Конституційно-правовий статус суду в Україні як правоохоронного органу
Прийнята понад двадцять років тому Конституція Укаїни не тільки закріпила основи конституційного ладу, затвердила в якості вищої цінності конкретні права і свободи людини і громадянина, визначила статус найважливіших державних інститутів, а й заклала фундаментальну правову базу для здійснення функціональної діяльності української держави в притаманних йому формах. Виходячи з цього, першорядне значення серед функцій держави традиційно відводиться функції, яка забезпечує охорону власності, охорону правопорядку, захист прав і свобод особистості, яка часто іменується охоронної (правоохоронної, охоронно-захисної) функцією.
Відповідно в якості основної форми реалізації охоронної функції і одночасно способу здійснення державної влади (законодавчої, виконавчої та судової) з державно-правових позицій прийнято розглядати правоохоронну діяльність, а до основних суб'єктів цієї діяльності відносити правоохоронні органи.
Незважаючи на активне використання і широке поширення терміна «правоохоронні органи», існують серйозні проблеми в єдності його розуміння громадянами, вченими і державними службовцями. Це пов'язано, в першу чергу, з тим, що в даний час цей термін не визначено в українському законодавстві.
1) равновелікость всіх гілок влади, тобто відсутність головної і другорядної гілок влади;
2) відособленість однієї гілки від іншої і відсутність зв'язків підпорядкованості між ними в процесі здійснення власних повноважень.
Пункт «л» ч. 1 ст. 72 Конституції Укаїни, вказуючи, що «в спільному веденні Укаїни і суб'єктів Укаїни знаходяться кадри судових і правоохоронних органів, адвокатура, нотаріат». Зі змісту даної конституційної норми робляться різні висновки, але загальноприйнятим вважається те, що судові органи, а також адвокатура і нотаріат не належать до правоохоронних органів або вони мають специфічні відмінності, зумовлені їх основним функціональним призначенням.
Отже, Конституція Укаїни закріплюється важливе положення, згідно з яким судова влада є рівнозначною виконавчої і законодавчої, але в той же час самостійно діючою владою. Глава 7 Конституції Укаїни присвячена судовій системі і включає принципово важливі положення:
1. Правосуддя здійснюється тільки судом.
2. Реалізація судової влади здійснюється за допомогою конституційного, цивільного, адміністративного та кримінального судочинства.
Відповідно, судова система Укаїни охоплює три різновиди органів судової влади: Конституційний Суд Укаїни; Верховний Суд Укаїни і піднаглядні йому нижчі суди загальної юрисдикції; Вищий Арбітражний Суд Укаїни і піднаглядні йому нижчі арбітражні суди.
Конституційний Суд Укаїни, згідно з Конституцією Укаїни і Федеральним конституційним законом «Про Конституційний Суд Укаїни» - це судовий орган конституційного контролю, самостійно і незалежно здійснює судову владу за допомогою конституційного судочинства. Конституційний Суд Укаїни розглядає справи, пов'язані з охороною Конституції Укаїни, і дає її тлумачення.
Із зазначених нормативних актів з очевидністю випливає, що Конституційний Суд Укаїни займає ексклюзивне місце в загальній системі державних органів, так як тільки він має право, забезпечуючи судово-правову охорону Конституції, фіксувати в своїх рішеннях конституційні параметри дотримання і захисту прав і свобод громадян, організації та функціонування різних інститутів громадянського суспільства і правової держави і тим самим гарантувати верховенство і пряму дію Конституції на всій території Укаїни.
Вплив Конституційного Суду Укаїни, що є ключовим хранителем Конституції Укаїни і закріплених в ній фундаментальних конституційних цінностей, на розвиток державно-правових, муніципальної-територіальних і громадських інститутів багатогранно і, безсумнівно, охоплює собою як законодавчу, так і правозастосовчу діяльність. Разом з тим найбільш значущими каналами його впливу на правову систему Укаїни в цілому і зміцнення конституційної законності зокрема є такі компоненти конституційного правосуддя, без яких воно зводилося б до суто ритуальним і в значній мірі імітаційним ритуалам.
Верховний Суд Укаїни - це найвищий судовий орган у цивільних, кримінальних, адміністративних та інших справах, що підсудні судам загальної юрисдикції. Він здійснює в передбачених федеральним законом процесуальних формах судовий нагляд за їх діяльністю і дає роз'яснення з питань судової практики.
