Як уже зазначалося, кримінальне судочинство тісно пов'язане з таким поняттям, як "процес", який являє собою певні явища, складові частини якого послідовно змінюють один одного в розвитку чого-небудь. Кримінально-процесуальний закон визначає такі явища, частини, які змінюються одна за одною в досягненні встановлених ст. 6 КПК цілей кримінального судочинства. Крім того, на всі ці явища - частини діють певні правила, які є обов'язковими для виконання в тій чи іншій частині кримінального судочинства. Традиційно всі явища (частини) знайшли своє відображення в такому понятті, як стадії кримінального судочинства. Для кожної з стадій кримінального судочинства характерні тільки їй притаманні ознаки (риси). З іншого боку, для кожної стадії кримінального судочинства загальними є такі ознаки (риси):
o наявність певних завдань, які повинні вирішуватися на певних етапах кримінального судочинства, в рамках досягнення єдиної мети кримінального судочинства;
o наявність певного кола учасників кримінального судочинства, які реалізують свої процесуальні повноваження на певних стадіях;
o специфіка кримінально-процесуальних відносин, що мають місце на певних стадіях кримінального судочинства;
o наявність підсумкового процесуального рішення, прийнятого на відповідних стадіях учасниками кримінального судочинства та реалізованого у відповідних процесуальних актах;
o специфіка процесуальної форми, яка має місце на тих чи інших етапах кримінального судочинства;
o наявність тісного взаємозв'язку всіх етапів (елементів) стадій кримінального процесу між собою. Причому кожен з етапів (елементів) за своєю суттю не може існувати без інших, вони не можуть бути взаємозамінні, не можна провести одну стадію замість іншого;
o досягнення певної істини на кожному з етапів (елементів) стадій кримінального процесу, за винятком стадії виконання вироку.
Таким чином, під стадіями кримінального судочинства розуміють певні етапи (частини) кримінального судочинства, які регламентовані кримінально-процесуальним законом і діють, змінюючи один етап (частина) іншим, в досягненні загальних цілей кримінального судочинства і в рамках загальних правил (принципів) '.
Сукупність усіх стадій кримінального процесу, пов'язаних між собою спільними цілями, принципами кримінального процесу, утворюють систему кримінального процесу. У цій системі помітні стадії, в яких:
o встановлюються підстави для початку провадження у кримінальній справі (стадія порушення кримінальної справи);
o відбувається дослідження всіх обставин кримінальної справи (стадії попереднього розслідування і судового розгляду у кримінальних справах);
o перевіряються результати проведеного дослідження (стадії підготовки до судового засідання, апеляційне провадження, касаційне провадження, провадження в наглядовій інстанції, відновлення провадження у кримінальній справі з огляду на нових або нововиявлених обставин);
o реалізуються прийняті у кримінальній справі рішення (стадія виконання вироку).
В даний час в кримінальному судочинстві РФ виділяється дві частини:
а) досудове провадження у кримінальних справах;
б) судове провадження у кримінальних справах.
Кожна з цих елементів провадження у кримінальних справах, в свою чергу, ділиться ще на певні стадії, причому названі стадії чергуються, змінюючи одна одну в суворій послідовності.
Так, досудове провадження у кримінальних справах ділиться на наступні стадії.
1. Стадія порушення кримінальної справи. Дана стадія являє собою первісну стадію кримінального судочинства, в якій дізнавач, слідчий, орган дізнання (певне посадова особа) при наявності приводів і підстав (ознак злочину) приймає рішення про початок провадження у кримінальній справі. Процесуальний документ, що виноситься на даній стадії кримінального процесу (постанова про порушення кримінальної справи), служить правовою основою для проведення передбачених кримінально-процесуальним законом усіх процесуальних дій у наступних стадіях кримінального процесу. Сама стадія порушення кримінальної справи складається з трьох етапів:
o етап винесення постанови про порушення кримінальної справи або постанови про відмову в порушенні кримінальної справи.
