Ринок цінних паперів являє собою систему економічних відносин між продавцями і покупцями цінних паперів. Він ви-полняет найважливіші відтворювальні функції:
• забезпечення переливу заощаджень в інвестиції за цінами, кото-які встановлюються в результаті взаємодії попиту і запропонованого-вання на цінні папери;
• участь в покритті дефіциту державного бюджету шляхом розміщення державних цінних паперів;
• реалізація міжгалузевого та міжрегіонального переливу ка-питала, необхідного для оптимізації структури економіки та її розвитку;
• інформаційна функція, що характеризує стан еконо-мічного кон'юнктури в країні, необхідна для правильної кричи-ентации інвесторів.
У сферу дії ринку цінних паперів входять відносини Совлад-ня і відносини кредитування. Вони виражаються через випуск цін-них паперів. Останні мають вартість і можуть купуватися, про-даватися і погашатися, тобто обертатися на ринку і служити джерелом отримання доходів є різновидом грошового капіталу.
Цінні папери продаються за курсом, а не за номінальною вар-мости. Курсова вартість акції прямо пропорційна індивідів-ду, тобто річний дохід від володіння акцією, і зворотній пропорції-нальна ставкою відсотка.
Засновницький прибуток - це різниця між сумою, отриманий-ної від продажу акцій, і сумою дійсно вкладеного в перед- прийняття капіталу. Вона присвоюється засновниками акціонерного товариства.
Основні види цінних паперів можна згрупувати виходячи з того, які економічні відносини вони висловлюють.
1. Цінні папери, які виражають відносини співволодіння. Таки-ми паперами виступають акції. Вони фіксують частку власника у власності фірми.
2. Цінні папери, які виражають відносини кредитування. До цієї групи належать боргові цінні папери з твердої, фіксовані-ванною процентною ставкою. Вона виплачується за певний термін володіння цими паперами власникові, якщо він вніс гроші, на-приклад, в банк. Відсоткова ставка стягується з власника якщо він гроші отримав. До такого роду цінних паперів відносяться банков-кі сертифікати, векселі, облігації.
У Росії ринок цінних паперів тільки формується, тому це-лесообразно докладніше вивчити питання на прикладі ринку цінних паперів в країнах з розвиненою ринковою економікою.
Основними видами цінних паперів є: цінні папери фе-дерального уряду і цінні папери корпорацій.
Федеральний уряд продає населенню цінні папери, займаючи таким чином гроші. Сукупність урядових цінних паперів, випущених в обіг, становить дер-ний борг. Розрізняють ринкові і неринкові цінні папери феде-рального уряду. Ринкові цінні папери продаються насе-лення, а потім звертаються на вторинному ринку. До них відносяться казначейські векселі, середньострокові казначейські векселі, казначейські облігації. Вони складають близько - державного боргу.
Частину державного боргу утворюють неринкові цінні папери, які продаються населенню, але не можуть звертати-ся на вторинному ринку. До неринкових цінних паперів відносяться, наприклад, ощадні облігації. Казначейські векселі, среднес-Рочной казначейські векселі і казначейські облігації об'єднані під загальною назвою казначейських цінних паперів.
Внесемо деякі уточнення. Цінні папери купуються і про-даються на первинному і вторинному ринках. Первинний ринок цінних паперів являє собою продаж цінних паперів їх емітентами; вто-ковий ринок - продаж і купівлю цінних паперів дилерами і бро-кераміки. Крім того, цінні папери уряду можуть купуватися
і продаватися приватним особам через комерційні банки. Масштаби вторинного ринку казначейських цінних паперів досить великі. Завдяки цьому через нього може здійснюватися макроекономічес-кое регулювання, реалізація грошово-кредитної політики Цен-трального банку.
Урядові цінні папери оподатковуються, процен-ти по ним невисокі, але даний вид цінних паперів має велику надійністю, яка робить їх привабливими для покупців. Динаміка прибутковості даного виду цінних паперів істотно впливав-ет на відповідну динаміку інших видів цінних паперів.
До цінних паперів корпорацій відносяться облігації корпорацій і акції корпорацій. Облігації корпорацій мають терміни погашення і фіксовані виплати за відсотками. У цьому сенсі вони схожі з казначейськими цінними паперами. Шляхом продажу облігацій осу-ється фінансування корпорацій. Ризик несплати по обли-гаціям корпорацій може варіювати в залежності від стійкості-вості фінансового становища конкретної корпорації. Доходи по облігаціях корпорацій перевищують доходи за казначейськими облігаціями. Відсотки за облігаціями виплачуються з балансової при-були, тобто до виплати податків. В результаті даних виплат обкладаючи-ється податком прибуток зменшується, що спонукає корпорації мати більше облігацій, ніж акцій. Випуск облігацій збільшує позиковий капітал, але не число співвласників корпорації.
Для залучення капіталу корпорації випускають також акції. Власники не можуть пред'явити акції корпорації для повернення де-млостей, але можуть продати їх за ринковою ціною. Акції мають то переваж-суспільством, що тільки вони дозволяють нарощувати капітал, якщо корпо-рація процвітає.
Основні види акцій: звичайні і привілейовані. Звичайні акції дають власникам право:
• співволодіння майном корпорації;
• отримання частини доходу відповідно до кількості акцій;
• участі в прийнятті рішень з управління корпорацією, через лайкою в її керівництво.
За даним видом акцій дивіденди виплачуються з чистого прибутку корпорацій. Їх розміри залежать від величини чистого при-чи і її розподілу на зберігаючі та виплачується у вигляді дивідендів частини. Дивіденди по звичайних акціях виплачуються пос-ле виплати відсотків за привілейованими акціями. Якщо компа-ня ліквідується, то проводиться розділ майна, при якому звичайні акції забезпечуються після привілейованих.
Привілейовані акції на відміну від звичайних акцій, як і про-Лігація, не дають права голосу, зате дають право на отримання фікс-рованного дивіденду. Останній обчислюється у вигляді відсотка до но-номінальної вартості привілейованої акції і виплачується з чистого прибутку перед виплатою дивідендів за звичайними акціями і незалежно від розподілу прибутку.
Фондова біржа являє собою частину ринку цінних паперів, де з ними відбуваються угоди купівлі-продажу за посередництва членів біржі.
Основні функції фондової біржі:
• зведення один з одним покупців і продавців цінних паперів;
• реєстрація курсів цінних паперів, узагальнення інформації про ставлення до них інвесторів;
• реалізація міжгалузевого та міжрегіонального переливу ка-питала;
• виявлення рівня ділової активності по галузях, що позво-ляет робити висновки про намічені структурні зрушення в еконо-номіці.
Членами біржі є її акціонери (юридичні та фізкабінет-етичні особи). Брокери і дилери, будучи членами біржі, беруть участь в угодах: брокери - від імені клієнта і за його рахунок, дилери - від свого імені і за свій рахунок. Джерелом доходів фондової біржі служать внески членів біржі, збори з біржових операцій, плата за надання консультативних, інформаційних послуг, за користування технічними засобами біржі. Загальні збори членів, рада ді-ректорів або правління здійснюють управління фондовою біржею.