Р. Декарт говорив, що тільки філософія відрізняє нас від дикунів і варварів, і кожен народ тим більше громадянськості і освічений, чим краще в ньому філософствують.
У цьому судженні вдало помічена социокуль-турна цінність філософської думки. Ні дикун, ні варвар в філософії не потребують, тому як дикун живе збиранням, а варвар - полюванням, а їх способу життя відповідає міфо-логізірованное свідомість.
Виробництво матеріальних благ кардиналь-но змінює людину і ставить його в принципо-но нове ставлення до природи. Пристосування до умов життя змінюється їх Перетворюва-ням, що тягне за собою заміну міросозер-цанія світоглядом.
Господарські і цивільні відносини хліборобів Давньої Греції, ремісників і торговців вимагали юридичних норм, ме-нявшіх культурне обличчя жителів Еллади. Вони критично оцінювали тих, хто невихований і не-утворений, не піднявся до усвідомлення себе як громадянина, що живе відповідно до зако-нами держави, таких людей вони називали варварами. Стародавні греки високо ставили за-мятія філософією, вважаючи, що в них - джерелом-ник освіченості і цивілізованості.
Світогляд не може базуватися на інтуїтивному осягненні світу, воно має потребу в розумінні природи, в її осмисленні з по-міццю понять.
Перші світоглядні поняття «світ» ( «космос»), «людина» ( «душа») і «бог» ( «світовий розум») припускають осмис-лені, логічні відносини.
Спираючись на досягнення науки, філософія оцінює наукові відкриття і дає їм світогляду зренческую і ціннісну оцінку. Вони повинні бути узгоджені з потребами і інтересу-ми суспільства, вписуватися в гуманістичні ідеали і робити людину більш щасливою.
Тому кажуть, що філософія - це пре-но узагальнене, теоретичне бачення світу. Вона відрізняється від релігійного світу сво-їй раціональністю, науковістю побудови і опорою на науку, а від наукового - тим, що є-ет собою узагальнене осмислення світового це-лого і ставлення людини до світу.
Філософський світогляд - це тео-ретические погляд на світ з позицій активного істоти. У свою чергу, воно усвідомлює як са-мого себе, так і те, з чим йому доводиться взаємо-діяти. Такі ідеї дозволяють людям свідомо орієнтуватися в світі та гро-ве. Специфіка: вони дозволяють гранично широко в рамках певної цивілізації сприймати події, що відбуваються і при цьому керуватися в своїх діях краеуголь-ними для даної цивілізації цінностями.
Філософія розвивається і одночасно володіє внутрішньою стійкістю, що робить її щодо самостійної по отноше-нию до культурно-історичного процесу.
КУЛЬТУРА І ЦИВІЛІЗАЦІЯ
Інший особливістю первісної со-ціальності був її природний характер. У процесі спільного життя і діяльності лю-дей, в суворій боротьбі за підтримку свого су-ществованія, природно виникли родоплемінні, внутрішньо-і між- общинні відносини. У процесі переходу до класового суспільства раз-ложение і розпад цих відносин був значитель-ним переворотом в механізмах функціонування і розвитку суспільства, що означав становлення цивілізації.
Ф. Енгельс виділяє основні характеристи-ки цивілізації: суспільний поділ праці і особливо відділення міста від де-ревни, розумової праці від фізичної, воз-нення товарно-грошових відносин і товарного виробництва, розкол суспільства на експлуататорів і експлуатованих і, як слід- ствие цього, поява держави, права спадкування майна, глибокий переворот в формах сім'ї, створення писемності і раз-витие різних форм духовного виробництва. В першу чергу Ф. Енгельса цікавили сто-ку цивілізації, що відокремлюють її від первісного стану суспільства.
Поняття цивілізації довгий час осту-валось на периферії інтересів марксистів. Вважалося, що для характеристики етапів об-щественного розвитку цілком достатньо кате-горії суспільно-економічної формації. У зв'язку з цим пов'язана з ним проблематика не ставала предметом дослідження. Як і нятие цивілізації було невизначено і багато-значний. Це поняття також вживають як синонім культури і як щось їй протистоячи-ний. Так О. Шпенглер говорив, що цивилиза-ція є етап занепаду культури.
У той же час поняття цивілізації викорис-зуется для характеристики конкретного гро-ва як соціокультурного освіти, лока-лізованного в просторі і в часі, або як фіксація певного рівня технологи-чеського розвитку.
Цивілізація включає в себе:
1) перетворену людиною історичну природу і засоби цього перетворення;
2) людини, що засвоїла культуру і здатного жити і діяти в окультуреної середовищі існування;
Філософія формується як Світоглядні-ня цивілізованого суспільства, а діфферен-циация суспільства і діяльності обумовлюючи-ет диференціацію суспільної свідомості. Міфологія розпадається на ряд форм суспільної свідомості: філософію, релігію і ис-кусство, на частку ж філософії дісталося ра-нальні пізнання. Практичну цінність для суспільства представляє розум, тому вже в античному суспільстві він стає предметом професійного інтересу.
Склалася теоретична необхідність дати визначення того, що таке розум і мудрість. Самі по собі ці запитання позбавлені безпосереднім-ного практичного інтересу. За своїм характером ці питання є філософськими. При цьому розум не може не досліджувати сам себе, тому тут показово визначення мудрості, дане Гераклітом: «Мудрість полягає в одному: пізнавати думку як то, що править всім у всьому». «Мудрість полягає в тому, щоб говорити істину і, прислухаючись до голосу природи, робити все, що нею».
Аристотель писав: «Оскільки мудрість була визначена як наука про перші причини і про те, що найбільш гідно пізнання, муд-ростью треба б визнати науку про сутність».
Міф відбиває цілком конкретну щабель духовного розвитку людини. У ньому неусвідомлений-но виражається родова життя людей. У свою чергу, для цих людей власні колектив-ні зусилля сприймаються як над ними стоячи-щие, божественні, надприродні. Авто-ритет родового колективу сприймається родичами як сила, що має для них практи-чеський значення.
Поворотом в духовному житті суспільства стало виникнення філософії, в якій вияв-живається розум усвідомлюють себе індивідів, їх здатність фіксувати те, що їх зачіпає і щодо чого вони хочуть мати практично цінні відомості.