Стріляти ЛОПАТА «Варіант»
Можливість оснастити бійця додаткової до стрілецької зброї вогневою міццю завжди привертала конструкторів. Як відомо, в Червоній, Радянської, так і в Російській арміях стрілки і мотострільці завжди мали штатні саперні лопатки, які застосовувалися ними в різних видах робіт при обладнанні своєї бойової позиції. І ось виникла ідея цю лопатку поєднати з яким-небудь бойовим засобом, стрільба з якого могла б підвищити вогневу міць стрілка. Особливо необхідно було такий засіб при дії по польовим зміцненням і окопалася живій силі противника. Ідея проста. Замість штатної рукоятки встановити ствол міномета або гранатомета. При цьому основне призначення лопатки зберігається.
Мала піхотна лопатка «Варіант» - один із прикладів чудо-зброї, яке було цікаво задумано, але так і не потрапило на озброєння.
У 1978 році в ЦКИБ СОО (в даний час філія КБ приладобудування) в ініціативному порядку було розпочато розробку гранатомета-лопати. Стріляючий лопата розроблялася під керівництвом В.В.Ребрікова, вона отримала шифр теми "Варіант".
Перед конструкторами стояло складне завдання. Гранатомет повинен був мати довжину і діаметр ручки штатної саперної лопатки Радянської Армії. Він був призначений для ураження живої сили противника. Цим гранатометом міг бути озброєний практично кожен боєць стрілецького підрозділу. Гранатомет «Варіант» мав нарізний ствол. Для здійснення пострілу гранатомет-лопата оснащена ударно-спусковим механізмом, це дозволило вести стрілянину при різних кутах піднесення гранатомета. Дальність стрільби задавалася кутом піднесення по прицілу-7 квадранту. Наведення в горизонтальній площині проводилося простим поворотом ствола в бік цілі. Як боєприпасу для гранатомета-лопати була обрана штатна осколкова граната ВОГ-25 від підствольного гранатомета ГП-25, розроблена в московському НВО «Прилад». Маса пострілу довжиною в 102 мм становила 250-255 г, маса вибухової речовини - 48 м зведеним взривательних пристроїв гранати відбувалося на видаленні 10-40 м від зрізу ствола, самоліквідація боєприпасу проводилася через 14-19 с після пострілу. У гранати ВОГ-25 були хороші показники по ураженню живої сили, радіус суцільного ураження становив 6 м, радіус розльоту осколків забійної сили - до 200 м.
Для підготовки гранатомета-лопати до стрільби необхідно було розкріпити гайку шарніра, повернути кільце з ремінцем, вийняти зі стовбура пробку і дерев'яну частину рукоятки, звідти дістати приціл-квадрант і вставити його вісь в поперечний отвір в корпусі міномета, заглибити лезо лопати в грунт. Перед пострілом в стовбур вставлялася граната, яка фіксувалася в казенній частині, поворотом гайки опускався ударник і з'являвся доступ до спусковий кнопці. Постріл здійснювався натисненням на спускову кнопку, повторний постріл після осічки міг був проведений після взводу ударника. Стрільба з гранатомета "Варіант" могла проводиться лежачи в декількох варіантах, з коліна або стоячи, при цьому ствол утримувався двома руками. Довжина відкату при стрільбі з рук становила 60-100 мм.
Гранатомет-лопата пройшов полігонні випробування. Випробування гранатомета "Варіант" показали, що при стрільбі лежачи по навісній траєкторії він має переваги перед підствольним гранатометом типу ГП-25. При стрільбі стоячи або з коліна по настильній траєкторії гранатомет-лопата поступається цього та інших підствольним гранатометів.
Можливо, саме тому гранатомет «Варіант» на озброєння Радянської Армії так і не надійшов.
