Історія не твориться довільними діяннями "великих людей", як вважали деякі мислителі. Але історія не відбуватися ще якимись безособовими силами, що виражаються в діях і настроях мас. Історія - це суцільна рівнодіюча вчинків безлічі особистостей, кожна з яких складається в залежності від суспільних і культурних умов, в яких їй довелося розвиватися, і вкладається в історичні події зі своїм питомою вагою, що залежать від персональних властивостей і суспільного становища.
Можна не сумніватися, що в історії Росії за перші роки ХХ століття з винятковою силою проступила особистість Петра Аркадійовича Столипіна. Ім'я Столипіна завжди викликало суперечки, його згадка відразу ж втягує нас в круговерть пристрасних і взаємовиключних оцінок. Жоден з політичних діячів царизму початку ХХ століття не може йти з ним в порівняння з відданою і захопленої пам'яті його шанувальників і зосередженої ненависті революціонерів. Період "столипінської реакції" шибениці - "столипінські краватки" з одного боку і борець за благо Росії, людина, "гідний сісти на царський трон" - з іншого.
Столипін прозорливіший інших побачив основні причини такого тяжкого становища Росії, а головне, зумів запропонувати і багато в чому здійснити грандіозні плани її перетворення, що забезпечує всебічний і стрімкий розвиток країни. Столипін побачив головну причину застою сільського господарства Росії в общинному землекористуванні. Мета моєї роботи зробити спробу глибше розібратися в реформаторської діяльності П. А. Столипіна.
П. А. Столипін: політичний портрет.
Але головною справою в його житті стала політика. «Державну владу він прийняв як важкий хрест. Ознайомившись із загальним станом справ Імперії, зрозумів, що не можна втрачати ні хвилини. Працював, часом, цілими ночами, що в кінці життя відбилося на стані його серця. Поспішав щовечора закінчити роботу, покладену на цей день »
Суть своєї державної діяльності на посту глави уряду П.А. Столипін визначав з властивою йому стислістю «Спочатку заспокоєння, а потім - реформи!» Гарячий прихильник порядку і законності він ішов прямим шляхом до якнайшвидшого здійснення нового укладу державного ладу. Освічений політик, економіст і юрист, людина великого адміністративного таланту, він майже відмовився від особистого життя і всі свої прагнення, свою дивовижну працездатність вклав у справу державного удосконалення та будівництва. Він був блискучим оратором, умів говорити емоційно, лаконічно і чітко, давав докладні роз'яснення з будь-яким положенням законопроекту або по різного роду питань про дії уряду. В різний час він здійснив кілька поїздок по країні, в ході яких знайомився з ходом землевпорядних робіт. Чимало доклав він старань до поліпшення водопостачання в Петербурзі і проявив велику мужність у боротьбі з припинення холерної епідемії. Державні нагороди П.А. Столипіна були відзначені цілим рядом царських нагород і почесних призначень. Крім виразів в письмовому вигляді декількох подяк Його Імператорської Величності, П.А. Столипін був наданий в 1906 р в гофмейстер, в 1907 році призначений членом Державної Ради, в 1908 р - статс-секретарем. Петро Аркадійович мав прекрасну сім'ю, в якій було п'ять дочок і один син.
За спогадами рідних, близьких, колег по службі і самих різних сучасників Столипін відрізнявся прямодушністю, щирістю і великою відданістю Государю і Вітчизні. У нього була відкрита, врівноважена і цільна натура і він з повагою ставився до чужої думки, завжди дбав і опікувався своїх підлеглих. За своїми політичними поглядами Столипін не залежав від будь-яких партійних тисків, не терпів брехні і не брав участі в інтригах. До державного злодійства і хабарництва ставився з крайньою нетерпимістю і нещадно припиняв всі випадки їх проявів.
З 1905 р важливим елементом торгово-промислової полі-тики царського уряду стають відмова від пріоритетно-сті промислового розвитку країни і посилення уваги до аграрного сектору економіки. Цей період російської істо-рії пов'язаний з новою спробою здійснення економічних реформ, головним ідеологом яких був П. А. Столипін. Діяльність Столипіна почалася в якісно нових для Росії політичних умовах, створених революції 1905 р Вперше в своїй історії самодержавство змушене було сосу-ществовать з представницької Державною думою, кото-раю до того ж виявилася радикальною. Так, депутати I Думи від селян, що склали значну фракцію трудовиків (97 місць з 500), висунули для обговорення аграрний проект, в основі якого була вимога конфіскації поміщицьких земель і націоналізації всієї землі, що підірвало б основи російської самодержавства.
На перше місце своїх перетворень Столипін ставив зміни в сфері економіки. З чого почати в ній? Прем'єр був переконаний, і його виступи свідчать про це, що починати необхідно з аграрної реформи. І сам Столипін, і його опоненти підкреслювали головне завдання реформи-створити багате селянство, перейнятий ідеєю власності і тому не потребує революції, яка виступає як опора уряду.
