Згідно із запропонованою Маршаллом плюралістичної концепції ціноутворення, ціна формується в результаті взаємодії попиту і пропозиції. Наклавши один на одного графіки кривих попиту і пропозиції (з рис. 1), ми отримуємо точку їх перетину (точку Е), яка відповідає рівності попиту і пропозиції (рис. 2а). Саме це положення і є тим рівноважним станом, яке прагне створити «невидима рука» ринку. В цьому випадку продавці запропонують на продаж рівно стільки товарів, скільки при даній ціні в силах купити споживачі.
Проекція точки ринкової рівноваги на осі покаже рівноважну ціну (на рис. 2а РЕ = 3) і рівноважний обсяг продажів (на графіку QE = 5). Природно, мова йде про середній рівень цін; реальні ціни можуть відхилятися від цієї середньої, але ці відхилення будуть в цілому взаимопогашающихся.
Якщо ж реальна ринкова середня ціна в силу будь-яких обставин (наприклад, дії уряду, який заборонив призначати ціну вище або нижче певного рівня) стане відхилятися від рівноважного рівня, то при заданому кривими попиту та пропозиції поведінці покупців і продавців, ринок буде прагнути відновити втрачене рівновагу (Рис. 2б).
Коли ринкова ціна опуститься, наприклад, до рівня 2 грошові одиниці за штуку, то покупці виявлять бажання купити 10 штук товару, однак продавці будуть готові запропонувати їм тільки 3 штуки. Виникне товарний дефіцит (10 - 3 = 7), який буде долатися, наприклад, продажем частини товару «з-під поли» за вищою ціною. В результаті конкуренції покупців, кожен з яких буде прагнути придбати бажаний товар навіть за ціну трохи вище існуючої, реальна ціна поступово повернеться до рівноважного рівня. Якщо, навпаки, ринкова ціна перевищить рівноважну і складе 5 грошових одиниць за штуку, то тепер уже загостриться конкуренція між продавцями: в ситуації надлишку пропозиції над попитом (10 - 3 = 7) кожен з них буде переманювати покупців, пропонуючи свій товар за ціною хоч трохи нижча за існуючу, в результаті чого ринкова ціна поступово «сповзе» вниз, до рівноважного рівня. Таким чином, «невидима рука» ринку автоматично згладжує виникають диспропорції між попитом і пропозицією.
Формування рівноважної ціни, приблизно єдиної для всіх учасників ринкових угод, вигідно як окремим покупцям, так і окремим продавцям.
Припустимо (рис. 3), що за кожною одиницею товару, яку пропонують до продажу або бажають купити, варто окремий продавець чи покупець. Хоча ринкова рівновага встановилася за ціною, що дорівнює 3 грошовим одиницям (у нашому прикладі в торгах при цьому візьме участь по шість продавців і покупців), однак серед учасників купівлі-продажу є продавці, які були готові реалізовувати свій товар за нижчою ціною (наприклад, чотири продавця можуть в нашому прикладі продавати по 2 грошові одиниці за штуку), є і покупці, які могли б купувати за ціною, вищою (наприклад, два покупці готові купувати при ціні 5 одиниць за штуку). Йдеться про продавців, що реалізують продукцію, вироблену більш ефективно (з більш низькими витратами), і про покупців, що мають більш високі доходи або більш гостру потребу в товарах.
В результаті формування рівноважних цін і ті і інші будуть вигравати - продавці реалізовувати свій товар дорожче, а покупці купувати його дешевше, ніж могли б. Виграш цих обох груп відповідає площам позначених на графіку фігур, величина яких залежить від еластичності попиту та пропозиції за ціною.
Ця модель цінової рівноваги є в сучасній неокласичної теорії базисної. Економісти прагнуть розглядати будь-які ситуації в господарському житті як зіткнення інтересів орієнтуються на цінові сигнали продавців і покупців, в результаті якого формується ринкова рівновага.
Переваги і недоліки ринкового механізму.
У ринкового механізму є як переваги, так і недоліки.
До його переваг відносять:
економічну демократію - свободу вибору і дій споживачів і покупців (вони незалежні в прийнятті своїх рішень, укладанні угод);
ефективний розподіл ресурсів;
гнучкість, висока адаптивність до постійно змінюваних умов, здатність до задоволення різноманітних потреб, підвищення якості товарів і послуг, швидкому коригуванню нерівноваги.
Точка зору про те, що ринок - це ідеальна економічна система, народилася в 18 ст. коли капіталізм впевнено витісняв пережитки феодальних відносин. Однак уже на початку 19 ст. почалися кризи надвиробництва, які показали, що капіталістична ринкова система періодично знищує частину суспільного багатства. Марксистська політична економія вперше стала розглядати ринок як історично минущу систему, яка з часом буде замінена плановим регулюванням. У 20 ст. критика ринку як «кращого з світів» стала ще сильнішою, особливо після Великої депресії 1929-1933 - найбільшої економічної катастрофи за всю історію ринкового господарства. Після цього поступово загальноприйнятим є думка, що чисто ринкове регулювання небезпечно для суспільства.
У сучасній економічній науці прийнято виділяти такі органічні недоліки ( «провали») ринкового механізму:
не сприяє збереженню невідтворюваних природних ресурсів - не має механізму захисту навколишнього середовища і не може регулювати використання ресурсів, що належать усьому людству (наприклад, багатств океану);
сприяє прийняттю рішень, ефективних в короткостроковому періоді, але їм ігноруються потенційно негативні віддалені наслідки прийнятих рішень;
не створює стимули для виробництва суспільних благ;
розвивається нерівномірно, імпульсно;
Вирішення цих проблем в основному бере на себе держава, яка стала учасницею не лише політичних, а й економічних відносин.