ОСОБЛИВОСТІ РОЗКРИТТЯ абсцеси і флегмони ОСОБИ І ШИЇ 6
СПОСОБИ Дренування гнійних РАН 7
Пасивне дренування 7
Активне дренування (переривчасте або постійне відсмоктування ексудату) 7
Класифікація швів. Показання та протипоказання 8
МІСЦЕВЕ ЛІКУВАННЯ гнійних РАН 8
Гіпохлорит Нарія (NaCIO). 10
Мазі на жировій основі 12
Мазі на водорозчинній основі 12
Препарати на гідрофільній основі 14
Напівпроникні мембрани і діалізуючі розчини 15
НОВІ перев'язувальних засобів З БІОЛОГІЧНО АКТИВ-ними РЕЧОВИНАМИ 15
Пролонгована багатокомпонентна ензимотерапія 15
Волокнисті-ПОРИСТІ перев'язувальні матеріали (ВГШМ) НА ОСНОВІ ВИСОКОМОЛЕКУЛЯРНИХ гліканов тваринного І мікробного походження 18
ЛОКАЛЬНА АУТОЦІТОКІНОТЕРАПІЯ 19
ЗАСТОСУВАННЯ ПРЕПАРАТІВ РЕКОМБІНАНТНОГО ІЛ-1 БЕТА ЛЮДИНИ 20
НОВІ ВИДИ ЕНЕРГІЇ В КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ГНІЙНИХ РАН 21
Використання ультразвукової кавітації 21
Углекислотноє лазерне випромінювання 22
Плазмовий потік аргону і гелію 24
Радіохірургічне вплив 26
Екзогенних ОКСИД АЗОТУ 26
ЛІКУВАННЯ гнійних РАН У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 29
Останнім часом спостерігається значне зростання чисельності і тяжкості запальних захворювань щелепно-лицьової області. Тому проблема лікування хворих з цією патологією стає однією з найактуальніших в хі-рургіческое стоматології.
По даній темі проведені численні дослідження, в яких рас-розглядаються різні сторони етіології і патогенезу захворювання. Розкрив-ти багато сторін механізму появи і поширення інфекції, виру-лентності і мінливості мікроорганізмів. Запропоновано обгрунтовані мето-ди лікування гнійних процесів. Розроблено способи лікарської терапії (антибіотикотерапія, десенсибілізуюча, імунотерапія, інтенсивна ті-рапія і ін.), Які широко застосовуються в практиці хірурга-стоматолога.
Основні завдання місцевого лікування хворих з гнійно-запальними захворюваннями щелепно-лицьової області наступні:
Розтин гнійного вогнища, видалення «причинного» зуба.
Дренування гнійної рани.
Купірування або зменшення болю в області гнійної рани.
Очищення рани від загиблих і нежиттєздатних тканин з метою змен-шення мікробного обсіменіння рани.
Створення сприятливих умов для регенерації тканин і можливості накладення вторинних швів.
Сприяння утворенню ніжного післяопераційного рубця.
У комплекс багатокомпонентної терапії хворих з гнійно-запальними захворюваннями щелепно-лицевої ділянки та шиї основним методом залишається хірургічний - розтин інфекційно-запального вогнища і забезпечення евакуації гною.
Оперативний доступ для розкриття абсцесу або флегмони вибирають в со-ності з локалізацією гнійника. Розтин гнійного вогнища здійснюється зовнішнім доступом з боку шкірних покривів, або - внутрішньоротовим. При виборі оперативного лікування перевагу слід віддавати тому методу, при використанні якого:
шлях до гнійного вогнища є найбільш коротким;
при розтині тканин на шляху до гнійного вогнища небезпека пошкодження органів і важливих у функціональному відношенні структур (судин, нер-вов) найменш вірогідна;
забезпечуються кращі умови для відтоку гнійного ексудату;
післяопераційний рубець на шкірі обличчя і шиї мало помітний.