Ось кілька випадків з досвіду роботи.
Перший. Страждав підвищеним тиском, що досить часто виражалося в носових кровотечах. Проводжу урок у малюків. І тільки його закінчив, кров носом пішла дуже рясно. Затискаючи ніс, біжу в підсобку, щоб учні не побачили. Як на зло, по шляху трапляється головний шкільний хуліган і запеклий місцевий бандит Колян, з яким постійно конфліктував. Він, побачивши кровищу на моєму обличчі грізно крикнув "Хто посмів ?!" і, на мій жах дістав мобілу, щоб скликати свою компашку для помсти за улюбленого вчителя. Коля цей досі з в'язниць не вилазить.
Другий. Після довгого робочого дня (чотирнадцять годин) вирішив зайти в ресторанчик. Розслабитися, випити келишок доброго сухого вина. Посидів хвилин двадцять, поцідити вінішко, підкликав офіціанта, щоб розрахуватися, а він замість рахунку приносить ще один келих дорогого вина з фразою "вже заплачено". Виявляється мої колишні "бовдури-учні з сусіднього залу мене побачили і вирішили вшанувати. Пішов до них лаятися. Скінчилося тим, що вони мені таксі за свій рахунок викликали.
Третій. Приходить до мене дама, років сорока і просить прийняти на навчання свою десятирічну дочку. Ситуция цілком стандартна. І раптом вона пропонує мені потрійну оплату за курс. Обурююся (корупція!). Виявилося, що дама ця моя колишня учениця, яка колись, дівчинкою, була в мене була закохана. І підвищеною оплатою намагалася віддячити мене за то перше, чисте чуство. Ми довго розмовляли. Вона зрозуміла, що листівка на Новий рік для мене буде мати більше значення, ніж потрійна оплата моєї праці.
Привів тільки три приклади. Але їх було сила-силенна. Останній - вчора. Моя робота (а я фізрук) не принесла мені доходів. Але, в пам'яті моїх колишніх учнів, вона, моя робота, залишилася як щиру повагу до них. Цим і щасливий.
І ще. Працюю тренером з плавання. Зарплата так собі. Але уявити важко, яке задоволення я отримую, коли мій учень раптом поплив. Навіть, якщо я десяток людей навчив би плавати, то я вважав би своє земне "місію" виконаною. А їх - декілька тисяч.