Що за фрукт хурма
Я запитав сьогодні у міняйли,
Що дає за полтумана по рублю,
Як сказати мені для прекрасної Лали
По-перському ніжне «люблю»?
Це було на початку сімдесятих. Я запитав у прекрасної юної Кето з невеликого гірського села:
- Скажи, Кето, як по-грузинськи буде «здрастуй»?
- «Гамарджоба» по-грузинськи - «здрастуй!».
- А як буде "дякую"?
- «Гмадлобт!» - «дякую вам», а «диди мадлоба» - «велике спасибі!»
- «Привіт, дівчинка, яка ти красива!» - як це сказати?
Кето довго сміялася, а потім відповіла:
- «Саламі Гогонов ра ламізил Харрі!»
Я все записав російськими буквами. Потім читав те, що було записано, і дівчина знову сміялася, мабуть - над моїм поганим вимовою. Ми сиділи в саду будинку її батьків. Навколо все було в синьому - альтанка в синіх кольорах клематиса, приглушена синява темних гір, висока синява неба і яскраво-сині очі Кето.
- А як сказати, Кето: «я люблю тебе»?
- Грузинський хлопець каже коханій дівчині: ме шен міквархар!
- Ме шен міквархар, Кето!
Кето сплеснула руками від подиву.
- Ме шен міквархар, Кето! Ме шен міквархар, Кето! - без кінця повторював я, і вона сміялася так, що сльози текли з її красивих очей.
Минуло зовсім небагато часу, я знову опинився в Грузії. Познайомився з симпатичним старим і запросив його посидіти в маленькому кафе на березі моря. Ми їли хачапурі, грузинські коржі з сиром, запивали їх зеленим чаєм і розмовляли. Чорне море вітало нас тисячами білозубих посмішок прибою. На столі у вазі стояв синій квітка клематиса.
Я розповів історію свого знайомства з Кето. Потім дістав записи, читав те, що надиктувала Кето, і питав, чи правильно це записано.
- Правильно, - відповідав мій співрозмовник, - і це правильно, і це теж правильно.
- А скажи мені, бабу (дідусь). що означає: «ме шен міквархар»?
Бабу посміхнувся, задумався. Відповів не відразу. Кров застукала у мене в скронях.
- Що ти так зблід, мій друг? Видно, зачепила-таки твоє серце ніжна Кето.
Старий знову трохи помовчав.
- Не стану обманювати. Є така грузинська прислів'я, по-російськи вона звучить так: «чи може знати осів, що за фрукт хурма?»
Ми весело посміялися над тим, як спритно пожартувала з мене юна пустунка. Я не відчував ніякої образи. Мені сподобалася безневинний жарт чарівної Кето, і згодом я іноді розповідав цю історію своїм друзям.
Багато років минуло з тих пір. Одного разу темним зимовим вечором мені подзвонив давній друг і чомусь згадав цей симпатичний епізод моєї юності. Я відкрив Інтернет і набрав на синьому екрані: «ме шен міквархар». Безпристрасний комп'ютер відповів: «я люблю тебе»! Ось це так! Значить, Кето зовсім не висміювала мене і все правильно продиктувала. А обдурив, вірніше, пожартував наді мною лукавий старий. Та ні, чому пожартував? - безпосередньо сказав те, що думає. Але ж він мав рацію, той «бабу»: осел не знає смаку хурми, «варма ра ІЦІС хурма ра хіліао» - ось як це звучить по-грузинськи. На високому дереві росте хурма, звідки ослу знати, що це за фрукт.
Смаку-то він не знає, а от любити солодку хурму ніхто не може йому заборонити - «ме шен міквархар, Кето!».
