Людина як головний фактор виробництва є носієм виробничих і суспільних відносин. Продуктивні сили і виробничі відносини постійно змінюються, розвиваються. Відповідно змінюються - нез-мірно зростають - місце і роль людини в процесі виробництва, особливо в умовах сучасного науково-технічного прогресу. З одного боку, відбувається звільнення людини від виконання певних функцій безпосередньо в самому виробництві за рахунок його ме-ханізації і автоматизації, а з іншого - підвищується значення і професійної підготовки, здатності забезпечити функціонування складного технічного устаткування.
На сучасному етапі розвитку суспільства перетворювальна діяль-ність в природі досягла такого ступеня, що стала реальною загроза екологічної катастрофи. Забруднення повітря, води і землі нега-тивно позначається на житті людей, викликає важкі захворювання. Антропоцентрістське розуміння світової цивілізації виховує в лю-дини впевненість в тому, що вона може і повинна брати від окру-зайвої природи все, що їй потрібно. А цінність природи нібито полягає лише в тому, що вона служить людині. Такий підхід при-зводить до глибокої екологічної кризи, який ставить під сумнів со-реження і розвиток людської цивілізації.
Саме життя вимагає відновлення і послідовного дотримання принципу гармонійного співіснування людини і природи. Людина повинна вміти відновлювати навколишнє середовище, будувати свої відносини з природою на нових, гуманістичних ЗАСА-дах. Тому сучасний розвиток продуктивних сил нерозривно пов'язаний-ний з подальшим підвищенням освіченості людини. І інженер, і ро-бітник повинні володіти не тільки технічної, а й гуманітарної куль-турою. Саме завдяки останньому людина здатна до цілісного вос-ня природи і суспільства.
Сьогодні швидкими темпами розвивається екологія - наука про збереження навколишнього середовища, яка все більше впливає на розвиток суспільного виробництва, економіки в цілому.
Економічна теорія певною мірою характеризує взаємодію лю-дини з природою, але не вивчає розвиток природи в цілому. Тому вона не розглядає весь комплекс екологічних проблем. Однак еко-економічний аспект екології органічно входить до проблем розвитку суспільного виробництва.
Суспільні відносини відіграють вирішальну роль у розвитку лю-дини. Якщо не створено сприятливих умов, дуже важко, а іноді і
Робоча сила-це сукупність фізичних і духовних здібностей, якими володіє організм людини, його жива особистість і які вона застосовує кожного разу, коли виробляє які-небудь споживчі вартості. Це означає-чає, що здатність до праці є важливим, але не єдиним якістю людини.
Продуктивні сили - це єдність матеріально-речового і осо-бисть факторів виробництва. Головну роль тут відіграє лич-тий фактор - людина, яка створює засоби виробництва, приво-дить їх в дію. Людина - головна продуктивна сила суспільства. Разом з тим засоби виробництва і насамперед знаряддя - це найреволюційнішій елемент продуктивних сил. Вони швидко зміню-ються, вдосконалюються, що пов'язано з розвитком людини, підвищена щенням її освітнього, кваліфікаційного рівня, поліпшенням органі-зації праці та управління.
До певного часу була поширена концепція щодо зниження ролі людини в системі автоматизованого виробництва, пристосування або примусового підпорядкування її все більш досконалій техніці. Ця кон-цепції розглядала людський фактор як найненадійнішу деталь в будь-якій складній технічній системі. Однак це не відповідає реаль-ним процесам суспільного розвитку.
Роль людини при всіх глибоких змінах у техніці і технології не знижується, а навпаки, зростає, адже саме діяльність людини визна-начає розвиток науки і техніки, вдосконалення виробництва, су-спільного життя в цілому.
Всупереч економістам, які перебільшують роль уречевленої в засобах виробництва праці і принижують живу працю людини, на нашу думку, пріоритет належить останній, саме людина є глав-ної продуктивною силою суспільства.
Науково-технічний прогрес постійно вносить зміни в продук-тивні сили суспільства, засоби виробництва, уречевлену і живу працю. Вони все більше стають втіленням знання, значення якого незмінне росте. Наука перетворюється на безпосередню суспільно-ну продуктивну силу. І якщо в засобах праці вона виступає як УРЕ-чевлене знання, то в людині вона існує як жива свідомість, яка визначає науково-технічну та економічну діяльність. Якщо робо-ча сила не відповідає тим вимогам, які висувають нові техніка і технологія, це неминуче призведе до того, що останні не викорис-товуватімуться. Суперечлива взаємодія матеріально-речового і особистого елементів продуктивних сил об'єктивно спрямовує дії людей на забезпечення прогресивного розвитку в їх єдності.
Відбувається паралельний розвиток засобів виробництва і лю-дини. Ручні знаряддя праці вимагали працівника певного типу (без особливої підготовки). Застосування промислових машин висунуло нові вимоги до робочої сили (освіченість, професійну майстерність). Сучасна науково-технічна революція піднесла ці вимоги ще на ви-щий рівень.
Праця людини, який застосовує досконалі знаряддя, стає продук-тівнішою. За одиницю часу виробляється все більше продукції. Це дає можливість зменшувати робочий день поряд зі зміною його структу-ри. Зростає додатковий робочий час, за яке створюється додат-ний продукт - джерело розширеного відтворення виробництва. У той же час будь-щодо і скорочуються, проте абсолютно зростають розміри необхідного продукту, що є джерелом воссоз-ня робочої сили відповідно до вимог суспільного виробництва. Потреба заміщення витрат робочої сили визначає об'єктивні межі необхідного продукту на кожному конкретному етапі розвитку людського суспільства.
З часом змінюються потреби людини в області матеріального забезпечення, охорони здоров'я, фізичного розвитку, освіти (як по-щей, так і професійної), культури, духовного життя. Від цього все більше залежить розвиток суспільного виробництва. Це, в свою чергу, вимагає зміни умов відтворення робочої сили.
Зараз відбувається глибокий якісний переворот у розвитку об-дуктівніх сил. Йде процес докорінної зміни становища людини у виробництві, вивільнення її праці з-під гніту машин, створення «не-фабричних" виробництв, технологічних ліній, які самоорганізуються і працюють без відходів, зменшують шкідливість виробництва.
Людина є головним елементом продуктивних сил і суб'єктом виробничих відносин. Щоб полегшити свою працю і підвищити його продуктивність, людина створює нові засоби виробництва, вдосконалення-налює організації праці, а отже, і виробничі відносини. У свою чергу, виробничі відносини активно впливають на діяльність людини, на його розвиток, породжують у неї зацікавленість в со-ленни і ефективне використання засобів виробництва.
Відповідно до змін в техніці і технології виробництва повинна вдосконалюватися система підготовки кадрів, розгортатися їх підготовка за новими науково-технічними напрямами, крім того, від-буває якісні зміни в галузі народної освіти (професійно-техні-ної, середньої, вищої) і культури.
Виробництво підпорядковане споживанню, без якого воно втрачає-ет сенс. Тому споживання людини, задоволення його потреб, роз-нення фізичних і розумових здібностей - це кінцева мета будь-якого суспільного виробництва незалежно від його суспільної форми.
Однак суспільне виробництво завжди має конкретно-історія-ний характер. Тому кінцева мета виробництва опосередковується метою, яка визначається властивими йому відносинами власності. Зосередження засобів виробництва в певній частині суспільства означає, що суспільне виробництво, створювані в ньому продукти і
послуги безпосередньо задовольняють її потреби. Безпосередня мета виробництва в таких суспільствах не збігається з його природним призначенням, його кінцевою метою.