Кількісні показники (характеристики) популяції можна розділити на статичні і динамічні. Статичні показники характеризують стан популяції на даний момент часу. Основні з них: чисельність і щільність, а також показники структури. Динамічні показники популяції відображають процеси, що протікають в популяції за певний проміжок часу. Основні з них: народжуваність, смертність, швидкість зростання популяції.
Чисельність - число особин в популяції. Чисельність популяції може значно змінюватися в часі. Вона залежить від біотичного потенціалу виду і зовнішніх умов.
Щільність - кількість особин або біомаса популяції, яка припадає на одиницю площі або об'єму.
Популяція характеризується певною структурною організацією - співвідношенням груп особин за статтю, віком, розміром, розподілом особин по території і т.д. У зв'язку з цим виділяють різні структури популяції: статеве, вікову, розмірну, генетичну, просторово-етологичеськую і ін. Структура популяції формується, з одного боку, на основі загальних біологічних властивостей виду, з іншого боку, під впливом факторів середовища.
Статева структура (статевий склад) - співвідношення особин чоловічої і жіночої статі в популяції. Статева структура властива тільки популяціям раздельнополих організмів. Теоретично співвідношення статей повинно бути однаковим: 50% від загальної чисельності повинні складати чоловічі особини, а 50% - жіночі особини. Фактичне співвідношення статей залежить від дії різних факторів середовища, генетичних і фізіологічних особливостей виду (наприклад, у риб - від значення pH середовища).
Розрізняють первинне, вторинне і третинне співвідношення. Первинне співвідношення - співвідношення, яке спостерігається при формуванні статевих клітин (гамет). Зазвичай воно дорівнює 1: 1. Таке співвідношення визначено генетичним механізмом визначення статі. Вторинне співвідношення - співвідношення, яке спостерігається при народженні. Третинне співвідношення - співвідношення, яке спостерігається у дорослих статевозрілих особин.
Наприклад, у людини у вторинному співвідношенні кілька переважають хлопчики, в третинному - жінки: на 106 хлопчиків народжується 100 дівчаток, до 16. 18 років через підвищену чоловічий смертності це співвідношення вирівнюється і до 50 років становить 85 чоловіків на 100 жінок, а до 80 років - 50 чоловіків і 100 жінок.
Генетична структура популяції характеризується різним ступенем генетичної різноманітності особин. Сукупність усіх ге-нів, зосереджених в хромосомах одного організму, на-ни опиняються генотипом. Сово-купность генів, які є у особин конкретної по-пуляціях, називаетсягенофондом. З позицій генетики, популяція - со-сукупними генотипів. Якщо співвідношення генотипів в по-пуляціях незмінно в поколіннях, то популяція стійкості-ва, в ній існує генотипическое рівновагу. Незважаючи на мінливість в її структурних частинах, популяція як цілісна система стійко зберігає генофонд, спадщини-ний від предкової популяції.
Генотип, взаємодіючи з умовами середовища, формує фенотип. Фенотипом називаються елементарні призна-ки організму, що визначають індивідуальні особливості його будови та життєдіяльності (морфологічні, фі-фізіологічних і поведінкові), які залежать від взаи-модействие генотипу з умовами середовища.
Сукупність зовнішніх ознак організму, відображаю-щих його пристосованість до умов середовища, утворює життєву форму або биоморф. Існування протягом багатьох поколінь особин в популяції з двома і більше від-четліво вираженими формами, які відрізняються ладі-ням і виконуваними функціями, називається полімор-Фізмен. Поліморфними видами, наприклад, є бе-різу бородавчаста, ялина європейська, сосна звичайна.
У ялини європейської три форми розгалуження (гребенчатая, компактна і плоска лапчатая), шишки червоного, зелено-го і пурпурного кольору. У ялинниках можна зустріти де-ревья з гладкою, лускатої, пластинчастої і ольховидной корою. Розрізняють форми ялини і за будовою шишок (тупо-лускаті і острочешуйчатие). Причому ялина з остроче-шуйчатимі шишками зростає швидше і має деревину кращої якості.
Універсальним властивістю всього живого, від вірусів і мікроорганізмів до вищих рослин і тварин, є-ється здатність давати мутації - раптові природний-ні або викликані штучно, успадковані зраді-ня генетичного матеріалу, що призводять до зміни тих чи інших ознак організма.Мутаціі лежать в ос -Новий спадкової мінливості і проявляються в фено-типі дорослого організму в результаті того, що вони изме-ють процеси його онтогенезу. Мутационная мінливість не відповідає умовам навколишнього середовища і, як правило, порушує існуючі адаптації.
Провідним чинником видоутворення є індиві-дуальний природний відбір - виживання особин, наибо-леї пристосованих до середовища проживання. У процесі боротьби за існування проявляється біологічна разнокачественность складових популяцію особин. Частина особин гине, інші виживають і розмножуються. Знову виникаючі мутації комбінуються з генами, що вже пройшли відбір особин, їх фенотип змінюються, і на цій основі мож-ника нові адаптації, що викликають подальше преоб-разование організмів.
Відносна просторова відособленість попу-ляції призводить до її репродуктивної ізоляції - ограни-ню свободи схрещування особин різних популяцій. Ця ізоляція забезпечує унікальність генофонду попу-ляції і можливість її самостійної еволюції. Одна-ко в природі не існує повністю ізольованих по-пуляціях і може відбуватися міграція (відтік і приплив) генів, що призводять до змін їх генетичної струк-тури
Вікова структура (віковий склад) - співвідношення в популяції особин різних вікових груп. Абсолютний віковий склад висловлює чисельність певних вікових груп в певний момент часу. Відносний віковий склад висловлює частку або відсоток особин даної вікової групи по відношенню до загальної чисельності популяції. Віковий склад визначається рядом властивостей і особливостей виду: час досягнення статевої зрілості, тривалість життя, тривалість періоду розмноження, смертність та ін.
Залежно від здібностей особи до розмноження розрізняють три групи: предрепродуктівную (особини, ще не здатні розмножуватися), репродуктивну (особини, здатні розмножуватися) і пострепродуктивном (особини, вже не здатні розмножуватися).
Співвідношення особин популяції по цих станів називають віковим спектром популяції. Він відображає кількісні співвідношення різних вікових груп. Вікова структура популяції може змінюватися під дією зовнішніх факторів, тому що вони контролюють процеси народжуваності і смертності. За віковим спектру оцінюється здатність популяції до самопідтримки і її стійкість до зовнішніх впливів. Для зіставлення чисельності особин різних вікових груп в популяціях будуються гістограми вікових структур (рис. 3.1).
Найбільшою життєздатністю відрізняються популяції, в яких будь-який вік представлені відносно рівномірно. Такі популяції називаються нормальними. Якщо в популяції переважають старечі особини, це свідчить про наявність негативних факторів, що порушують репродуктивні функції. Такі популяції називаються регресивними, або вимираючими.
Особи в популяції,%