Допоможіть Гіві Касрадзе. (Розповідь з шістдесятих)
- Ну що, застряг? Давай підштовхну. Раз, два - взяли! Зараз я похитав на передку. Давай! Давай ... Нічого не виходить. Ай-я-яй, ніч адже вже, мороз. Що ж робити? Треба машину зупиняти. Гей, фіатік, допоможи співвітчизнику. Чи не зупинився, поїхав далі. Ні, все-таки зупинився. Думаєш, він підійде? Підходить дійсно. Троса немає. Ні у кого троса немає. Кажеш, тут потрібен трактор? Ну, не сумуй, водила, ходімо зі мною - турбаза зовсім недалеко. Там багато машин.
Маленький худенький чоловічок з вусиками щіточкою заявляє, не виходячи з газика:
- Який машин? У меня найкращий машин.
- Але треба ж тебе витягнути!
- Я нє піду, холодно, я нє одет. Іди сам. Скажи, Гіві Касрадзе застряг, з управління, меня все знають ... Гіві Касрадзе.
- Чи не гуди, що не гуди! Я зараз там буду, все зроблю.
Іду до турбази. На калюжах - біла крижана скоринка, на траві паморозь. Пізню годину, на турбазі все веселяться - туристи, місцеві. Першою зустрілася дівчина з їдальні.
- Там на дорозі Гіві Касрадзе застряг.
- Який Гиві? Який Касрадзе? Нічого нє понимаю, що ти говоришь, - дівчина злякано притиснула до себе пляшку горілки і зникла.
Наступний. П'яний водій.
- Там на дорозі Гіві Касрадзе застряг.
- Нє знаю я ніякого Гиві Касрадзе. Ти Видиш, у меня машин який? Нє говори, що вона великий. Запорожець проходить, а моя машин буксует. А грузовик той - це не мій. І шофер його зовсім п'яний. Так що ти причепився до мене зі своїм Гиві Касрадзе? У меня троса НЕТ. У грузовика нє буду брати, він нє мій. Ну пристал ти до мне з тросом - подем в підвал. На тебе трос - тягни свого Гиві ... Тягни, тягни. А я нє піду - сказав тебе. Где начальство знайти? Нє знаю ...
В їдальні в напівтемряві ллються рікою вино і застільні мови. директор:
- Хто такий Касрадзе? Ну да - ніч, треба допомогти людині.
Підходить ще один шофер.
- Гіві? Касрадзе? На «цапа»? Застряг? Звичайно знаю. Я піду йому морду наб'ю. Він вчора Лаврентію підфарники пом'яв. А-а-а - з управління! Тоді нє піду бити морду.
- «Козел», говоришь? - підключився до розмови директор. - З управління, знаю, знаю. Треба допомогти человеку. Обязательно допоможемо. Зараз.
Сідає за стіл, слухає застільні мова
- Ну ось, ви все півгодини вже говорите, і ніхто палець об палець ...
- Я ж сказав - обязательно допоможу, почекайте немного. Ти ж видел - я сказав йому, шоферу ... Він нє слухається.
Знову звертаюся до шофера.
- Ну, я сказав - допоможу, хочешь вина? Дався тебе Касрадзе, він що тебе - родственнік, сват, брат? Почекай, зараз останній тост ...
- ... Що ти думаєш, у меня душа за Касрадзе болить меньше, ніж у тебя? Він же там замерзает, бедний Гиві, як поларник на льдине. За здоров'я Гиві!
- НЕТ, нє беспокойся, иди себе спокійно. Спочатку я должен сделать своє дело. Видиш, тільки зараз з девушка познайомився. Подивіться яка: брючки беленькіе, блузка беленькая, сама теж беленькая.
- Павлик должен сделать своє дело, ти його обижаешь. А Касрадзе очень треба допомогти, -пояснює хтось із учасників застілля.
- Гаразд, гаразд, з девушка поеду. Я цього Касрадзе нігтями вицарапую. Ось вона йде вже.
Сідають в машину. Чути істеричний сміх дівчини, що переходить в п'яне ридання.
- Куди, куди ти поїхав, та не в ту сторону! Поїхав. Бідний Касрадзе!