араб. шарму, букв. - належний шлях) - звід норм мусульм. права, моралі, реліт. приписів і ритуалів, покликаний охопити все життя мусульман від колиски до могили. Ш. грунтується на Корані і Сунні. Його розробка була завершена в 11-12 ст. в період розвиненого феодалізму на Ближн. і Ср. Сході. Ш. визнає приватну власність непорушним встановленням Аллаха. Поширення ка-піталістіч. відносин в країнах зарубіжного Сходу призвело до зменшення дії юридич. норм Ш. і заміні їх нормами бурж. права. У 70-х рр. 20 в. мусульм. теологи і правознавці посилили заклики відновити дію правових норм Ш. в країнах, де іслам є державною. релігією, видаючи це за шлях забезпечення соц. справедливості і народного добробуту. В СРСР приписи Ш. діють в обрядовості і частково в побуті мусульман.
↑ Відмінне визначення
Неповне визначення ↓
(Від араб, аш-шариа прямий, правильний шлях, приписи, встановлені в кач-ве обов'язкових) комплекс обов'язкових приписів, закріплених в Корані і сунні і є релігійно-етичної основою для мусульманського права і моральності. Інакше Ш. можна визначити як загальне вчення про ісламський спосіб життя. Осн. проблеми Ш. розробляються мусульманської юриспруденцією (фикхом), звертає особливу увагу на ступінь дозволеності тих чи інших дій. Ш. регулює: а) зовнішні форми відносини людей до Аллаха (ибадат), що включають правила обмивання, щоденної п'ятикратної молитви, сплати очисного податку-пожертвування на майно (закят), поста в місяць рамадан, паломництва в Мекку і старанності в вірі (джихад) ; б) встановлює правила взаємин між людьми (муамалят); в) визначає покарання за порушення згаданих правил (укубат).
↑ Відмінне визначення
Неповне визначення ↓
1. очищення свідомості за допомогою постійного пам'яті про Бога і повторення »Ахад;
2. очищення серця за допомогою обов'язкових молитов (по арабськи - салят, по - перською мовою - Намаз), які необхідно здійснювати п'ять разів на день;
3. очищення тіла за допомогою поста (саум), який є обов'язковим для всіх;
4. очищення майна перед Аллахом за допомогою сплати податку на майно і доходи (Закят) і подачі милостині (Садака);
5. очищення всього життя за допомогою паломництва до святих місць Ісламу (Хадж).
↑ Відмінне визначення
Неповне визначення ↓
араб. букв. - "належний шлях"; закон) - звід мусульманських правових і теологічних нормативів, проголошений ісламом вічним і незмінним плодом божественних установлень.
Цей комплекс приписів закріплений насамперед Кораном і сунной. У Корані поняття Ш. позначає вказаний Аллахом людям через пророка Мухаммада прямий шлях, слідуючи яким правовірний може потрапити в рай. Нерідко Ш. називають "релігійним законом", а в масовій свідомості Ш. зазвичай асоціюється з ісламським способом життя. Закони Ш. - сума релігійних, моральних, юридичних, побутових правил поведінки і звичаїв. Норми державного права в Ш. відповідають вченню про мусульманську теократії (халіфаті). Приватна власність на нерухоме та рухоме майно оголошується священною. Ш. регулює також внутрішні спонукання і помисли людей, їх релігійні переконання: праця і інша світська діяльність оголошені служінням Аллаху, детально запропоновані молитва і обмивання, пост, захід, хаджж і джихад. Передбачені в Ш. норми шануються за вічні і відповідають сповна інтересам і потребам мусульман. Щоб застосувати незмінні принципи і встановлення Ш. до кожного конкретного випадку в життєвій практиці, правознавці вдаються до їх гнучкому тлумаченню.
Розробка Ш. була в цілому закінчена в XI - XII ст. - в період розвиненого феодалізму на Близькому і Середньому Сході. У ряді сучасних ісламських держав сфера дії Ш. звужена за рахунок введення світських норм права.
↑ Відмінне визначення
Неповне визначення ↓