Це третя гілка державної влади. Її положення в системі розділеної публічної влади відрізняється найбільшим своєрідністю: органи судової влади виступають противагою першим двом гілкам влади в боротьбі за забезпечення прав людини. Саме судові органи захищають людину від свавілля перших двох гілок публічної влади. Вони вирішують спори між органами цих гілок влади. Але найголовніше - саме судові органи роблять те, що не здатні зробити всі інші органи публічної влади: встановити істину в юридичному сенсі слова. Судові органи надають встановленим ними фактами юридичне значення, після чого слідують процедура захисту законних прав учасників правових відносин, покарання винних осіб, скасування незаконних рішень, відновлення порушеного права, захист прав потерпілого і т.д.
За час, що минув після створення Монтеск'є знаменитої теорії поділу влади, пройшло багато часу. Правова наука пішла далеко вперед і сформулювала поняття ще кількох гілок публічної влади. Одна з них - установча влада. Функції публічної влади можуть бути здійснені народом безпосередньо в формі не тільки референдуму і виборів, а й установчих органів публічної влади, установчих (конституційних) зборів, конференцій, зборів (сходів) громадян. Це ті форми безпосередньої та представницької демократії, в ході яких приймаються основні для життя держави і суспільства нормативно-правові акти - акти, що лежать в основі всієї правової системи держави або його окремої частини (суб'єкта, муніципальної території).
У нашій країні установча влада не розглядається в якості самостійної гілки, тому в чинному російському законодавстві зазначені органи віднесені до системи представницьких органів публічної влади.
Це ще одна гілка публічної влади, що претендує на самостійне існування влада. Мета виділення даної гілки влади як самостійної - забезпечити незалежність входять до неї органів від інших гілок публічної влади, щоб забезпечити більшу ефективність їх діяльності. У багатьох країнах світу цю гілку державної влади утворюють прокуратура, рахункові палати, інші контрольні органи. У нашій країні контрольна влада також поки не виділяється як самостійна.
Говорячи про поділ влади, необхідно підкреслити, що мова не йде про протистояння перерахованих гілок влади один одному. Публічна влада в державі завжди єдина, оскільки всі її органи виконують загальну функцію: захищають і гарантують права людини, забезпечують їх реалізацію. Що ж стосується поділу влади, то це чисто технічна задача, спрямована на спеціалізацію їх функцій. Будь-який орган, що здійснює день за днем однотипні функції, досягає досконалості в своїй області. До того ж поділ влади не тільки перешкоджає зосередженню всієї влади в руках одного органу публічної влади, служить гарантом збереження демократичного режиму в державі, а й дозволяє виявити колізії та прогалини між різними гілками влади, як це показано вище стосовно Російської Федерації. У той же час, чим на більшу кількість гілок ділиться публічна влада, тим вище потреба в координації їх дій. Цю функцію в багатьох країнах світу, включаючи Російську Федерацію, виконує глава держави - президент країни. В силу цього він не входить ні в одну з гілок державної влади і виконує функцію противаги, координатора, сполучної ланки в діяльності всіх гілок державної влади, гаранта ефективності дій усієї держави. Однак в умовах зростання тенденції до ослаблення ролі парламентів і посилення виконавчої влади у вигляді уряду (кабінету міністрів) спостерігається явне прагнення до утворення самостійної гілки президентської влади. Ця тенденція проявляється в багатьох країнах світу, державна влада в яких здійснюється у формі республіки змішаного типу.
Зі сказаного можна зробити висновок, що механізм здійснення публічної влади в Росії, як і в усьому світі, це динамічна система, що розвивається. Основна мета цього розвитку - оптимізація рішення управлінських завдань, підвищення ефективності захисту прав людини, економія бюджетних коштів. Звичайно, російська дійсність не в повній мірі підтверджує даний висновок. Однак слід враховувати, що, по-перше, мова йде про теорію питання, загальні тенденції, що простежуються в світі в цілому; по-друге, короткий період демократичних перетворень, який пройшла наша країна за останнє десятиліття, не дозволяє поки виробити оптимальну модель механізму здійснення публічної влади в Російській Федерації. Однак це не означає, що до цього не слід прагнути.
Якщо Ви помітили помилку в тексті виділіть слово і натисніть Shift + Enter