Правове значення постанов Пленуму Верховного Суду Укаїни для судової та правозастосовчої діяльності дуже велике і говорити про нього зайвий раз, сенсу немає. Однак, думається, що на законодавчому, а не тільки на теоретичному рівні, слід чітко визначитися з правовою природою цих постанов, ступенем їх обов'язковості для нижчестоящих судів, можливістю скасування або зміни вироків, чи інших рішень суду в силу порушення рекомендацій Верховного суду Укаїни. При цьому можливе повернення до имевшемуся в радянський період надання обов'язкової сили роз'ясненням Верховного Суду Укаїни.
Вищий Арбітражний Суд Укаїни - це вищий судовий орган для розв'язання економічних суперечок та інших справ, розглянутих арбітражними судами. Він здійснює в передбачених федеральним законом процесуальних формах судовий нагляд за їх діяльністю і дає роз'яснення з питань судової практики.
Величезна кількість суперечок виникає на тому грунті, що багато чого змінюється в Конституції Укаїни. Наприклад, судова гілка влади - єдина гілка влади, яка не матиме власної голови в конституції. Тепер вона буде ділити главу 7 з прокуратурою, абсолютно незалежним органом, який має свої цілі і завдання. Прокуратура і раніше перебувала в розділі «Судова влада», але тепер, ми бачимо, що нова назва глави вже дає зрозуміти, що в Конституції будуть розглянуті не окремо завдання принципи та цілі судової влади, як окремої гілки влади, а Судової влади та прокуратури в сукупності.
У літературі піднімається питання: чи може судова влада претендувати на особливе становище в системі державної влади, якщо поділ влади не є абсолютним, і неминуче виникає ситуація, при якій якась гілка влади повинна все ж вийти на перше місце і зайняти верховне становище? При всій умовності питання для позитивної відповіді є аргумент: здатність судової влади виносити свої рішення, які іншим владі можуть не подобатися. Дійсно, на підставі ст. 125 Конституції Укаїни і Федерального конституційного закону «Про Конституційний Суд Укаїни» Конституційний Суд Укаїни визнає неконституційними акти законодавчої і виконавчої гілок влади. Суди загальної юрисдикції та арбітражні суди перевіряють законність актів законодавчої і виконавчої гілок влади. Це свідчить про певний перевагу судової влади над іншими гілками влади, з огляду на і остаточний характер прийнятих судами рішень і відповідно вирішення спору про право або правового конфлікту.
Але у кожної гілки влади своя компетенція, своя сфера діяльності, своє коло питань і завдань, здійснюваний самостійно. При цьому сам Конституційний Суд Укаїни роз'яснив, що «принцип поділу влади передбачає не тільки розподіл владних повноважень між органами різних гілок державної влади, а й взаємне урівноваження гілок влади, неможливість ні для однієї з них підпорядкувати собі інші», тобто принцип не допускає зосередження функцій різних гілок влади в одному органі.
Основною метою судових органів є здійснення правосуддя в порядку, встановленому Конституцією Укаїни і Федеральним конституційним законом «Про судову систему Укаїни». Головне призначення правосуддя полягає в реалізації наступних функцій, на основі закону віднесених до компетенції судів:
а) розгляд і вирішення правових спорів між громадянами, юридичними особами; встановлення фактів, що мають юридичне значення (батьківство, недієздатність, визнання безвісно відсутнім і так далі) (цивільне судочинство);
б) розгляд кримінальних справ і визнання осіб винними у вчиненні злочинів, призначення покарання або (при наявності підстав) звільнення від них і інше (кримінальне судочинство);
г) розгляд правових спорів у сфері економіки, як правило, між юридичними особами, вирішення питань про ліквідацію суб'єктів господарювання, банкрутство та інших (арбітражне судочинство);
д) дозвіл справ про відповідність Конституції Укаїни федеральних законів, нормативних правових актів Президента Укаїни, Федеральних Зборів Укаїни, Уряду Укаїни, конституцій республік, статутів, законів та інших нормативних актів суб'єктів Укаїни з питань федерального або спільного ведення і так далі (конституційне судочинство).
«Правосуддя має право здійснювати тільки суд у встановлених законом процесуальних формах» (ст. 118 Конституції Укаїни). Дане положення виключає можливість створення або наділення тих чи інших державних або громадських органів функціями правосуддя. В історичному минулому в нашій країні цю функцію виконували і інші державні органи: особливі наради, «трійки» і так далі.
