Рейтинг: 0/5
Російська народна казка в обробці (або переказі) Толстого Олексія Миколайовича.
Було у старого троє синів: двоє розумних, ну а третій дурник Ємеля. Цілими днями лежав Ємеля на печі і нічого не робив. Як - то раз поїхали його старші брати на базар, а невістки просять Емелю:
- Сходи, Ємеля, за водою, а то брати з базару повернуться, гостинців тобі не привезуть.
Сліз тоді Ємеля з печі, одягнувся, узяв відра та сокиру і пішов на річку.
Прийшов Ємеля до ополонки, зачерпнув відрами воду і зловив щуку. Зрадів Ємеля, що вуха буде смачна. Але тут щука заговорила людським голосом:
- Відпусти мене, я тобі ще в пригоді стану. Скажи тільки: «По щучому велінню, по моєму бажанню», - і будь-який твоє бажання здійсниться.
- По щучому велінню, по моєму бажанню - ідіть, відра, самі додому - сказав Ємеля, і як тільки сказав - відра самі і пішли.
Відпустив Ємеля щуку в ополонку, а сам пішов за відрами.
Іншим разом послали його невістки в ліс за дровами. Взувся, одягнувся Ємеля, вийшов у двір, сів в сани і тихенько каже:
- По щучому велінню, по моєму бажанню - ідіть, сани, та в ліс самі.
Сани і поїхали. Приїхав в ліс і каже:
- По щучому велінню, по моєму бажанню - піди, сокира, наколи дров сухіше, а ви, дровишки, самі валитесь в сани, самі вяжітесь.
Сокира пішов рубати, колоти сухі дерева, а дровишки самі в сани валяться і мотузкою в'яжуться.
А потім сів Ємеля в сани і поїхав додому.
Довго чи коротко почув цар про Ємеліна витівки і послав за ним офіцера.
Приїжджає офіцер до Емеле і каже:
- Одягайся швидше, я повезу тебе до царя.
Розсердився офіцер і вдарив Емелю по щоці. А Ємеля говорить тихенько:
- Дубинка вискочила - і давай бити офіцера, насилу він ноги забрав.
Тоді вирішив цар послати за Емелей найголовнішого вельможу. Пообіцяв він Емеле червоний каптан і умовив поїхати до царя. Ємеля як був на печі, так і з'явився в царський палац.
У палаці побачив він царську дочку - Марію-царівну, яка була чудової краси і полюбив її. І каже тихенько:
- По щучому велінню, по моєму бажанню - нехай царська дочка мене полюбить. Глянула на Емелю Марія-царівна і закохалася. Стала просити царя - батька видати її заміж за Емелю.
Засмутився цар таким вибором дочки і наказав засмолити Емелю в бочку і кинути в море. Почув це Ємеля, посадив Марію-царівну на піч і крикнув:
- По щучому велінню, по моєму бажанню - відвези нас, піч, подалі звідси. І поїхали вони удвох.
Збудував Ємеля на березі моря палац, одружився на Марії-царівни, і зажили вони щасливо. Стали жити - поживати, та добра наживати.
Ось і казочці кінець, а хто слухав - молодець!
В обробці А.Н. Толстого
Решта: Михайло Володимирович Толстіков
Увага! Матеріали і статті на сайті носять виключно інформаційний і ознайомлювальний характер і не є керівництвом до дії! Організатори сайту не несуть відповідальності за достовірність інформації, безпеку і надійність інформації, а також за наслідки використання даних, зазначених на сайті.