СИБІРСЬКІ ЛІТОПИСУ XVII-XVIII ст. єдностей. найважливіший іст. джерело, що дає послідовний розповідь про обставини походу загону Єрмака в Сибір, зіткненнях з військами Кучума і його прихильників, прихід царських воєвод. загибелі Єрмака, підставі рус. міст і ін. події ранньої історії рус. Сибіру.
Збереглися як самостійно. літопису, повністю посвящ. приєднанню Сибіру, так і короткі статті в складі общерус. або регіон. (Сольвичегодськ, Пінежского, устюжских і ін.) Літописців. Не всі вони мають літописах. форму, тому в ряді дослідні-й можуть називатися «повістями про похід Єрмака». Ці пам'ятники, що збереглися в списках XVII-XVIII ст. значно відрізняються відбором матеріалу і, головне, трактуванням походу Єрмака. В результаті вже в літописах. період сиб. історіографії простежується дек. суперечать концепцій.
С. л. можна розділити на 4 осн. типу: козачі літописці ( «усні літописі»), офіц. місць. літописання, офіц. моск. літописання, фамільна історія Строганових.
У перераб. вигляді Есиповськая літопис потрапила в хронографи і загальноруський літописах. склепіння, в Окладному книгу Сибіру 1696-97. Можливо, саме для включення в общерус. звід створена її скор. редакція - т. зв. Румянцевський літопис: все її відомі списки читаються в складі общерус. склепінь або висунуті з невстановленої великого збірника (склепіння). Втім, питання про статус Румянцевской літописі не вирішене остаточно: по Є.І. Дергачова-Скоп це не скорочення Єсиповського літописі, а попередній короткий варіант.
В кін. XVII ст. 2 лінії офіц. літописання (моск. і тобол.) з'єднуються, і в Сибірському наказі з ініціативи А.А. Вініуса в 1696-97 створюється Окладная книга Сибіру.
Мн. дослідники (в приват. А.М. Ставровіч, С.А. Адрианов, А.І. Андрєєв) сумнівалися в перевагах Строгановской літописі як іст. джерела, оскільки в літописі. переказі «опальної грамоти» поряд з іменами Максима Яковича і Микити Григоровича Строганова згадано ім'я Семена Анікіевіча, відсутнє в збереженому оригіналі документа.
Відомості про Сибір в регіон. літописах мало вивчені і не завжди достовірні. У XVII-XIX ст. літописі втрачають своє значення, поступаючись місцем новій історіографії. У Сибіру XIX ст. збереглися лише городові літописі, велика частина яких брало мала не гос. а приватний хар-р.