Одному з найбільш перспективних плавців країни довелося пробиватися на чемпіонат Росії через першість області
- Давно обіцяв вийти на старт, - посміхнувся Донець. - Вийшло, що обіцяного два роки чекають. Зараз з упевненістю можу сказати: їду в Казань! Як і будь-який звичайний спортс-мен, пройшов все необхідне сито відбору: обласні змагання, чемпіонат Приволзького федерального округу. Так ось і дістався до чемпіонату Росії. Виступлю на 50 і 100 м на спині.
- Чи правильно розумію, що ви приїдете в ролі чемпіона ПФО?
- Все так! Вдалося обіграти Віталія Борисова.
- Плече не турбує?
- На обох стартах я його анітрохи не шкодував і після змагальної навантаження відчував себе досить добре. Ніяких хворобливих відчуттів немає.
- Страшнувато виходити на серйозний старт після подібної паузи?
- У мене хвилювання немає. Просто хочеться виступити і довести собі, що я ще можу. Мені до цих пір дуже цікаво змагатися, а за час вимушеного простою накопичилася справжня туга по улюбленій справі. Начебто в мене щось було, а потім забрали. І зараз є можливість це повернути.
- Виходячи з попередніх стартів, на що ви можете розраховувати в Казані?
- На чемпіонаті області я плив через тиждень після виходу з літніх канікул. Результати були досить середні, але все-таки на рівні майстра спорту міжнародного класу. На ПФО проплив трохи швидше, але скажу чесно: для перемоги на чемпіонаті Росії цього буде недостатньо. Інша справа, що я працюю і планую в Казані додати.
- Вашими сильними елементами дистанції завжди були старт і повороти. Чи не розгубили ці навички за два роки?
- Хочеться вірити. Хоча суперники теж не стоять на місці. На тому ж чемпіонаті ПФО я для себе відзначив, що від молодих хлопців пішов зі старту не так здорово, як раніше.
- Уже випробували нові стартові тумбочки?
- Так, вони дуже зручні! Старт виходить набагато більш впевненим. Чи не думаєш про те, що ноги можуть зіскочити, а спокійно концентруєшся на стрибку.
- Повернемося на два роки назад. В Лондон на 100 м на спині відібрали Аркадій Вятчанін і Володимир Морозов. Але Морозов, щоб заощадити сили на естафету, на старт в результаті так і не вийшов. З якими почуттями дивилися на це?
- Я швидко відновлювався після травми, і до Олімпіади мої результати були набагато краще, ніж на відборі. Я плив швидше, ніж переможець чемпіонату Росії. Але що поробиш? На той момент для всіх були однакові умови відбору, і в потрібний момент результат я не показав. А то, що в підсумку другий призер на дистанції, яку я міг непогано проплисти, навіть не вийшов на старт, це вже не моя справа. Я якось став простіше до подібного ставитися.
- Спокій приходить з віком?
- Ну да, стаєш мудрішим. По молодості все більш імпульсивні.
- Про що в останні два роки переживали особливо сильно?
- Було важко, коли говорив всім, що вийду на старт, а потім плече запалюються, і все зривалося. Ніби в ромашку грав: зможу - не зможу.
- Пам'ятаєте, коли вас зняли зі ставки спортсмена?
- А на що, вибачте, ви жили?
- Спасибі моєму другому регіону - Краснодарському краю. Вони мене не просто не відрахували, але і всіляко підтримували. З їх допомогою проходив в Самарі реабілітацію навесні і влітку.
- Зараз, як і раніше тренуєтеся у батька Юрія Райхмана?
- Так. У Димитровграді, в тому ж 25-метровому басейні.
- Ви якось говорили, що по фізичному розвитку - пізній спортсмен. Чи відчуваєте в собі сили не просто вийти на рівень своїх колишніх результатів, а й перевершити їх?
- Все правильно. Більш того, під час Олімпійських ігор в Сочі я в черговий раз побачив чудового біатлоніста Оле-Ейнара Бьорндалена. Йому вже п'ятий десяток, а він виграє олімпійське золото в спринті! Він мене надихнув і надав мотивації. Я-то, виходить, взагалі ще молодий!
- Напевно розумієте, що після відходу з команди Аркадія Вятчанін і дискваліфікації Віталія Мельникова в країні немає сильного яскраво вираженого спініста?
- Так склалось. Але ні засуджувати, ні підтримувати нікого не збираюся. Всі дорослі люди і мають право приймати будь-які рішення.
- Протягом кар'єри Вятчанін був вашим найпринциповішим суперником. Зрадієте, якщо знову доведеться вийти з ним на старт?
- Однозначно! На будь-яких змаганнях ми будемо сприймати один одного як конкуренти. Але перед стартом обов'язково побажаємо один одному удачі і разом, в хорошому настрої підемо до доріжок. А після фінішу програв щиро привітає переможця. У цьому я впевнений.
- Вас дивує, що за останні два роки результати у плаванні несильно змінилися?
- Зараз йдуть етапи Кубка світу, і секунди там такі ж, як два-три роки тому. Рівень дійсно глобально не виріс - і це ще один з моментів, який додає мені мотивації плавати далі.