«Епоха прокламацій». Криза самодержавства, непопулярність політики уряду серед самих різних верств населення створювали широку основу для консолідації революційних сил в країні. Масовий селянський рух спонукало революції-рів до пошуку нових, більш ефективних форм боротьби.
В період революційної ситуації складаються два револю-
«Великорус» був звернений до «освіченим класам». У ньому містився заклик «усунути довільне керування» і «заме-нить його законністю». У прокламації висувалася вимога пе-редачі селянам землі, якою вони користувалися при крепост-ном праві, і звільнити їх від викупу, «прийнявши його на рахунок всієї нації». «Великорус» вимагав вільної конституції, в якій знайдуть своє відображення такі демократичні принципи, як «від-повідальність міністрів, вотирование бюджету, суд присяжних, свобода віросповідань, свобода друку, знищення станових при-вілегій, самоврядування по обласним і общинним справах». Невід'ємною частиною демократичних перетворень вважався питання про звільнення Польщі.
Випуск «великороси» розглядався революціонерами як основа для об'єднання демократичних сил країни. Ліберали-ний табір зустрів його дуже насторожено і навіть вороже. Революційно-демократичні діячі, навпаки, з гарячим со-почуття відгукнулися на появу «великоросів». На сторінках «Колокола» розгорнулася полеміка навколо звернення до суспільства, що містився в «великороси». Жива реакція на вихід першої прокламації була ознакою розвитку революційної ідеології.
Найбільш радикальним з усіх агітаційних документів перио-
Прокламація «Барським селянам. »Не отримала широкої популярності в роки революційної ситуації. Проте вона є найважливішим документом революційного підпілля. Прок-ламація відображає настрої революціонерів, що групувалися навколо «Современника». Ці настрої були дуже співзвучні з тими поглядами, які пропагувалися лондонській групою, обсягів по-диня виданням «Дзвони».
Прокламація «Барським селянам. »Піднімала широке коло питань, пов'язаних зі звільненням селян. У ній форму-лювати цілі боротьби за політичне звільнення Росії, ра-зоблачалась антинародна сутність реформи, доводилася необ-ходімость збройного повстання селян в союзі з армією. Прок-ламація «Барським селянам. », Подібно до прокламації Огарьова,
закликала селян до одностайності, накопичення сил, надана така-Регала від передчасних, непідготовлених дій.
«Земля і воля» 60-х рр. Підйом селянського руху, ко-торий пішов за реформою, вселяв надію на швидке віднов-ня. Більшість революційних діячів сходилося на припускає-додатку, що відкритий виступ може статися в 1863 р ко-ли минав термін підписання статутних грамот. Прагнучи не відстати від подій, група революціонерів - Н. А. Сєрно-Соловьевіч, Н. Н. Обручов, А. А. Слєпцов, М. Л. Михайлов, Н. В. Шелгам-нів - провели серію нелегальних зустрічей і переговорів з метою створення таємної організації. Революційному підпіллю в Рос-ці вдалося заручитися підтримкою лондонського центру.
Влітку 1861 року була досягнута домовленість про створення тай-ної загальноросійської революційної організації «Земля і воля». Як програмна основи суспільства була взята прокламація Огарьова «Що потрібно народу?». Організація була строго конспіра-нормативної, тому в історичній науці досі існують дис-куссіонние питання про керівний центрі «Землі і волі». Протягом короткого періоду (осінь тисячі вісімсот шістьдесят одна-весна 1862 г.) руко-провідні органи зазнали неодноразові зміни в своїй струк-турі. Змінювався і склад центральних ланок управління. Все це створювало додаткові труднощі для істориків-дослідників. Найбільш поширеною є думка, що на чолі «Землі і волі» перебували брати Н. А. і О. А. Сєрно-Соловьевіч, А. А. Слєпцов і Н. Н. Обручов. Безпосередній вплив на діяль-ність центру «Землі і волі» надавав Чернишевський.
«Земля і воля» була організована як федерація гуртків. У 1862 р було створено 14 місцевих відділень. Найбільшим було московське відділення, яке налічувало близько 400 членів. До нього примикала і група Заїчневського. Відділення «Землі і волі» підтримували контакти з демократично налаштованої Інтел-лігенціей в різних куточках країни.
Великий слід залишила діяльність «Землі і волі» серед російських офіцерів в Польщі. Тут під керівництвом О. О. Потебні в Наприкінці 1861 був сформований Комітет російських офіцерів у Польщі. Безпосередньо в організацію входило близько 200 офі-церов, але коло її впливу був значно ширше. Політична програма офіцерської організації в значній мірі повторювали ряла вимоги, викладені в «великороси». Керівництво Ко-мітета мало тісні контакти з лондонським революційним цент-
ром. Членами офіцерської організації було випущено багато прок-ламацій, які поширювалися в військах на території Поль-ши і західних губерній. Офіцери, що входили в таємну організа-цію, також розраховували на підйом селянської боротьби в 1863 р Встановивши зв'язки з польським революційним підпіллям, Комітет російських офіцерів у Польщі прагнув до об'єднання сил в під-готування повстання. Проте в умовах повстання в Польщі досягти домовленості про єдність дій не уда-лось. Розпочаті військові дії протиставили російських і польських революціонерів. Понад сто офіцерів російської армії пе-Решле на бік польських повстанців, але в цілому організація виступити не змогла і припинила своє існування.
демократичних поглядів в суспільстві починає посилюватися соціа-лістіческое напрямок, чому сильно сприяв вихід роману Чернишевського «Що робити?».
