Показники фактичної міграції (переселень) можуть бути поділені на три групи:
загальні, що характеризують зведені для території міграційні процеси;
показники міжрайонного (міжтериторіального) обміну, що характеризують міграційні зв'язки між конкретними територіями міграційного обміну.
Останні включають в свій склад показники потужності, інтенсивності та результативності міграції.
Результативність міграції населення характеризується також числом вибулих в розрахунку на 1000 прибулих на дану територію. Цей показник може бути розрахований і як загальний, і як міжрайонний. У першому випадку оцінюються загальні результати міграційного обміну територій, а в другому - її обмін з кожної конкретної територією.
Коефіцієнт загальної результативності міграції
де N - загальне число вибулих з регіону;
M - загальне число прибулих в регіон.
У разі результативного обміну значення коефіцієнтів має бути менше 1000, і навпаки.
Як відносної характеристики потужності міграції можуть виступати і коефіцієнти інтенсивності міграції. Поняття інтенсивності міграції характеризує її частоту в певних територіально-демографічних групах
де N - кількість мігрантів (прибулих, вибулих, їх сума);
- середня за період чисельність населення.
Результати міграції населення характеризуються рядом абсолютних і відносних показників. Серед них - сальдо міграції, міграційний приріст, який розраховується як різниця між загальним і природним приростом населення. Його частка в загальному або природному, або чисельності населення, дозволяє оцінити роль міграції в формуванні населення.
Міграційне сальдо (чистий міграція) розраховується за формулою
де V + - число прибулих (іммігранти);
V- - число вибулих (емігранти) [3].
Коефіцієнт прибуття визначає число прибулих на 1000 чоловік населення в середньому за рік
Коефіцієнт вибуття визначає число вибулих на 1000 чоловік населення в середньому за рік
2.3. показники динаміки
коефіцієнти зростання і ін.
В основі розрахунку показників лежить порівняння його рівнів.
Абсолютний приріст показує, наскільки змінилося значення ознаки в абсолютних значеннях.
Темп зростання характеризує відношення двох рівнів ряду. Показує, скільки відсотків становить значення необхідного ознаки в певному періоді в порівнянні зі значенням цієї ознаки в іншому періоді. Залежно від застосовуваного методу зіставлення показники можуть обчислюватися на постійної і змінної базах порівняння. Для розрахунку показників динаміки на постійній базі кожен рівень ряду порівнюється з одним і тим же базисним рівнем. Обчислюються при цьому показники називаються базисними. А обчислювані на змінної базі (кожний наступний рівень порівнюється з попереднім) показники називаються ланцюговими. У курсової роботі обчислюється середній ланцюгової темп зростання. Він розраховується за формулою
де - кількість прибулих в певному році;
- кількість прибулих в попередньому році.
Базисні показники можна виразити через твір ланцюгових. Так, формула (2.2) визначає середній темп зростання через твір ланцюгових темпів зростання.
де n - число рівнів ряду;
КР = коефіцієнт зростання =
Коефіцієнт зростання розраховує, у скільки разів відбулася зміна ознаки.
Темп приросту характеризує абсолютний приріст у відносних величинах. Обчислений у відсотках темп приросту визначає, на скільки відсотків змінився порівнюваний рівень з рівнем, прийнятим за базу порівняння.
Розрахунок демографічних показників часто буває пов'язаний з необхідністю визначення середнього ознаки (наприклад, середньорічна чисельність прибулих в республіку). Вибір способу розрахунку залежить від вихідних даних. Якщо є дані на дату певного періоду (дані моментного ряду), то середня чисельність ознаки обчислюється за формулою середньої хронологічної:
де - значення ознаки на момент ряду;
n - число рівнів ряду
Якщо є дані інтервального ряду (наприклад, кількість вибулих з республіки за рік), то розрахунки проводяться по середньої арифметичній
Якщо представлені дані неповного ряду, тобто тимчасові проміжки нерівномірні, то слід користуватися формулою середньоарифметичної зваженої
де - тривалість i-го інтервалу часу.
Масштаби і потужність міграції відображають, по-перше, абсолютні показники - числа прибулих, вибулих або їх суми (міграційний оборот), по-друге, відносні показники - питомі ваги мігрантів з різних районів виходу в загальній кількості мігрантів району вселення. Для розрахунку питомої ваги користуємося формулою (2.11).
де - питома вага i-тій частині сукупності в загальному обсязі;
- чисельність i-тій частині сукупності;
- загальна чисельність сукупності.
Питома вага характеризує частку окремих частин досліджуваної сукупності в загальному обсязі [4].
3 МІГРАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ В Томської області
Динаміку внутрішньої міграції в Томській області можна оцінювати на основі даних про прибулих, оскільки теоретично величина прибулих і вибулих у внутрішньорегіональних переміщеннях в цілому повинні збігатися. Внутрішньорегіональна міграція означає переміщення в межах області. Визначальним напрямок внутрішньої міграції є обласний центр і Томський район.
Але є і несприятлива статистика для Томської області. Вивчення статистики мігрантів за віковим складом показує, що найбільш мобільним незмінно є населення в працездатному віці. Міграційна активність властива населенню в молодому віці. У Томській області за останні час статистичних спостережень за міграційними потоками виявлено вкрай несприятливе співвідношення в віковому складі мігрантів. Таким чином, в Томській області за рахунок міграції з'являється додаткове збільшення демографічного навантаження на населення в працездатному віці і додатковий перевага осіб старше працездатного віку, що не дозволяє послабити і без того напружену демографічну ситуацію в області.