Під правотворческим процесом розуміється дер-дарчий і громадська діяльність, спрямований-ва на освіту, розвиток і вдосконалення правових норм.
Процес правотворчості включає в себе дві ста-дии. Перша стадія становить як би підготовчих-ний етап розробки правового документа. В ході її здійснюється попереднє формування зако-нодательной волі, поки ще не породжує право-вих наслідків. На другій стадії відбувається пре-обертання законопроекту в закон. З цього моменту на-ступають правові наслідки цього нормативного акту, пов'язані з його общеобязательностью.
Однак правотворческий процес має і соці-альні коріння і підстави. Зазвичай закон розроблятися-ється для того, щоб юридично санкціонувати вже фактично сформовані і використовуються в «жіво.м праві» норми. Хоча в багатьох випадках правотворчес-кі органи дійсно розробляють нові, ра-неї не існували норми і правила.
Хід правотворчого процесу більш детально можна представити у вигляді послідовності ряду етапів:
1. Попередній етап, що включає в себе:
2. Етап підготовки тексту, що полягає в безпосередній роботі над ним, внесення поправок, уточнення формулювань.
3. Етап обговорення проекту, в ході якого проект публікується у пресі, тиражується засобами масової інформації та доводиться до відома пересічних громадян.
5. Етап обговорення проекту в законодавчому орга-
ні, в ході якого законопроект набуває остаточних
ву форму і проходить через процедуру голосування.
5. Етап вступу законодавчого акту в силу.
З моменту вступу в силу він стає законом, обов'язковим для виконання всіма членами суспільства.
У сферу вивчення предзаконодательной соціології потрапляють питання, пов'язані зі станом громад-ного думки перед прийняттям того чи іншого законо-ного акту, а також з підготовкою населення до пред-хто стоїть неминучих змін в законодавстві.
Згідно К Кульчар, соціологічні досліджень-ня в області правотворчості ведуться преимуществен-но в наступних трьох напрямках: вивчення зв'язку, що існує між суспільством як конкретної со-ціальної структурою і чинним в ньому правом; вивчення динаміки розвитку суспільства і генеруються їм правових норм; вивчення та соціологічна кор-ректіровка практики нормотворення.
Критична функція соціології права, яка є прибутковим-яся невід'ємним елементом останнього напрямку, часто викликає незадоволення у представників дог-тичних правознавства, оскільки вони вбачаючи-ють в ній потенційну небезпеку підриву суті-ющего законодавства і ослаблення довіри до нього з боку населення. Проте практика покази-кість, що без участі соціології в правотворчому процесі дуже велика ймовірність того, що приймається-ються закони виявляться неефективними, «мертвими», і ляжуть на полицю. Крім того, надзвичайно небезпечна для суспільства практика негласного введення і використан-ня директив і підзаконних актів, фактично проти-воречащіх духу існуючого законодавства і обмежують права індивідів, як це було в со-Радянському державі, де серйозні масові на-рушення прав і свобод особистості здійснювалися в обхід положень Конституції. Так, наприклад, ніде в зако-ством прямо не говорилося про те, що громадяни СРСР не мають права за своїм бажанням залишати межі країни, проте на практиці справа йшла саме таким чином.
Серед подібних нагальних проблем в першу оче-редь слід назвати таке явище, як лобізм, тобто освіту тіньових груп, які об'єднуються за загальним політичним і економічним інтересам і ока-викликають спрямоване тиск на законотворчес-кий процес за допомогою прямого підкупу.
Саме тому безліч прийнятих законодавець-них актів залишаються бездіяльними, а населення на практиці з легкістю знаходить способи благополучно їх обходити. Наприклад, несплата податків або сплата їх не в повному обсязі стала, мабуть, найбільш типич-ної і масовою формою правопорушення в современ-ном російському суспільстві. Податкові правопорушення в сучасному російському суспільстві докорінно обра-зом відрізняються за своїм масштабом і поширений-ності від відповідних правопорушень в інших суспільствах з ринковою економікою. Статистичні дані дозволяють зробити висновок, що в даний ча-ма податкові правопорушення вийшли за рамки звичайні-ного приватного протиправної поведінки і перетвори-лись в атрибутивну характеристику російського про-щества. Це диктує особливу необхідність в дослід-вання феномена протиправної поведінки в сфері оподаткування засобами не тільки кримінології та правознавства, а й економічної та юридичної соціології.
Застосовуючи соціологічну методологію до дослі-джень податкових правопорушень, фахівці став-киває з необхідністю визнати їх принципо-ву функціональну амбівалентність, властиву кожному девіантної поведінки. Податкові правона-рушення є не просто негативний со-ціальне явище, але і спробу протиправної за характером компенсації виникли в суспільстві дісфун-кцій, і свідчення того, що такі дисфункції име-ют місце.
В даному випадку ми бачимо, як реалізуються дослі-довательскіе можливості соціології законодавства по відношенню до конкретних законів і їх практичес-кому застосування.
Соціологічні дослідження в області законодав-ства розрізняються за ступенем складності, будучи або просто інформаційними, або заснованими на застосуванні більш складних дослідних техно-логій, таких, як моделювання або опитування.
Моделювання являє собою розробку соці-ологі умовної моделі законопроекту і гіпотетичне відтворення ситуації, коли цей законопроект прийнятий як закон. Моделювання такої ситуації дає можливість передбачити можливі наслідки при-йняття відповідного закону, як найближчі, так і віддалені, а також можливі зустрічні впливу, по-тортури протидіяти його ухваленню, накладення і взаємодія всіх цих факторів в комплексі. Несом-ненное перевага моделювання полягає в можли-ності використання прикладних математичних мето-дів, що підвищує рівень точності і доказовості прогнозів. Однак застосовуючи цю технологію до социоло-гии законодавства, необхідно пам'ятати про складність і багатоплановість предмета дослідження, про властиві цій сфері дії фактора невизначеності.
Як пише Е.В. Тадевосян, «для розвитку нової Рос-ці оволодіння хоча б частиною фахівців основами соціології права має велике наукове, практично-політичне і виховне значення. Це пов'язано перш за все з тим, що країна переживає складний і болісний період переходу від тоталітарного бездрот-вия до демократії і гуманізму, період формування громадянського суспільства і правової держави / де право виступатиме не як засіб, інструмент вла-сти вузької групи лідерів, що дозволяє пригнічувати лич-ність і суспільство, маскувати і легітимізувати волю цих лідерів, а як непорушна основа всієї громадськості-ної життя і державної політики, яка втілює загальні права людини, ідеали демократії і гуманіз-ма. В таких умовах вивчення соціології права призва-но внести вагомий внесок в утвердження високої право-вої і політичної культури суспільства і держави »1.