Під ризиками банківської діяльності тут і далі мається на увазі можливість втрати ліквідності і (або) фінансових втрат (збитків), пов'язана з внутрішніми і зовнішніми факторами, що впливають на діяльність банку.
Ризик є неминучою частиною банківської діяльності. Проте банк зазвичай вважає за краще уникнути ризику, а якщо це неможливо, то звести його до мінімуму. Крім того, банки хочуть мати можливість вибору з двох або більше подій найменш ризикованого або співвіднести ризик будь-якого майбутнього події, в тому числі ризикованість власних дій, з можливими вигодами і вибрати оптимальне співвідношення. При цьому, однак, слід мати на увазі: чим нижче рівень ризику, тим нижче за інших рівних умов і ймовірність отримати високий прибуток.
Банки прагнуть отримати найбільший прибуток. Але це прагнення обмежується можливістю понести збитки. Ризик банківської діяльності і означає ймовірність того, що фактичний прибуток банку виявиться менше запланованої, очікуваної. Чим вище очікуваний прибуток, тим вище ризик. Зв'язок між прибутковістю операцій банку і його ризиком в дуже спрощеному варіанті може бути виражена прямолінійною залежністю.
Ризик ніколи не може дорівнювати 0, але банк повинен визначити його об'ємні характеристики. Головне - не перевищити певну величину ризику, після якої вже порушується прямолінійна залежність (пряма лінія набуває обрисів параболи) і виникає небезпека отримати тільки збитки, не вийти з зони допустимого ризику.
Рівень ризику збільшується, якщо:
• проблеми виникають раптово і всупереч очікуванням;
• поставлені нові завдання, які відповідають минулому досвіду банку;
• керівництво банку не в змозі прийняти необхідні і термінові заходи, здатні змінити ситуацію на краще;
• існуючий порядок діяльності банку або недосконалість законодавства і нормативної бази заважають прийняттю оптимальних для конкретної ситуації заходів.
Наслідки невірних оцінок ризиків або відсутність можливості протиставити їм дієві заходи можуть бути найнеприємнішими.
Банк не може уникнути ризику і зобов'язаний взяти його на себе. Але в певних межах у нього є вибір. Наприклад, потрібно вибрати між двома рішеннями: видати чи позику в 100 млн руб. клієнту і взяти на себе ризик неповернення кредиту з ймовірністю в 30% або відмовити клієнту в кредиті і взяти на себе ризик упущеної вигоди в 19 млн руб. Банк зважує прогнозований розмір втрат (в рублях) і ймовірність ризику (у відсотках) і приймає те рішення, яке йому видається найкращим в даних умовах. Кожному шансу отримати прибуток протистоїть можливість зазнати збитків.
Отримати необхідну прибуток можна, якщо вдасться передбачити заздалегідь і запобігти можливі збитки. Банк повинен знати обсяг посильного для нього ризику.
Основним завданням регулювання ризиків є підтримання прийнятних співвідношень прибутковості з показниками безпеки і ліквідності в процесі управління активами і пасивами банку, тобто мінімізація банківських втрат.
Ефективне управління рівнем ризику має вирішувати цілий ряд проблем - від відстеження (моніторингу) ризику до його вартісної оцінки.
Рівень ризику, пов'язаного з тією або іншою подією, постійно змінюється через динамічного характеру зовнішнього оточення банків. Це змушує банк регулярно уточнювати своє місце на ринку, давати оцінку ризику тих чи інших подій, переглядати відносини з клієнтами й оцінювати якість власних активів і пасивів, отже, коректувати свою політику в області управління ризиками.
1. Ризики, викликані наслідками неправомірних або некомпетентних рішень окремих працівників. Ці ризики виникають в умовах перевищення виконавчими особами банку встановлених повноважень щодо прийняття рішень (за складом і обсягом операцій), недотримання співробітниками банку встановлених процедур проведення операцій, а також порушення правил і етичних норм, встановлених на організованих ринках фінансових інструментів (цінних паперів, інших фондових цінностей, іноземної валюти, дорогоцінних металів).
Дані ризики включають:
• проведення операцій і операцій, що завдають банку збиток, приховування результатів таких операцій;
• залучення банку в комерційні взаємини з тіньовою або кримінальної економікою.
2. Ризики ліквідності і зниження капіталу, що формуються рішеннями управлінського апарату, включають: кредитний ризик; ризик при наданні пов'язаних кредитів; ризик країни і ризик непереказу засобів; ринковий; процентний; ризик втрати ліквідності; правової; ризик втрати репутації банку.
Кредитний ризик. Кредитна діяльність вимагає певних суджень щодо кредитоспроможності позичальника. Ці судження не завжди точні і коректні, а кредитоспроможність позичальника може з цілої низки причин з плином часу погіршитися. Основний ризик, з яким банк стикається у своїй діяльності, - це кредитний ризик, що складається в нездатності або небажанні партнера діяти відповідно до умов договору. Цей ризик має відношення не тільки до кредитування, але і до інших операцій, які знаходять своє відображення в балансі банку або на позабалансовому обліку (вкладення в цінні папери, гарантії, акцепти та ін.).