2.Стадія попереднього розслідування. Дана стадія кримінального судочинства може бути проведена тільки після порушення кримінальної справи. Суть даної стадії полягає: в збиранні, перевірці та оцінці доказів, що встановлюють подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), винність особи у вчиненні злочину (форма його провини і мотиви); обставин, що характеризують особу обвинуваченого; встановлення характеру і розміру шкоди, заподіяної злочином; обставин, що виключають злочинність і караність діяння; обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання; обставин, які можуть спричинити за собою звільнення від кримінальної відповідальності і покарання; обставин, що підтверджують, що майно, яке підлягає конфіскації відповідно до ст. 104.1 КК, отримано в результаті вчинення злочину або є доходами від цього майна або використовувалося або призначалося для використання в якості знаряддя злочину або для фінансування тероризму, організованої групи, незаконного збройного формування, злочинного співтовариства; а також обставин, що сприяли вчиненню злочину.
Способом збирання всіх обставин, які підлягають доведенню на даній стадії, є виробництво слідчих дій (обшуків, оглядів, виїмок і т.д.) з дотриманням норм кримінально-процесуального законодавства. Відмінною особливістю даної стадії є швидкість, оперативність і об'єктивність розслідування.
Суб'єктами, наділеними державою правом здійснювати провадження попереднього розслідування, є: дізнавач і слідчий. Вся діяльність даних учасників кримінального судочинства здійснюється під наглядом прокурора. В рамках проведення попереднього розслідування може бути встановлено обмеження певних прав учасників кримінального судочинства (підозрюваного, обвинуваченого, свідка і т.д.) шляхом застосування заходів кримінально-процесуального примусу. Причому, деякі обмеження прав учасників кримінального судочинства (затримання, допит, привід і т.д.) можуть бути зроблені самими учасниками, які здійснюють виробництво попереднього розслідування, - дізнавачем, слідчим; інші (обшук у помешканні, арешт і т.д.) - здійснюються тільки на підставі судового рішення.
Попереднє розслідування в відміну від судового розгляду є негласним, таємним. Відповідно до ст. 161 КПК дані попереднього розслідування можуть бути оприлюднені лише з дозволу слідчого, дізнавача і тільки в тому обсязі, в якому вони будуть визнані допустимими, і якщо розголошення не суперечить інтересам попереднього розслідування і не пов'язане з порушенням прав і законних інтересів учасників кримінального судочинства.
За своєю суттю попереднє розслідування здійснюється в двох формах: дізнання або попереднього слідства. Не допускається поєднання однієї форми попереднього розслідування з іншого. Причому кримінально-процесуальне законодавство суворо визначає, коли і в яких випадках можливе виробництво попереднього розслідування в тій чи іншій формі попереднього розслідування (ст. 150 КПК).
Виробництво попереднього розслідування здійснюється з дотриманням загальних умов. Невикористання загальних умов або провадження попереднього розслідування з порушенням загальних умов попереднього розслідування тягне за собою незаконність виробництва процесуальних (слідчих) дій, а отже, докази, зібрані за допомогою даних процесуальних (слідчих) дій, будуть визнані неприпустимими і не матиме юридичної сили. Після закінчення попереднього розслідування повинні бути винесені певні процесуальні документи, що мають правові наслідки. Так, може бути винесено обвинувальний акт, в разі провадження дізнання, або обвинувальний висновок, в разі проведення попереднього слідства. Дані процесуальні документи повинні бути затверджені прокурором, і тільки після цього кримінальна справа може бути предметом судового розгляду. Крім того, після закінчення попереднього розслідування може бути винесено і постанову про припинення кримінальної справи або кримінального переслідування, яке не породжує правових наслідків, пов'язаних з судовим розглядом.
Судове провадження у кримінальних справах складається з наступних стадій.
1. Підготовка до судового засідання є першою судовою стадією кримінального судочинства. На даній стадії суд, без упередження щодо питання про винність особи, встановлює наявність підстав для внесення справи в судовий розгляд для його дозволу по суті і при встановленні таких підстав призначає судове засідання, виконуючи необхідні підготовчі дії для розгляду справи в судовому засіданні.
Дана стадія кримінального судочинства в різний час іменувалася як стадія засудження, стадія призначення судового засідання, стадія підготовчої діяльності судді до судового засідання, стадія прийняття справи до провадження судом.
Вже згадана стадія забезпечує додаткові гарантії охорони прав громадян і законних інтересів осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності, потерпілих та інших учасників процесу.
Основне завдання стадії підготовки до судового засідання - перевірити наявність достатніх підстав для розгляду кримінальної справи.
До числа інших завдань даної стадії слід віднести:
o прийняття по кожній справі, що підлягає розгляду по суті, всіх необхідних організаційних заходів для призначення своєчасного судового розгляду;
o вирішення питань про призначення попереднього слухання і його проведення.
