РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Мировий суддя судової ділянки № 4 Ленінського району г.Магнитогорска Є.В. Гусєва, при секретарі О.М.М.
Представник позивача - Біктіміров І.В. діючий на підставі довіреності від ХХ.ХХ.200Хг /л.д. 7 /, в судовому засіданні підтримав позицію свого довірителя, а також доводи, викладені в позовній заяві з урахуванням їх змін.
Відповідач К.А.В. в судовому засіданні позов не визнав.
Представник відповідача - Голощапова Е.А. діюча на підставі довіреності /л.д. 37 /, в судовому засіданні позицію свого довірителя підтримала, вказавши, що, укладаючи договір завдатку, сторони забезпечили виконання основного зобов'язання - усною угодою про виконання певних дій, результатом яких повинно було бути укладення договору купівлі-продажу 3-х кімнатної квартири. На її думку, договір завдатку не забезпечував зобов'язання - купівлі-продажу.
Вважає, що позивач зловживає своїми правами, тому що передані грошові кошти не були передоплатою, а забезпечували можливість здійснення купівлі-продажу і компенсували тимчасове обмеження прав відповідача.
Вислухавши представника позивача, відповідача, представника відповідача, дослідивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
В матеріалах справи є підписаний сторонами договір завдатку від 0Х.0Х.200Хг. /л.д. 5 /, за умовами якого Ш.В.Ю. передав К.А.В. а К.А.В. прийняв від Ш.В.Ю. грошову суму в розмірі 50000 руб. в якості завдатку з купівлі-продажу трикімнатної кв.ХХХ в будинку ХХХ по пр. Леніна в г.Магнітогорска.
Факт передачі Ш.В.Ю. грошових коштів К.А.В. в розмірі 50000 руб. підтверджується договором завдатку, показаннями свідків допитаних в судовому засіданні і не було оскаржено сторонами.
Відповідно до п. 1 ст. 380 ГК РФ завдатком визнається грошова сума, що видається однією з договірних сторін в рахунок належних з неї за договором платежів іншій стороні на доказ укладення договору і в забезпечення його виконання.
Згідно п.1 ст.432 ГК РФ договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди з усіх його істотних умов.
Відповідно до п.1 ст.549 ГК РФ за договором купівлі - продажу нерухомості продавець зобов'язується передати у власність покупця нерухоме майно, а згідно ст.550 ГК РФ договір купівлі-продажу нерухомості укладається у письмовій формі шляхом складання одного документа, підписаного сторонами. Недотримання форми договору має наслідком його недійсність.
Відповідно до ст.554 ГК РФ в договорі купівлі-продажу нерухомості повинні бути зазначені дані, дозволяють точно встановити нерухоме майно, що підлягає передачі покупцю за договором, у тому числі дані, що визначають розташування нерухомості. При відсутності цих даних в договорі умова про нерухоме майно, що підлягає передачі, вважається неузгодженим сторонами, а відповідний договір не вважається укладеним.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, окремий договір купівлі-продажу квартири ХХХ в будинку ХХХ по пр. Леніна в г.Магнітогорска сторонами укладений не був.
Ця обставина в судовому засіданні сторонами не було оскаржено, і підтверджується показаннями свідків П.С.С. К.В.І. П.Т.П. і К.С.М.
При таких обставинах слід визнати, що договір купівлі-продажу квартири між сторонами укладено не було.
Згідно п.1 ст.329 ГК РФ завдаток є способом забезпечення виконання зобов'язання, і відповідно до п.3 даної статті недійсність основного зобов'язання тягне недійсність забезпечує його зобов'язання, якщо інше не встановлено законом.
Оскільки договір купівлі-продажу між сторонами укладений не був, тобто основне зобов'язання відсутня, то відсутня і забезпечувальне зобов'язання, тобто угоду про завдаток вважається неукладеним і отримана позивачем сума 50000 рублів є в силу п.3 ст.380 ГК РФ не завдатком, а авансом. Отже, зазначена сума відповідно до п.1 ст.1102 ЦК України, як безпідставне збагачення, повинна бути стягнута з відповідача на користь позивача.
З причини викладеного, довід представник відповідача про те, що сума безпідставного збагачення стягненню з відповідача не підлягає, тому що позивачем порушено п. 2.2 Договору завдатку, що підтверджується показаннями свідків допитаних в судовому засіданні, неспроможний і заснований на неправильному тлумаченні норм матеріального права.
В силу ст. 98 ЦПК РФ з відповідача на користь позивача підлягає стягненню державне мито, сплачена позивачем в дохід держави в розмірі 1600 руб.
Керуючись ст.ст. 194-199 ЦПК України, суд
2. Стягнути з К.А.В. на користь Ш.В.Ю. в рахунок суми безпідставного збагачення 50000 руб. і також судові витрати по сплаті державного мита в розмірі 1600 руб. всього 51600 руб.
3. Стягнути з К.А.В. на користь Ш.В.Ю. витрати на оплату послуг представника в розмірі 10000 руб.
Світовий суддя: Е.В.Гусева.