Таким чином, правосуддя - це найважливіша форма здійснення судової влади, яка реалізується в ході розгляду справ судами першої інстанції, а також в касаційному і наглядовому порядку. Відмінною особливістю правового статусу суду є те, що виправляти судові помилки можуть тільки вищі суди, в той час як органи виконавчої влади та інші державні органи подібними повноваженнями не володіють.
Необхідно торкнутися ще такі сутнісні ознаки судової влади, як її самостійність і незалежність.
Самостійність суду означає, що взаємини між законодавчою, виконавчою та судовою гілками влади мають будуватися виключно на підставі закону та в рамках закону. Так, ніхто не має права надавати будь-який тиск на суддів або змінювати їх правовий статус, за винятком випадків, прямо зазначених у законодавстві. У зв'язку з цим буде доречно згадати про так званої «опіки», що існувала як раніше, так і в даний час. Під «опікою» маються на увазі постійні спроби законодавця змінити в бік ослаблення правовий статус, компетенцію або окремі повноваження конституційних і статутних судів.
Як приклад можна навести такий статистичний матеріал: за 10 років роботи Конституційного Суду Укаїни в Державну Думу було внесено понад 50 пропозицій щодо змін його компетенції.
Незалежність судової влади, так само як і незалежність правосуддя виступає одним з головних умов його здійснення. Отже, забезпечення незалежності судової влади знаходиться в особливому центрі конституційно-правових гарантій. Незалежність суду полягає не в особливому порядку створення судової структури (в більшості своїй судді призначаються Президентом Укаїни), а в тому, що суд при реалізації своїх функцій повинен бути незалежний від органів законодавчої та виконавчої гілок влади. При цьому в межах власне судової гілки влади природним чином існує і підпорядкованість, і залежність, які виражаються, наприклад, в тому, що вищі суди облаем повноваженнями щодо скасування рішень нижчестоящих судів і направити справу на новий розгляд.
Незалежність суду має на увазі невтручання в прийняття рішень по всіх справах, що розглядаються в судах. У той же час на практиці суди часто відчувають деякий тиск з боку зацікавлених осіб або конкретних структур. Крім того, на суддів часто чинять психологічний або інший тиск злочинці, їхні родичі або знайомі, а також сторони в цивільному процесі. Істотну загрозу незалежності суддів представляють і чиновники найрізноманітніших рівнів, коли вони намагаються домогтися потрібних для них вироків або рішень. У подібних ситуаціях незалежність суддів може бути поставлена під сумнів, а закріплені законодавством гарантії незалежності суду виявляються, по суті, недостатніми і неефективними.
У зв'язку з цим ми згодні з точкою зору про те, що судові рішення у подібних справах необхідно розглядати як джерело права. До таких джерел права відносяться, в першу чергу, рішення і тлумачення Конституційного Суду Укаїни, а також Постанови пленумів Верховного і Вищого Арбітражного Судів Укаїни.
Положення ч. 2 ст. 46 Конституції Укаїни, в якій стверджується, що «рішення і дії (або бездіяльність) органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань і посадових осіб можуть бути оскаржені до суду», має дуже важливе значення для правового статусу суду. Формулювання даної конституційної норми надає судам істотну державну (контрольну) влада судам, що дозволяє їм оцінювати з позиції правомірності чи неправомірності дії державних, місцевих та громадських установ. Повноваження з контролю за законністю дій державних та інших установ надані судам також ч. 2 ст. 120 Конституції Укаїни, яка передбачає наступне: «Суд, встановивши при розгляді справи невідповідність акта державного чи іншого органу закону, приймають рішення відповідно до закону».
На закінчення даного питання слід зазначити, що закріплені Конституцією Укаїни принципи судочинства вУкаіни реалізуються з великими труднощами: має місце протидія і тиск з боку інших гілок влади, які зазіхають на незалежність суддів. Це пояснюється тим, що до цих пір відсутній необхідний механізм, що дозволяє збалансувати діяльність різних гілок влади. Виходячи з цього, можна констатувати, що вУкаіни традиційно слабким місцем була і залишається судова влада. Все це передбачає необхідність вдосконалення законодавчого забезпечення судової діяльності, розширення масштабності гласності обговорення законопроектів про судову владу, про збільшення щорічного фінансування судів, про дбайливому використанні коштів, що спрямовуються на реконструкцію судових будівель, підвищення рівня комп'ютеризації та інформаційного забезпечення діяльності судів, вирішення проблеми нормативного навантаження суддів , якісне забезпечення особистої безпеки суддів та охорони будівель (приміщень) судів і та до далі.