2. Державний кредит, його сутність та роль.
1. Федеральні збори приймає закон про федеральний бюджет. У ньому фіксується: граничний розмір державного внутрішнього і зовнішнього боргу, одержувачі державних кредитів і державних гарантій. Як додаток до закону про федеральний бюджет застосовується програма внутрішніх і зовнішніх запозичень, видачі держ. гарантій.
2. Уряд: а) уряд готує всю інформацію по державному кредиту, яка надалі буде закладена в законі; б) уряд визначає загальний механізм залучення коштів (які цінні папери можна випустити для залучення коштів і якими характеристиками вони повинні володіти);
в) який механізм надання бюджетних кредитів (на які цілі, які документи треба пред'явити), який механізм отримання державних гарантій;
3. Мін. Фін. а) безпосередньо розраховує граничний розмір боргу, програми запозичень, гарантій;
б) випускає від імені держави держ. облігації, при цьому вирішує коли, на який термін, під які% і в якій сумі вони випущені; в) безпосередньо укладає кредитну угоду і як кредитора і боржника;
г) виплачує зобов'язання за наданими гарантіями;
д) контролює своєчасність погашення боргу і% у ній;
4. Центральний Банк є агентом уряду на ринку державних цінних паперів (безкоштовно). Він регулює ринок і консультує Мін. Фін. з питань, коли краще випускати облігації, на який термін і т.п.
5. Фед. Казначейство - воно враховує всі операції по держ. кредиту.
6. Рахункова палата - вона контролює. Повернення держ. кредитів відображається у витратах бюджету зі знаком «-», тобто зменшення витрат бюджету. Держава як позичальник. Позики Україна в залежності від того, в якій валюті вони отримані, діляться на 2 групи: 1) в рублях - внутрішні позики; 2) в іноземній валюті - зовнішні позики. Внутрішні позики РФ. Ринкові позики з'явилися в Україні в 93 р вигляді державних короткострокових облігацій, які не грали важливої ролі, оскільки основним кредитором був Центральний Банк (це призводило до інфляції).
3. Роль фінансів у розподілі і перерозподілі ВВП.
Розподільна функція здійснюється у всіх сферах суспільного життя: в матеріальному виробництві, в нематеріальній сфері, в сфері обігу. Суб'єктами розподілу на мікрорівні виступають юри-дичні та фізичні особи, на макрорівні - держава. Об'єктом розподілу служить ВВП в грошовій формі. За допомогою розподільчої функції здійснюється розподіл нової вартості (на мікрорівні) і перерас-пределеніе цієї вартості (на макрорівні). Розподільна функція охоплює три послідовник-ні ступені: 1) формування фондів грошових коштів. На мікрорівні створюються фінансові ресурси господарюючих суб'єктів, необхідні для кругообігу капіталу, і кошти домогосподарств, а на макрорівні - централізовані кошти держави;
- виплату трудових пенсій
- пенсій по інвалідності
- матеріальна допомога людям похилого віку та інвалідам
- допомоги на дітей у віці 1,5 до 6 років