Перехід до підліткового віку характеризується глибокими зраді-нями умов, що впливають на особистісний розвиток дитини. Вони стосуються фі-зиологии організму, відносин, що складаються у підлітків з дорослими людьми і однолітками, рівня розвитку пізнавальних процесів, Інтел-лекта і здібностей.
Після відносно спокійного молодшого шкільного віку підлітковий - здається бурхливим і складним. Недарма С.Холл назвав його пе-ріод «бурі і натиску» [51, с.75]. Розвиток на цьому етапі, дійсно, йде швидкими темпами, особливо багато змін спостерігається в плані формування особистості. І, мабуть, головна особливість підлітка - лич-ностно нестабільність. Протилежні риси, прагнення, тенденції со-існують і борються один з одним, визначаючи суперечливість характеру і поведінки дитини, яка дорослішає [51, с.45].
Підлітковий вік традиційно розглядається як період отчуж-дення від дорослих, проте сучасні дослідження показують складність і амбівалентність відносини підлітка до дорослих. Яскраво виражені, як прагнення протиставити себе дорослим, відстоювати власну незави-ності і права, так і очікування від дорослих допомоги, захисту і підтримки, довіра до них, важливість їх схвалення і оцінок. Значимість дорослого звіт-ливо проявляється в тому, що для підлітка істотна не стільки сама по собі можливість самостійно розпоряджатися собою, скільки визнання оточуючими людьми цієї можливості і принципового рівності його прав з правами дорослої людини.
І батьки, і вчителі, і дорослі повинні будувати свої взаємини-ня виходячи з розвивається почуття дорослості підлітка. Якщо враховуючи-ють його зрослі можливості, ставляться до нього з повагою і довірою, створюють умови, допомагають долати труднощі в навчанні і суспільно-корисної діяльності, допомагають у встановленні взаємин з това-ріщамі, то тим самим створюються сприятливі умови для психічного розвитку.
Важливим фактором психічного розвитку в підлітковому віці яв-ляется спілкування з однолітками, що виділяється в якості ведучої діяльно-сті цього періоду. Прагнення підлітка зайняти задовольнить його поло-ження серед однолітків супроводжується підвищеною конформностью до цінностей і норм групи однолітків [2, с. 12].
Потреба в спілкуванні з однолітками, яких не можуть замінити батьки, виникає у дітей дуже рано і з віком посилюється. Поведінка підлітків і юнаків по самій суті своїй є колективно-груповим. Належність до групи однолітків грає істотну роль в самооп-ределеніі підлітка і в визначенні його статусу в очах однолітків.
Група захищає підлітка, дає йому підтримку, одночасно вона пред'являє до нього надзвичайно жорсткі вимоги.
Група створює особливе відчуття - «почуття ми». Поділ на «ми» - свер-стнікі, члени однієї групи, і «вони» - дорослі чи ровесники, але члени іншої групи - має для підлітка дуже велике значення, що часто не враховується дорослими. Бажання домогтися визнання з боку однолітків, породжуючи у підлітка прагнення відповідати їх вимогам, чинить серйозний вплив на моральний розвиток школяра. Істотний-ве вплив на поведінку починають надавати норми, стихійно складаю-щіеся в групі однолітків. У ситуації конфлікту вимог дорослих і однолітків підлітки свідомо віддають перевагу норми, прийняті серед однолітків [5, с.325].
Бажання мати вірних друзів незмінно відкриває список найважливіших - життєвих цінностей 15-17- річних, часто випереджаючи навіть любов. В основі такої тяги до дружби - жагуча потреба в розумінні іншого і себе іншим і саморозкриття. Ця потреба, тісно пов'язана з ростом самосвідомості, з'являється вже у підлітків, які жадібно шукають ре-ального або хоча б уявного співрозмовника [13, с. 16].
Підліткова дружба - складне, часто суперечливе явище. Підліток прагне мати близького друга і гарячково змінює друзів. Друг, що вміє вислухати і поспівчувати, стає своєрідним психот-рапевтом. Він може допомогти не тільки краще зрозуміти себе, а й подолати не-впевненість в своїх силах, нескінченні сумніви у власній цінності, відчути себе особистістю. Якщо ж один, зайнятий своїми, теж складними підлітковими справами, проявить неуважність чи інакше оцінить ситуацію, значиму для обох, цілком можливий розрив відносин. І тоді підліток, відчуваючи себе самотнім, знову буде шукати ідеал, і прагнути до якомога повнішого розуміння.
В інтелектуальній діяльності школярів в період отроцтва усі-ливаются індивідуальні відмінності, пов'язані з розвитком самостійного мислення, інтелектуальної активності, творчого підходу до вирішення завдань, що дозволяє розглядати вік 11-14 років як сензитивний період для розвитку творчого мислення.
Відбувається зміна положення підлітка в сім'ї: з ростом фізичних і розумових можливостей йому починають більше довіряти і доручати виконання складної домашньої роботи, включати в обговорення сімейних проблем.
Труднощі в роботі з підлітками обумовлені психологічними осо-бенностями віку: підвищеною збудливістю, відносною неустой-тична нервової системи, швидко протікають змінами в організмі, завищеними домаганнями, що переходять в нахабство, переоцінкою воз-можностей, самовпевненістю і ін.
Підлітки самі просять, щоб написали про пубертатному періоді якомога страшніше, щоб всі зрозуміли, як жахливо себе відчуває підліток в період статевого дозрівання. Коли хочеш і не хочеш, коли можеш і не можеш, коли весь час зайнятий пошуком відповіді на безглуздий питання: «Дорослі-лий ти чи ні?».
1-я стадія характеризується появою нових тенденцій розвитку діяльності, коли раніше накопичені смислові навантаження виокремлює нові можливості функціонування дитини, створюючи відповідне поле для його розгорнутої діяльності.
2-я стадія відрізняється максимальною реалізацією, кумуляцією розвитку провідного типу діяльності.
3-тя стадія - насиченням провідного типу діяльності при неможливо-сті подальшої реалізації його потенціалів, що веде до актуалізації іншого боку діяльності.
У міру дорослішання у підлітка змінюються характер і особливості
виділення себе в суспільстві, сприйняття суспільства, ієрархія громадських зв'язків, змінюються його мотиви і ступінь їх адекватності суспільним потребам.
Центральним особистісним новоутворенням цього періоду є становлення нового рівня самосвідомості, Я-концепції, що виражається в прагненні зрозуміти себе, свої можливості і особливості, свою схожість з іншими людьми і свою відмінність - унікальність і неповторність. Отрочест-во характеризується перш за все підвищенням значущості Я-концепції, системи уявлень про себе, формуванням складної системи самооцінок на підставі перших спроб самоаналізу, порівняння себе з іншими [13, с.28].
Етапи розвитку особистості у відносно стабільній спільності називаються вають фазами розвитку особистості.
Інформація про роботу «Особливості соціалізації підлітків в різних типах сімей»
виділення яких є приналежність до чоловічої або жіночої статі і володіння маскулінні, фемінними або андрогінними характеристиками особистості. У третьому розділі «Особистісні особливості підлітків з різною гендерною ідентичністю (аналіз емпіричних даних)» описується процедура дослідження, викладаються методи збору, обробки та інтерпретації емпіричної інформації, етапи дослідження.
в нашому дослідженні результати дозволяють стверджувати, що робота з батьками психолога-практика повинна стати основою для профілактики-ки проблем підлітків. Ця робота повинна передбачати-вать такі напрямки, як освіта з питань планування сім'ї, розвитку гуманістичного виховання в сім'ї замість нормативного, управлінського, розвиток системи цінностей, в якій гідне місце.