Німецький учений Роберт Кох (1843-1910) став одним з основоположників современ-ної мікробіології.
Свої успіхи вчений скромно пояснював тим, що в його науковій роботі йому пощастило знайти такі області, де «золото лежить біля самої дороги», в чому немає особливої його заслуги.
Який же шлях привів Роберта Коха до зроблений-ним їм чудовим відкриттям?
До певного моменту біографія Коха була досить звичайною. У віці 23 років він отримав диплом лікаря в Геттінгенському універ-тету.
В душі молодий медик був шукачем при-винятком. Він мріяв вступити на військову службу хірургом або судновим лікарем і об'ез-дить весь світ. Але реальне життя виявилася го-раздо прозаїчніше. Йому дісталася посада млад-шего лікаря в Гамбурзькому будинку божевільних.
Потім він змінив це місце на роботу сільського лікаря. Буденність і одноманітність сільській ме-дицинская практики скрашивались для Роберта Коха лише частими переїздами з місця на місце, з села в село, разом з дружиною Еммою.
Так і текла б далі життя сільського доктора, якби одного разу фрау Кох не подарована чоловіку на день народження мікроскоп. Цей прилад несподівано відкрив для Коха захоплюючий світ, що затьмарив його мрії про джунглях Індії і пампасах Патагонії.
Багато вечора тепер він проводив, схиливши-шись над мікроскопом. Заняття це як не можна краще відповідало складом характеру Коха: від при-роди він був спостережливий, терплячий і Аккуро-тен. Спочатку він працював з мікроскопом без визна-поділені цілей.
Але ось одного разу Кох помістив під окуляр мікроскопа мазок крові вівці, померлої від сі-Бірської виразки. Він став порівнювати цей мазок з мазком крові здорової вівці. І виявив від-відмінність: в крові хворої тварини були бак-терії, схожі на маленькі палички. Іноді ці палички склеювалися в довгі нитки. Ко-нечно, збіг могло бути випадковим. Але, ретельно вивчивши питання, Кох прийшов до висновку: побачені ним бактерії і є збудники сі-Бірської виразки.
Кох постарався пояснити і інші загадки, які задавала сибірська виразка. Серед кресть-ян жила тверда віра в «прокляті луки». Зовн-ні вони нічим не відрізнялися від звичайних. Але якщо пасти там худобу, то нібито він неминуче забо-Левана на сибірку і гине. На луках лежить чиєсь прокляття. Що це - селянське суе-веріе? Виявляється, на лузі, де пасуться біль-ні тварини, залишаються бактерії сибірської виразки. Кох з'ясував, що, перетворившись в спо-ри, бактерії можуть зберігатися так довгі роки і з року в рік заражати худобу.
Довго і ретельно, дуже самокритично про-вірячи Кох результати своєї роботи, перш ніж зробити їх надбанням гласності. Він зумів напів-чить чисту культуру бактерії сибірської виразки.
Визнання прийшло до Роберту Коху після його виступу в Бреславльской університеті в 1876 р Протягом трьох днів він віртуозно поки-зал слухачам цілий ряд переконливих дослідів з мишами і бактеріями сибірської виразки. Це був перший тріумф вченого.
Після цього відкриття Кох став вивчати раз-витие інший важкої хвороби - туберкульозу. Він став розглядати під мікроскопом внут-ренніе органи людини, яка померла від тубер-кулёза. Збудників хвороби він шукав там дол-го, але так і не побачив.
Тоді він вирішив пофарбувати препарати. Вироб-йшло це в 1877 і цей рік став для медицини історичним. Кох зробив мазок легеневої тканини хворого і помістив його в розчин барвника. Тепер в легеневої тканини під мікроскопом ясно стало видно палички бактерій.
Найдрібніші, але грізні створення, вбиває-шие сімох з кожних десяти хворих! На честь їх першовідкривача бактерії - возбуди-ки туберкульозу - назвали «паличками Коха».
А адже ще недавно, в 60-х рр. XIX ст. Париж-ська академія наук після трирічної дискусії погодилася з співвітчизником Коха видаю-щимся біологом Рудольфом Вирховом, що ту-беркулёз викликають не мікроби, а шкідливі ве-щества людського організму.
До речі кажучи, Роберт Кох першим став ис-користувати желатинові смужки для посіву бак-терій. Він же був першою людиною, який зумів сфотографувати бактерії за допомогою зображені тённого їм пристосування для мікрос'емки.
Наукова громадськість зуміла гідно оцінити значення відкриття «па-лочки Коха». У 1905 р учений по-лучіл за це Нобелівську премію з фізіології і медицині.
З 1883 р Кох почав пошуки збудника ще одного небезпечного захворювання - холери. Ця бо-лезнь була занесена в Європу лише на початку XIX ст. з Індії. У боротьбі з холерою гинули і лікарі. Так загинув один з молодих співробітників знаменитого французького мікробіолога Луї Пастера, який вивчав хвороба. У 1884 р Роберт Кох начебто зумів виявити збудника хвороби - бактерію, схожу на кому. Але щоб підтвердити свої здогадки, Кох відправив-ся в тривалу морську подорож на батьківщину захворювання. Нарешті йому вдалося виділити хо-Лерна бактерію і виростити її чисту культуру.
У 1884-1907 рр. Кох відкрив збудників ще кількох хвороб: бубонної чуми, сон-ної хвороби, правця.
Дивовижні «пригоди в мікросвіті» і великі відкриття спричинив за собою мікроскоп, майже випадково подарований початківцю міді-ку. Але подарунок виявився б марним, якщо б не працьовитість, винахідливість і всі якості справжнього вченого, властиві Роберту Коху.