У даній стадії кримінального процесу судом не наважується питання про винність обвинуваченого, це відноситься до компетенції суду в наступній стадії процесу - в судовому розгляді, коли суд буде розглядати справу в умовах гласного, усного, безпосереднього і змагального процесу за участю сторін.
Стадія підготовки до судового засідання займає місце між закінченням досудового слідства і початком судового розгляду. Звідси випливає, що у даній стадії дві основні функції: з одного боку, в ході неї здійснюється контроль за стадією попереднього розслідування з точки зору дотримання прав учасників кримінального судочинства, відсутності істотних порушень окремих норм кримінально-процесуального законодавства і т.д. а з іншого - визначаються і реалізуються організаційні заходи щодо майбутнього судового розгляду.
2. Виробництво в суді першої інстанції. Судовий розгляд є центральною стадією кримінального судочинства, оскільки саме в цій стадії кримінальну справу вирішується по суті, тобто суд першої інстанції за участю всіх зацікавлених сторін вирішує питання про наявність події злочину, наявності або відсутності в діянні підсудного ознак складу злочину, винності особи у вчиненні даного діяння і застосування або незастосування до нього кримінального покарання і т.д.
Вирішуючи ці питання, суд здійснює правосуддя у кримінальних справах. У стадії судового розгляду найбільш повно реалізуються основні принципи кримінального судочинства. Відповідно до них здійснювати правосуддя може тільки суд, тільки суд може визнати особу винною у вчиненні злочину і призначити йому кримінальне покарання. У даній стадії найбільш повно проявляється змагальність і рівноправність сторін при провадженні у кримінальній справі, гласність судочинства і т.д.
Завдання судового розгляду в суді першої інстанції в цілому збігаються із завданнями правосуддя і полягають у вирішенні справи по суті шляхом дослідження обставин даної справи, правильної кваліфікації даного діяння і винесення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у даній справі, тобто вироку. Судовий розгляд у кримінальній справі має певну процесуальну процедуру розгляду у кримінальній справі, здійснювану з дотриманням загальних умов судового розгляду. Судовий розгляд складається з окремих частин, логічно і послідовно змінюють один одного, в сукупності складають систему судового розгляду. Структура судового розгляду складається:
o з підготовчої частини судового засідання, в якій встановлюються необхідні умови для розгляду справи, вирішуються організаційні питання і розглядаються клопотання;
o судового слідства, в якому сторонами і судом досліджуються наявні у справі докази;
o судових дебатів, в ході яких сторони обґрунтовують свої позиції у справі;
o останнього слова підсудного;
o постанови і проголошення вироку.
3. Виробництво в суді другої інстанції.
Апеляційний порядок оскарження судових рішень - самостійна стадія кримінального судочинства, в якій суд апеляційної інстанції (в даний час їм є тільки районний суд) здійснює перегляд вироків та інших судових рішень суду першої інстанції (їм є мировий суддя), котрі вступили в законну силу. Приводами для апеляційного провадження є представлена апеляційна скарга або апеляційне подання прокурора. В ході апеляційного провадження у кримінальній справі здійснюється нове дослідження доказів, наявних в матеріалах кримінальної справи. При цьому суд апеляційної інстанції не пов'язаний з доводами суду першої інстанції. Виробництво в суді апеляційної інстанції, як і в суді першої інстанції, складається:
o з підготовчої частини судового засідання, в якій встановлюються необхідні умови для розгляду справи, вирішуються організаційні питання і розглядаються клопотання;
o судового слідства, в якому сторонами і судом досліджуються наявні у справі докази;
o судових дебатів, в ході яких сторони обґрунтовують свої позиції у справі;
o останнього слова підсудного;
o постанови і проголошення підсумкового судового рішення.
В ході апеляційного провадження можливе проведення слідчих дій, необхідних для збирання, перевірки та оцінки доказів. Суд апеляційної інстанції в ході апеляційного провадження перевіряє законність, обгрунтованість і справедливість судового рішення лише в тій частині, в якій воно оскаржене, тобто він не має права виходити за рамки апеляційної скарги або апеляційного подання прокурора. Після закінчення апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виносить судове рішення у формі вироку, а в разі залишення вироку суду першої інстанції без зміни, а апеляційних скарги або подання без задоволення - у формі постанови.
Якщо Ви помітили помилку в тексті виділіть слово і натисніть Shift + Enter