Статут СНД. Угода про створення СНД, Протокол до нього і Статут СНД складають комплекс установчих актів Співдружності, при цьому з точки зору змісту і перспектив Статут (у всякому разі для визнали його держав) має першорядне значення.
Юридична природа СНД. З розвитком і вдосконаленням організаційної структури СНД і особливо з прийняттям Статуту та введенням в дію його норм юридична природа СНД знаходить досить чіткі обриси.
1. Співдружність створено самостійними державами і засноване на принципі їх суверенної рівності, а саме ця обставина мається на увазі при оцінці похідною правосуб'єктності міжнародної організації.
2. Співдружність має свій Статут, що фіксує стійкі функції СНД, його цілі і сфери спільної діяльності держав-членів, а саме такі риси характеризують функціональну правосуб'єктність міжнародної організації.
3. Співдружність має чітку організаційну структуру, розгалужену систему органів, які виступають в якості координуючих міждержавних, міжурядових і міжвідомчих інститутів (так вони кваліфікуються в окремих актах СНД).
Членство в СНД. Специфіка членства в СНД, згідно зі ст. 7 і 8 Статуту, полягає в тому, що розрізняються:
а) держави - засновники Співдружності - це держави, які підписали і ратифікували Угоду про створення СНД і Протокол до нього до моменту прийняття цього Статуту;
в) держави, що приєдналися - це держави, які взяли на себе зобов'язання за Статутом шляхом приєднання до нього за згодою всіх держав-членів;
г) держави зі статусом асоційованого члена - це держави, що приєднуються до Співдружності на підставі рішення Ради глав держав з наміром брати участь в окремих видах його діяльності на умовах, що визначаються угодою про асоційоване членство.
Допускається вихід держави зі Співдружності за умови повідомлення про такий намір за 12 місяців до виходу.
Правове регулювання спільної діяльності. До сфер спільної діяльності держав-членів, яка реалізується на рівноправній основі через спільні координуючі інститути, віднесені (ст. 7 Угоди і ст. 4 Статуту):
· Забезпечення прав і основних свобод людини;
· Координація зовнішньополітичної діяльності;
· Формування і розвиток спільного економічного простору, митна політика;
· Розвиток систем транспорту та зв'язку;
· Охорона здоров'я і навколишнього середовища;
· Боротьба з організованою злочинністю;
· Оборонна політика та охорона зовнішніх кордонів. За взаємною згодою держав-членів перелік може бути доповнений.
В якості правової бази міждержавних відносин розглядаються багатосторонні і двосторонні угоди.
Система органів СНД. У структурі СНД існує два види органів:
1) органи, передбачені Статутом (статутні органи) (Рада глав держав, Рада глав урядів, Координаційно-консультативний комітет, Рада міністрів закордонних справ, Рада міністрів оборони, Рада командувачів прикордонними військами, Економічний суд, Комісія з прав людини);
2) органи, створювані на основі угод або за рішенням Ради глав держав і Ради глав урядів (інші органи) (Виконавчий секретаріат, Рада керівників зовнішньоекономічних відомств, Міждержавна рада з антимонопольної політики, Міждержавна рада з надзвичайних ситуацій природного і тёхногенного характеру, Бюро по координації боротьби з організованою злочинністю та іншими небезпечними видами злочинів на території СНД і багато інших).