Культбази (культурні бази). форма обслуговування малих народностей Півночі в 1920-30-і рр. комплекс судеб.-адм. просвіт. лік. виробництв. установ. Пост. про створення К. з прод.-кооп. лікарсько-вет. культ.-просвіт. і наук.-дослід. функціями прийнято Комітетом Півночі при ВЦВК в травні 1925. Після дискусій вирішено розміщувати К. далеко від нац. і особливо рус. поселень на території чималій площі біля традиц. місць літніх випасів оленів. К. розглядалися як майбутні нац. центри в віддалений. р-нах Півночі, що організують життя народу і керівні усіма його справами. У 1928 Комітетом Півночі за участю вчених розроблені «Положення про тубільних культбази Півночі» і інструкція для завідувачів.
Перші 2 К. зведені в 1927. У нач. 1930 р-нах Кр. Півночі і Д. Сходу функціонувало 6 К. на буд-во яких брало витрачено 2,5 млн руб. на Чукотському п-ові, на Сахаліні, Охотському узбережжі, в Якутії. Туруханском кр. і Большеземельской тундрі. До 1935 діяло 19 К. з них 9 у Сх. Сибіру і по 5 в Зап. Сибіру і на Д. Сході.
К. належала вирішальна роль в ліквідації неписьменності. навчанні дорослого населення і дітей рідною мовою. У 1933/34 уч. м в 13 школах займалося понад 700 дітей. Співробітники Східно-Евенкійської К. М.Г. Левін і В.І. Левін створили в 1930-31 рукоп. букварі та підручники евенк. яз. Співробітники Пенжинской К. б. на півночі Камчатки Н. Богданова, Д. Коваленко і Ф. Логінов розробили буквар на Кам'янському діалекті коряк. яз. У школах працювали П.Я. Скорик, Г.Д. Вербів, П.Ю. Молл, Н.Б. Шнакенбург, А.С. Форштейн, що стали згодом видатними североведамі.
Лікарі К. проводили регулярні. обстеження корен. населення. У деяких р-нах їм доводилося вступати в гостру конкуренцію з лікарями-шаманами. У 1933 в кожній з 13 К. працювали лікар і фельдшер, к-які за рік брали 60 тис. Пацієнтів. Серед чукчів і ескімосів Сх. Чукотки великою популярністю користувалися лікарі Є.П. Кузьміна і Ф.Л. Леонтьєв. Їм вдалося пояснити місць. жителям користь акушер. і фельдшер. пунктів, в результаті чого кількість жінок, які народжували в лікарні Чукотської К. збільшилася з 2 чол. в 1932 до 30 чол. в 1934.
Наук. цінність представляють проведені на К. краєзнавець. дослідні-я. У 1930 на К. діяли 6 краєзнавець. пунктів, в 1934 - 12, в яких брало працювали 27 фахівців (економістів, економісти-географи, етнографи, зоологи-мисливствознавці, антрополог, метеоролог, натураліст).
Однією з кращих була Туринська К. побудована в 1927 для евенків в Туруханском кр. в гирлі р. Тури. Спец. експедиція визначила наиб. підходяще місце для стр-ва К. - стійбище евенків чапогірского роду, що знаходилося біля злиття річок Кочечумо і Ніж. Тунгуска. Вже готові будинки в розібраному вигляді сплавлялися плотами з верхів'їв Ніж. Тунгуски, майже за 2 тис. Км. Через 2 міс. після поч. стр-ва на К. відкрилися амбулаторія, лікарня і вет. пункт. У 1930 Тура стала адм. центром Евенкійського авт. окр.
На Об-іртишських Півночі наиб. помітними були Казимская, Сосьвінскій і Ямальська К. У 1931 почалося буд-во Сосьвінскій К. в Березівському р-ні. Восени 1931 для роботи серед оленярів Саранпаульского радгоспу організована культпалатка, в ній були б-ка, фотоапарат, патефон, більярд. У 1938 на Сосьвінскій К. жили і працювали 76 співробітників, які забезпечували роботу школи, в якій навчалися 142 чол. лікарні на 20 ліжок, займалися с. х. Тут працював М.А. Воскобойников (1877-1947), випускник Московського ун-ту, економіст і юрист, землевпорядник і круп. фахівець з переселенч. справі. Казимская К. розгорнула свою деят-ть на поч. 1930-х рр. У 1935 побудована школа-інтернат, розрахована на перебування 70 учнів; в 1936/37 вона вміщала 118 чол. У 1938 К. де працювали 58 чол. обслуговувала територію площ. 5 млн га, на ній розміщувалося 5 порад. У 1932 в осн. завершилося буд-во і оснащення Ямальской К. У 1934 Комітет Півночі призначив зав. базою М.М. Броднева, к-рому вдалося перетворити К. б. в центр госп. і культур. життя Ямальського р-ну.
Разом з тим деят-ть К. не мала однозначно покладе. впливу на корен. населення. Гл. проблема полягала в ступеня виправданості інтенсивної трансформації традиц. способу життя. У ряді р-нів деят-ть К. насамперед навчання дітей в школах-інтернатах, викликала недовіру місць. жителів. На Казимов насильств. насадження К. призвело до тривалого масового протесту населення, який призвів до вбивством в нач. Тисяча дев'ятсот тридцять-чотири членів бригади Уральського обкому ВКП (б) і співробітників К. Нек-риє вчені-етнографи бачили в К. продовження дорев. Колонізація. політики і вважали, що їх деят-ть веде до деградації і споювання корен. населення. Не завжди вдало було вибрано місце для стр-ва К. Нагаєвська К. ліквідована в 1931 у зв'язку з масовим напливом стороннього населення.
Після скасування в 1935 Комітету Півночі К. передані у відання Главсевморпути, що зумовило переважно. розвиток виробництв. сектора. У верес. 1939 К. передані на баланс місць. виконкомів, що означало закінчення історії К. як іст. феномена.