Кореспонденти «УМ» попросили психолога з Катав-Іванівський Тетяну дати кілька порад на актуальнуюв даний момент тему
Звільнення важко переживають багато. Але під час кризи скорочення на роботі - справжній удар. Про те, що під час кризи скорочення доходів робітничого класу йде не тільки за рахунок зниження заробітної плати, а й за рахунок скорочення числа працюючих, говорилося ще в теорії марксизму. Як впоратися зі стресом, якщо вас скоротили і що робити після?
Скорочення, звільнення з роботи - це стрес, криза для людини. Стрес все переносять по-різному. Як і криза, стрес проявляє стійкі вимоги до адаптації. Чи включаються механізми мобілізації, тривожності. Це загальна напруженість, яка позначається на психічної, емоційної сфері. Природно, людина починає кидатися, він відчуває себе невпевнено. Якщо це чоловік, то невпевненість може вилитися в глобальні масштаби: чоловіки такі кризи переживають набагато важче жінок. Справа в тому, що в нашій культурі сформований стереотип чоловіки-годувальника, і якщо він перестає приносити в будинок гроші, то всередині сім'ї можуть початися проблеми.
- Що ж відбувається з людиною, його внутрішнім світом, після скорочення? Після скорочення людина, яка не був адаптований до життя взагалі, неминуче змушений зіткнутися з незвичними для себе проблемами, - міркує Тетяна. - Уявімо, що він пропрацював 10-15 років в одній сфері, на одному місці, є вузьким фахівцем. Дотримання статуту, конкретні правила, конкретні норми. Якщо людина довго перебуває в якихось певних умовах, визначених рамках, він не розвивається творчо, не стає гнучким. Коли це відбувається, людина «костеніє» в позначених рамках. І такій людині буде дуже важко, наприклад, піти на пенсію, або, тим більше бути скороченим. Якщо у людини є «ген залежності», то як раз в цей час він може реалізуватися. З одного боку, стрес мобілізує, але ж мислення такої людини - тугорухоме, і часто мобілізуватися нічому - адже людина закостенів в звичних рамках.
Головне після звільнення - не впадати в паніку або істерику. У цих умовах над розвитком особистості повинен працювати сама людина. Коли немає такої потреби або бажання, з'являються проблеми. Людини скорочують, і він, непристосований, що не адаптований, просто не знає, що йому робити. На грунті цього стресу можуть розвинутися навіть серйозні депресивні стани.
Тебе звільняють, і здається, що ти найгірший. Як впоратися з цим почуттям?
- Що ж робити тим, хто пропрацював на одному місці багато років, а його звільняють? Колектив, в яких ти працюєш не один рік, є для тебе другою сім'єю, і залишити її дуже важко, - продовжує Тетяна. - Після відходу з роботи потрібно постаратися зберегти відносини з колегами: зустрічатися, домовлятися з ними. Це дозволить відчувати, що ти не дарма пропрацював ці десять-двадцять років з тим колективом. Постарайтеся взяти той позитивний досвід, що ви отримали на колишній роботі: завзятість, уміння знаходити спільну мову з людьми.
Якщо звільняють вашого колегу, скажіть йому, що завжди цінували і поважали його роботу і будете і далі підтримувати з ним стосунки. Найчастіше звільнення дає людині відмінний поштовх для розвитку кар'єри. Головне, не шкодувати про минулу роботу та йти далі.
Що конкретно можна порадити людині, якого скоротили? Найголовніше, коли тебе звільняють, - постаратися стримати свої емоції. Дуже часто в такій ситуації у людини з'являється бажання звинуватити в цьому всіх: роботодавця, колег, знайомих ... Але це неправильний шлях захисту, який ні до чого не приведе. Потрібно зупинитися і подумати, як жити далі. Звільнення це і привід задуматися тим людям, яким не подобається своя робота. А таких працівників приблизно 10%. Вони знаходяться не на своєму місці, але через своїх комплексів бояться його втратити: "А раптом мене не оцінять інші?", "А як я прогодую сім'ю?" Їм потрібно зібратися з думками і зрозуміти, що настав час прийняття кардинальних рішень. Решті 90%, які були скорочені через фінансові проблеми, потрібно постаратися заспокоїтися і зрозуміти три важливі речі. Перше - поставте собі за мету знайти роботу. Друге - повірте в себе. Кожна людина повинна знати собі ціну, адже на роботу його брали не просто так, а за певні знання і заслуги. І третє - припиніть лякати себе перешкодами. Якщо перша спроба знайти роботу закінчилася невдало, то це зовсім не означає, що такий працівник більше ніде не потрібен.
Ні в якому разі не можна панікувати, вважати, що разом з трудовим стажем на колишньому місці роботи закінчується життя. Тут потрібно дотримуватися позитивного настрою, вірити в краще: зараз немає грошей, але вони скоро з'являться; немає роботи - буду шукати і знайду. Друге: потрібно згадати, які заняття подобалися колись давно, може бути, в юності або навіть в дитинстві. Можливо, забуте захоплення стане основою для прибуткового бізнесу. Потрібно поставити собі за мету - робити щось «на п'ять» - просто з принципу.
Сьогодні існують біржі праці. Часто звільнений працівник, приходячи на біржу праці, чекає, що йому дадуть те ж саме - той же статус, той же дохід. Вчитися чомусь новому захоче не кожен. Тут важливо не боятися низького положення, «непрестижність» роботи, не боятися почати з малого, з азів. А це - велика проблема для дуже багатьох людей. Коли людина вважає неприйнятною для себе якусь вельми скромну, що не статусну роботу, він продовжує гальмувати своє особистісний розвиток. Але ж духовну розвиненість особистості якраз характеризує уміння долати труднощі, переносити удари долі, особистість розвивається в стані кризи.
Як довго може тривати така криза? Як правило, на повне подолання кризи психологи дають кілька років. Якщо говорити про паузу, то вона не принципова: можна тимчасово переключитися. Близьким можна порадити бути терплячими, мудрими, не тиснути, а простягнути руку допомоги.
Важливо зрозуміти, що звільнення, скорочення - це такий «стусан Всесвіту», який дає людині шанс зрозуміти себе і переоцінити своє життя, своє призначення.