Важливий момент реформи: громада руйнувалася, а помещи-чия власність на землю зберігалася в недоторканне-сти. Це викликало різку протидію селян.
Селяни сприйняли ідеї реформи неоднозначно. З од-ної сторони, вони брали ідею приватної власності на землю, але, з іншого боку, вони розуміли, що така реформа не врятує село від малоземелля і безземелля, що не підніме рівня селянської агрокультури.
Основні райони переселення - це Сибір, Середня Азія, Північний Кавказ, Казахстан. Уряд виділяв переселенцям кошти на проїзд, облаштування на новому місці, але цих коштів явно не вистачало.
Чому Столипін головний упор робив на те, щоб, за його висловом, «вбити клин в громаду», зруйнувати се? Відповісти на це питання можна, зрозумівши значення громади для селян. Об-щина завжди була для селян захисницею, оскільки всередині неї кожен мав право на землю і тому в громаді, по ідеї, всі були рівні.
Усередині громади кожен домогосподар був відносно сво-Боден, розпоряджаючись на власний розсуд довіреної йому на час общинної власністю землею.
Громада допомагала селянам освоювати культуру Землед-лія (введення трипілля, багатопільної сівозміни). Обшина вставала на захист селян в їх відносинах з поміщиками, так як з боку защемленого общинного землеволодіння завжди виходила загроза поміщицької земельної власності (в революції 1905-1907 рр. Саме обшина часто була орга-нізатором захоплення поміщицьких садиб і земель). Громада ого-варівала з поміщиком умови найму і оренди. Як бачимо, ліквідація громади відповідала в першу чергу інтересам по-мещіков, які тепер могли диктувати селянам свої умови. Крім того, поміщик тепер міг бути спокійний за свою землю.
Слід зазначити, що Столипін не обмежувався реформами у сільському господарстві, він обдумував реформи місцевого управління, освіти для малозабезпечених і селян
3.Політіческіе і економічні підсумки столипінських перетворень.
В сьогоднішніх умовах здійснення економічних ре-форм в Росії політики, публіцисти, економісти часто обра-щаются до досвіду аграрної реформи Столипіна. Потрібно отме-тить, що в публіцистиці нерідко вона розглядається одне-сторін, з великою часткою емоційності.
Які ж підсумки реформи? В період 1905-1916 рр. з про-Київщини вийшло близько 3 млн домохазяїнів, що становить приклад-но третина від їх чисельності в губерніях, де проводилася ре-форма. Це означає, що не вдалося ні зруйнувати общину, ні створити стійкий шар селян-власників.
Цей висновок доповнюється даними про невдачу переселенче-ської політики. У 1908-1909 рр. число переселенців склало 1,3 млн осіб, але дуже скоро багато з них стали повер-татися назад. Причини були різні: бюрократизм російсько-го чиновництва, нестача коштів на обзаведення господарством, незнання місцевих умов і більш ніж стримане ставлення до переселенців старожилів. Багато померли в дорозі або повністю розорилися. У національних районах країни у каза хов, киргизів забирали їх землі, щоб розселити переселений-ців.
Чи не були вирішені в результаті реформи проблеми малоземе-лья і безземелля, аграрного перенаселення, т. Е. Основа соці-альної напруженості в селі зберігалася.
Таким чином, реформа не вдалася ні в економічній, ні в політичній частині. Правда, сьогодні деякі публіцисти стверджують, що реформа мала обнадійливі перспекти-ви, і посилаються при цьому на що мав місце приріст обсягу товарного хліба, поліпшення в цілому положення в російській де-ревне.
Ці аргументи не безперечні. Противники такого позитив-ний позиції схильні пояснити приріст обсягу товарного хліба і поліпшення положення в селі в період між пер-виття російською революцією і світовою війною чи не реформою, а на-чалом промислового підйому в Росії, який стимулює-вал зростання виробництва сільськогосподарської продукції. При-водиться і інший аргумент: на початку століття росли світові ціни на зерно.
На становищі села сприятливо позначалася і скасування в 1907 р викупних платежів, і відсутність сильних неврожаїв (винятком був 1911 г.). Не можна заперечувати правомочність і такого аргументу: настільки широкомасштабна реформа, якою була аграрна реформа Столипіна, не могла дати результату негайно і тому навряд чи можна пов'язувати з нею ті пози-тивні зміни в житті села, про які говорилося ви-ше і які за часом збігалися з реформою.
Основна причина невдач буржуазних реформ- спроба їх проведення в рамках феодальної системи. Можна зустріти твердження, ніби столипінської реформи просто не вистачило часу для позитивних результатів. Цього часу у них просто не могло бути: на якому-небудь етапі вони просто загрузли б. Так як неможливо, не змінюючи надбудови, змінити базис. Можна припустити, що столипінські реформи, якщо б вони продовжувалися, скажімо, ще років 10, принесли б значні результати, головним з яких було б створення прошарку дрібних селянських власників-фермерів.