- 1нновацій в освіті може бути багато, при цьому в демократичному суспільстві вони мо-гут бути різних типів, так як спираються на різноманітні цінності. Впливає на інновації-ції в освіті і безперервна борь-ба між тенденціями стандартизації і вари-атівность, які, на нашу думку, необ-ходимо розглядати в нерозривному взаємо-зв'язку: варіативність можлива при наявності епределённого стандарту, так як в противному випадку ми отримуємо хаотичний набір (образо-вательного програм, установ і т.д.).
Процес інноваційних змін складається з таких основних етапів: ініціювання новації -> реалізація і впровадження в прак-тику -> інституціалізація інновації.
Інституціалізація інновації, як правило, відбувається після її широкого поширення в системі освіти.
Багато інновації вже де-небудь впроваджувалися, тому обов'язковими вимогами для ус-пешню реалізації і впровадження в практику інновацій вважаємо такі:
• вивчення матеріалів і відвідування учрежде-ний (органів управління освітою для уп-равленческіх інновацій) для ознайомлення з суттю інновації та практикою впровадження моделі;
• наявність наукового керівника
і тьюторів для поширення Інно-ваціонного досвіду, навчання педагогів і адміністраторів;
Остання вимога успішності Інно-вації насправді стає найголовнішою запорукою її інституціалізації. Підкреслимо також, що стійке ін-новационное розвиток системи освітньої-ня вимагає змін не тільки непо-безпосередніх освітнього процесу (яке зводиться, як правило, до впрова-ренію сучасних освітніх технологій), а й педагогічних робіт-ників; учнів; громадськості; орга-нів управління освітою (представ-ляющих інтереси держави).
Однак при цьому сторони образователь-ного процесу повинні бути також і суб'єктами інноваційного процесу, так як без їх активної участі не можна говорити про стійкі зраді-пах. Позитивні інноваційні изме-нения системи освіти можливі лише при спільних зусиллях суспільства (насамперед сімей учнів) і педа-гогіческіх колективів шкіл.
Мало хто замислюється про те, що час-ма впровадження інновацій в освіті є експеримент над дітьми, що має бути ретельно обґрунтованим і не може мати масового характеру. Однак інноватори всіх рівнів вкрай рідко думають про учнів як участни-ках процесу змін в освіті. Учні, діти, навіть найменші, теж мають конституційні права, мають право не брати участь в експерименті,
Анатолій Вифлеємський, Інновації в системі освіти
яким би гарним він не здавався ініціатив-рам інновацій, а тим більше чиновникам. Крім того, як учасники освітнього процесу вони повинні бути не тільки об'єктивним тами, а й суб'єктами інноваційної діяль-ності, інакше більшість інновацій в освіті буде терпіти невдачі.
Позови про незаконність проведення ЄДІ осно-вани на те, що проведення експериментів над людьми незаконно без їх згоди. Ста-тя 2 \ Конституції РФ встановлює, що ніхто не може бути без добровільного со-Глас піддана медичним, науковим чи іншим дослідам. При цьому Конституція і меж-родного-правові документи рассматрива-ють проведення без згоди особи медицин-ських, наукових та інших дослідів як окремий випадок насильства, жорстокого або принижуючого людську гідність поводження.
Експеримент (якщо, звичайно, він науковий) може мати як позитивний результат, так і негативний, причому останнім від-нюдь не погано: доводиться невірність ис-Ходнев гіпотези. А ось судячи з того, як проходив «експеримент» з впровадження ЄДІ, федеральні освітні інноватори вважають, що експеримент - це не отри-ня наукових результатів, а просто освоєння коштів в рамках заздалегідь заданих предпол-жений, які оголошуються і результатами.
Відповіді, які можна отримати від народите-лей учнів практично в будь-якому загальнообов'язкового державного соці-разовательном або дошкільному освітньої-тельном установі на питання:
• «Чи хочете ви інновацій в освітньої-тельном процесі?»
• «Чи згодні ви на проведення експери-мента над вашими дітьми?»
будуть в основному протилежними.
Якщо на перше питання більшість рощгс- лей швидше ВССГО ОТВвТіг позитивно, то друге питання гарантовано отримає
більшість негативних відповідей.
Але ж по суті це один і той же питання!
У той же час для розвитку освітньої-ного установи участь в інноваційно-ційних процесах учнів обов'язково, саме від них можна отримати пояснив-ня, які потрібні нововведення в образо-вательного процесі: для цього педагоги спільно з учнями, в діалозі, долж-ни з'ясувати, що робить для них процес навчання важким, що зменшує їх мо-тівацію і успішність.
Батьки учнів також повинні стати учасниками інноваційних змін, їх згоду так само необхідно для успішно-сті інноваційного розвитку, як і згода самих учнів. При цьому треба поні-мати складність становища батьків, ко-торие через свою зайнятість не можуть по-святити освітнім інновацій стільки часу, скільки педагоги і руко-водії системи освіти (зауважимо, що останні нерідко не тільки не можуть пояснити, але і не розуміють суті і акту-альності тієї чи іншої інновації).
Найбільш активну позицію займають найбільш освічені і забезпечені батьки (в родині у кого-то є свобод-ное час): вони всіляко сприяють впровадженню інновацій, які ведуть до підвищення якості освіти. Що стосується менш освічених батьків, то їм доводиться дуже важко і найчастіше вони йдуть на поводу у активу.