва здійснюється на шляху розгляду багато-образних історичних проявів та рівнів розвитку засобів виробництва в різних суспільно-економічних формаціях, де вони проходять шлях від синкретичної неподільності в первісної фор-мації до рівня свідомої організованості, громадськості в більш пізніх формаціях.
3. Виробництво і суспільство
- і є родова життя ". Чи не локалізовані і всюдисущі такі, упо-мянутие Марксом" галузі ", як виробництво особистості, виробництво суспільного життя. Вони створюють, так би мовити, общесоціаль-ні, відмінні від приватних і часткових цінності.
У кожному виді громадського виробництва "задіяні" свої сили, крім виробничих сил матеріального виробництва, сили: політичні, сімейно-побутові тощо Тут складаються відносини суб'єктів з приводу коштів, організації та результатів даної діяльності, те чи інше виробниче спілкування і по-ведення. У підсумку ". Завжди є певний суспільний організм, громадський суб'єкт, який діє в більш-менш великої сукупності галузей виробництва" / Маркс К. Енгельс
Життя суспільства не вичерпується виробництвом і включає неп-роізводственная діяльність і відносини, спілкування і поведінку, - невиробничу життя. Так, беручи участь в діяльності в сво-Бодня час, людина-працівник перетворюється в "іншого суб'єкта", який оновленим "вступає в невиробничий процес виробництва" / Маркс К. Енгельс Ф. Соч. /. Таким же повинен бути ме-тодологіческій підхід до суспільного виробництва, виробництва взагалі і до його окремої галузі.
У кожній із сфер життя суспільства присутня невиробництво-ве використання створеного у відповідному виробництві бла-га: взаємодіють політичні, духовно-ідеологічні, соці-альні обмін і споживання. Останні виділяються, незважаючи на те, що в суспільстві непродуктивне використання одного блага завжди супроводжується створенням будь-яких інших видів ценнос-тей, їх підготовкою або переробкою. Виробництво, розподіляючи-ня, обмін і споживання лише переважають у тій чи іншій гро-кої ситуації.
Як неполярних протилежностей співвідносяться вироб-вальних і невиробниче в суспільному житті; полярними ж протилежностями є безпосередньо (або власне) виробництво і власне споживання, виробництво взагалі і споживання взагалі. Крім того, ми вже відзначали, що взаємно припускають і виключають один одного в якості протівоположнос-тей суспільне та індивідуальне виробництво.
Суспільне виробництво є, в першу чергу, виробництво людини. Але це зовсім не означає, що суспільне вироб-ництво - це сума виробництв, в число яких входить і вироб-ництво людини. Вся система суспільного виробництва в єдності його складових частин (матеріального, духовного і соці-ального) підпорядкована виробництву людини.
Список використаної літератури:
1. Бородін Є.Т. Суспільне виробництво як предмет філософського дослідження
М. Вища. шк. 1989 р
3. Дудченко Н.А. Суспільне виробництво: структура та чинники розвитку
4. Максимов А.А. Об'єктно-ідеальні форми в системі суспільного виробництва
Свердловськ 1989 р
АН СРСР Інститут філософії М. 1982 р
6. Структура суспільного виробництва. Матеріальне і духовне виробництво
АН СРСР Інститут філософії М. 1982 р
7. Сутність і структура суспільного виробництва