Серед спроб «Землі і волі» втілити в життя свої рево-люціонной задуми найпомітнішою був так званий «казан-ський змова». Розраховуючи на селянське повстання в 1863 р члени «Землі і волі» розглядали Поволжі як найбільш веро-ятний район виступу. У Казані склалася сильна землеволь-чна організація, яка групувала навколо себе революцион-ве суспільство, а також польських патріотів з числа колишніх посилаючись-них. Кілька землевольческіх організацій направили в Казань заздалегідь заготовлені прокламації, зброю і гроші. Але в апре-ле 1863 року в самий розпал підготовки повстання, «казанський заго-злодій» був розкритий. П'ятеро найбільш активних його учасників були страчені, інші були засуджені на каторжні роботи.
У 1863 р «Земля і воля» відчувала глибокі потрясіння: не виправдалися надії на селянське повстання, провалилося найбільше московське відділення, зазнало поразки польське повстання, виникли серйозні розбіжності з Герценом. У цій обстановці навесні 1864 р Центральний комітет «Землі і волі» розіслав по відділеннях повідомлення про «призупинення» роботи товариства. Самоліквідація «Землі і волі» збіглася з появою перших народницьких організацій,
Повстання 1863 р Одним з факторів революційної ситуації був підйом національно-визвольної боротьби в Польщі, Литві та Білорусі. У період першої революційної ситуації різні її чинники проявили себе не одночасно. Це стало однією з причин, по якій революційна ситуація не переросла в рево-Люцію. Так, зокрема, була справа і з повстанням 1863 р той час, коли в центрі Росії революційний накал починав спадати, в Польщі, Литві, Білорусії і на заході України народ-ная боротьба продовжувала наростати.
В кінці 50 - початку 60-х рр. коли царизм особливо гостро переживав кризу своєї політики, в Польщі були проведені неко-торие реформи. Дії влади зустріли дуже сторожку реакцію з боку польської громадськості, викликавши при цьому за-Метн пожвавлення політичного життя. Уряд дав злагоди-це на створення «Землеробського суспільства», що став політи-ного органом польського дворянства. Поряд з цим відбувалася консолідація радикальних і демократичних сил польського про-щества. У Варшаві утворювалися нелегальні гуртки польської молоді, частина з яких вели пропаганду збройного віднов-ня, прагнули залучити до боротьби міські верстви населення. Полі-тичні сили, які проявляли схильність до угоди з царіз-мом, в історичній літературі умовно прийнято називати «білі-ми». Навпаки, прихильники рішучих дій іменуються
Восени 1861 року в Варшаві був створений конспіративний Цент-
Програма Центрального національного комітету висувала вимоги ліквідації станів, передачі селянам обрабат-ваемой ними землі, проголошення незалежності Польщі в гра-Ницаха 1772 році з подальшим наданням українському, бе-лорусскому і литовському .населенію права на самостійне ре-шення своєї долі.
Восени 1862 р Центральний національний комітет оголосив себе Національним урядом і створив таємну мережу своїх органів влади на території всієї Польщі. Нелегально був введений національний податок. Розгорнулася підготовка повстання.
На початку подій керівництво повстанням було зосереджено в руках революційно-демократичної групи Подлєвського - Бобровського, які прагнули надати боротьбі класовий характер. В основі плану було розгортання повстання на максимальній тер-ритор. Однак відсутність достатньої підготовки призводило до то-му, що зіткнення з царськими гарнізонами закінчуються не-вдало. У таборі повсталих загострилися розбіжності.
Труднощі початкового етапу повстання, перші поразки пов-станції дозволили «білим» захопити керівництво Центральним національним комітетом. До активної діяльності виявилися при-тягти впливові польські аристократи, які стали ориен-туватися нема на сили народу, а на дипломатичну підтримку з боку західноєвропейських держав. В результаті повстанський рух розвивався всупереч планам керівного центру, все більше набуваючи рис стихійності.
Тактика «білих», спрямована на стримування народної борь-б і ориентировавшаяся на допомогу західноєвропейських держав, не виправдалася. Піднявши гучну антиросійську кампанію, западноев-ропейской уряду дбали в першу чергу про влас-них інтересах і навіть не мали реальних планів війни в підтримку польських патріотів. Російський уряд швидко оцінило сло-який жив міжнародну обстановку і, не побоюючись більш воєн-ного втручання Франції та Англії, до осені 1863 р різко активи-зірованним свої каральні дії в Польщі. Крім того, царизм зміг використовувати антиросійські заклики повстанців з метою діскре-дітаціі повстання в очах російського суспільства.
При умовах, що склалися «білі» почали відходити від руху-ня. Восени 1863 р на чолі повстання знову виявилися «червоні». Вони направили свої зусилля на розгортання всенародної війни проти царизму. Але час було втрачено, і повстання загасало. У травні 1864 були розбиті останні повстанські загони.
В ході розправи над повстанськими військами в самій Поль-ше царизм оголосив про проведення тут селянської реформи. В її основу були покладені повстанські аграрні декрети. Крестья-нам була передана у власність вся надельная земля без Вику-па поміщикам. Таким чином, в результаті повстання польське селянство отримало землю на більш сприятливих умовах, ніж в цілому по Росії. Надалі розвиток капіталізму тут було значно менше обтяжене феодальними пережитками. Ре-шення аграрного питання було не тільки серйозним завоюванням польського селянства, а й найважливішим підсумком всього повстання.