Надання великих кредитів одному позичальникові або групі пов'язаних позичальників - один з найбільш поширених прикладів кредитного ризику; в даному випадку мова йде про концентрацію кредитних ризиків. Значна концентрація можлива і в зв'язку з кредитуванням певних галузей і секторів економіки або при кредитуванні окремих регіонів країни; можлива також угруповання кредитів за іншими характеристиками, через які банк піддається додатковим ризикам (наприклад, при кредитуванні комерційних операцій, здійснюваних з великою часткою позикових коштів).
Поряд з наданням великих кредитів, підвищені ризики виникають при наданні пов'язаних кредитів.
Пов'язані кредити - це надання кредитів фізичним або юридичним особам, пов'язаним з банком через участь в капіталі або мають здатність здійснювати прямий або непрямий контроль банку. При відсутності належної уваги до надання таких кредитів можуть виникнути серйозні проблеми, викликані необ'єктивністю суджень про кредитоспроможність позичальників. За цих обставин «зв'язаність» може привести до пільгового кредитування та, отже, до збільшення ризику втрат за даним кредитом.
Ризики найбільш очевидні при кредитуванні зарубіжних урядів і їх відомств, оскільки повернення таких кредитів зазвичай нічим не забезпечений. Одним з компонентів ризику країни є так званий «ризик непереказу коштів», коли зобов'язання позичальника виражені не в його національній валюті. Валюта зобов'язання може бути недоступна позичальникові незалежно від його фінансового стану.
Процентний ризик пов'язаний з впливом на фінансовий стан банку несприятливого зміни процентних ставок.
Цей ризик знаходить своє відображення як в одержуваних банком доходи, так і в вартості його активів, зобов'язань та позабалансових статей. Процентний ризик проявляється як по чисто банківських операцій, так і за операціями на фінансових ринках. При цьому процентний ризик включає:
• ризик переоцінки, що виникає через розрив у терміновості активів і пасивів (при фіксованих ставках), а також з-за несиметричною переоцінки при різних видах застосовуваної ставки (плаваючою або фіксованою) за активами банку, з одного боку, і зобов'язаннями, з іншого ;
• ризик, пов'язаний з невірним прогнозом кривої прибутковості (її нахилу і форми);
• базисний ризик, пов'язаний з недосконалою кореляцією при коригуванні одержуваних і сплачуваних відсотків, по ряду інструментів, які за інших рівних умов мають подібні цінові характеристики;
• опціонний ризик, пов'язаний з тим, що багато активів, зобов'язання та позабалансові статті прямо або побічно включають можливість вибору одного з декількох варіантів завершення операції.
Ризик втрати ліквідності пов'язаний з можливим невиконанням банком своїх зобов'язань або незабезпеченням необхідного зростання активів. Коли у банку недостатня ліквідність, у нього часто виникають труднощі з покриттям дефіциту шляхом збільшення зобов'язань або шляхом швидкої реалізації без значних втрат і за прийнятною ціною частини своїх активів. В результаті порушується прибутковість банку. У крайніх варіантах недолік ліквідності призводить до неплатоспроможності банку.
Операційний ризик. Найважливіші види операційних ризиків пов'язані з порушеннями процесу ВК і управління банком. Ці порушення можуть призвести до фінансових втрат, коли допускаються помилки, або випадки шахрайства, або нездатності своєчасно врахувати змінилися під впливом ринкових тенденцій інтереси банку, або такого впливу на інтереси банку, коли вони ставляться під загрозу іншим чином, наприклад, коли дилери, кредитні або інші працівники перевищують свої повноваження або виконують свої обов'язки з порушенням прийнятих стандартів діяльності, етичних норм або розумних меж ризику.
Інші аспекти операційного ризику включають суттєві збої в операційній системі, наприклад, в разі пожежі або стихійних лих.
Правовий ризик. Банки схильні безлічі правових ризиків. Вони включають ризик знецінення активів або збільшення зобов'язань по причині неадекватних або некоректних юридичних порад або невірно складеної документації внаслідок як добросовісної помилки, так і зловмисних дій. Крім того, існуючі закони не завжди дозволяють врегулювати проблеми, з якими стикається банк.
Судовий розгляд, в якому бере участь банк, може спричинити певні витрати, а судове рішення - негативні майнові наслідки як для даного банку, так і для інших банків. Закони, що зачіпають інтереси банків та їх клієнтів, можуть змінитися. Банки особливо сприйнятливі до правових ризиків, коли вони приступають до проведення нових операцій; при цьому юридичні права партнера по операціях, як правило, не цілком визначені.
Ризики втрати репутації банку виникають з операційних збоїв, нездатності діяти відповідно до визначених законами та інструкціями або іншими джерелами права, а також при підозрі у зв'язках з кримінальними структурами або в легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом. Загроза втрати репутації особливо руйнівна для банків, оскільки природа їх бізнесу вимагає підтримки довіри кредиторів, вкладників та ринку в цілому.
3. Ризики, зумовлювані зовнішніми по відношенню до банку макроекономічними і нормативно-правовими умовами діяльності, а саме:
• яка не відповідає інтересам банку поточна ємність і прибутковість вітчизняних і міжнародних фінансових
ринків, на яких банк проводить операції і операції;
• негативні загальні та структурні (галузеві та регіональні) тенденції економічного розвитку;
• несприятливі зміни державної, економічної політики;
• несприятливі зміни вітчизняних і зарубіжних нормативно-правових умов банківської діяльності.