З старенького. Де знайти російських в Лос-Анджелесі, та й взагалі в Америці. Нас тут багато, хтось прикидається американцем, а хто й ні. -)
Хочу, насамперед, уточнити, що мова йде саме про штаті Каліфорнія і не про російською кварталі, а про околицях Лос-Анджелеса. Адже всюди люди і різні.
У тому районі де я живу, російських мало. Американці зазвичай пожвавлюються дізнаючись, що я з Росії, намагаються завести бесіду. Ніяких негативних емоцій поки ніхто не висловлював. -) Та й ми якщо мовчимо або розмовляємо англійською, то на росіян не схожі. Ми з сестрою, напевно, більше на якихось італійок чи гречанок схожі. Сестра каже, що люди вгадують в ній європейські риси і акцент, але що російська не здогадуються. Один раз якийсь хлопець вирішив, що вона з Індії :-) Чоловік у мене був би викапаний мексиканець, якби не зелені очі. Та й одяг молодіжна по моді теж робить схожими на типових американців. Тому якщо тільки починаємо між собою говорити російською, деякі американці здогадуються і запитують «Ви з Росії?». Але такі випадки тут рідкісні.
Тільки приїжджих блатних російських дуже легко впізнати за зовнішнім виглядом, особливо тих, хто ще не американізованого. Нещодавно в ліфті їхали з такою парою. Мужик-шафа з скляно-незадоволеною пикою, який бажає явно пити пиво і йому не подобається їхати в ліфті. Тітонька теж з незадоволеним обличчям, на величезних каблуках (каблуки на жінках тут рідкість), нарощені довгі нігті під французький манікюр (американки нігті не відрощують і майже не фарбують; підлітки-дівчата зазвичай з короткими нігтями, але з яскравими малюнками; довгі нарощені нігті леопардових і диких рожевих відтінків воліють тільки фіфи-мексиканки), ще у неї хвостик на голові з відросло знебарвленого волосся (була колись жовтої блондинкою) і затиснута під пахвою сумка від Луї Віттона (мабуть, при першій нагоді купила справжню і викинула свою турецьку підробку. Явна ознака російської жінки. Звичайні середньостатистичні американки в Каліфорнії взагалі на моді і брендових сумочка не запарити. Їм все одно.). Ось вона реальна картина. -) Російські! Наших взагалі відрізнити легко, вони підозрілі і незадоволені, американці ж завжди розслаблені і спокійні. Це якась чисто наша російська риса. Як говорила моя подруга, приїхавши в Росію: «У вас все з такими особами по вулиці ходять, аж страшно!».
Російських ми зустріли багато в Ікєї. Мабуть, всі ми по приїзду йдемо туди за меблями - рідне місце. Спочатку я й не помітила, що навколо одні росіяни. Поки не стала лаятися з чоловіком і голосно скрикнула «Ну я ж тобі по-російськи говорю!». Тоді-то народ навколо і засяяв, скоса поглядаючи на нас і приховано посміхаючись. А варто було мені постояти 10 хвилин біля входу в Ікею, як стало ясно, що 60% покупців - наші земляки. Майже як в Москві знаходимося :-)
Російських можна зустріти і в вірменських магазинах. Так як там продається досить багато рідних нам продуктів: гречка, сметана, кефір, цукерки і тд. Російські по приїзду найчастіше звертаються за послугами до вірменам, цієї національності тут теж достатньо. Вони і перукарі, і страховики, і продавці, і пекарні свої, та й кажуть все російською найчастіше вільно. Ну або з вірмено-американським акцентом, але все одно все зрозуміло. І пояснити їм легко можна, що ви хочете.
Але знову ж таки, нагадаю, що іммігранти тут з усього світу, і в общем-то всім все одно російські ви чи ні. Але найчастіше наші намагаються уникати російської мови і не паліться. По-крайней мере, в американських торгових центрах і супермаркетах, я ні разу не бачила, щоб хтось розмовляв російською мовою крім мене. -) А ось в туристичних зонах наша мова чутна на кожному кроці «Слиш, Міш, може підемо че поїсти купимо? Де Коля ?! », ну а про російських районах я взагалі мовчу. Хочете повернутися назад в 90-е, скучили по строкатим фартух, пиріжків, самоварів і трусів-семейникам - тоді Вам сюди. -)
Tags from the story