Попередження про обмеження!
Іркіпедія на мапі
Інтерактивна карта Іркутської області ⇔ перейдіть за посиланням і ви отримаєте повний (тут - ознайомлювальний! 10 міток з 4000) доступ до сервісу: натиснувши на мітку на карті ви ознайомитеся з короткими даними про це місце на карті і перейдете по посиланню на статтю в Іркіпедіі, пов'язану з ним. В інтерактивній карті також є пошук об'єктів на карті.
Нове в енциклопедії
Культбази (культурні бази). форма обслужи-вання малих народностей Півночі в 1920-30-і рр. кому-плекс судово-адмініністратівних, просвітницьких, лікувальних, виробничих учрежде-ний.
Постанова про створення культубази з продовольчо-кооперативними, лікарсько-ветеринарними, культурно-просвітницькими та науково-дослідними функціями прийнято Комітетом Півночі при ВЦВК в травні 1925. Після дис-Кусі вирішено розміщувати культубази далеко від національних, і особ-но російських, поселень на території чималій площі біля традиційних місць літніх випасів оленів. Культбази розглядалися як майбутні національні центри у віддалених районах Півночі, що організують життя народу і руково-дящие усіма його справами. У 1928 Комітетом Півночі за участю вчених розроблені «Положення про тубільних культбази Півночі» і інструкція для завідувачів.
Перші 2 культубази зведені в 1927. На початку 1930 в районах Крайньої Півночі і Далекого Сходу функціонувало 6 культубаз, на будівництво яких витрачено 2,5 млн руб. на Чукотському півострові, на Сахаліні, Охотському узбережжі, в Якутії, Туруханском краї і Большеземельской тундрі. До 1935 дійство-валі 19 культубаз, з них 9 у Східному Сибіру і по 5 в Західному Сибіру і на Далекому Сході.
Культубазам належала вирішальна роль в ліквідації неписьменності. навчанні дорослого населення і дітей на рідній мові. У 1933/34 навчальному році в 13 школах займаючи-лось понад 700 дітей. Співробітники Східно-Евенкійської культубази М.Г. Левін і В.І. Левін створили в 1930-31 рукописні букварі та підручники евенкійського яз. Співробітники Пенжинской культубази на півночі Камчатки Н. Богданова, Д. Коваленко і Ф. Логінов розробили буквар на Кам'янському діалекті коряцького мови. У школах працювали П.Я. Скорик, Г.Д. Вербів, П.Ю. Молл, Н.Б. Шнакенбург, А.С. Форштейн, що стали згодом видатними североведамі.
Лікарі культубази проводили регулярні обстеження корінного населення. У деяких районах їм доводилося вступати в гостру конкуренцію з лікарями-шаманами. У 1933 в кожній з 13 культубаз працювали лікар і фельдшер, які за рік брали 60 тис. Пацієнтів. Серед чукчів і ескімо-сов Східної Чукотки великою популярністю користувалися лікарі Є.П. Кузьміна і Ф.Л. Леонтьєв. Їм вдалося пояснити місцевим жителям користь акушерських та фельдшерських пунктів, в результаті чого кількість жінок, які народжували в лікарні Чукотської культубази, збільшилася з 2 чоловік в 1932 до 30 осіб в 1934.
Наукову цінність представляють проведені на культубазах краєзнавчі дослідження. У 1930 на культубазах діяли 6 краї-ведческіх пунктів, в 1934 - 12, в яких працювали 27 спе-тів (економісти, економісти-географи, етног-Рафи, зоологи-мисливствознавці, антрополог, метеоролог, натураліст).
Однією з кращих була Туринська культубаза, побудувати-енная в 1927 для евенків в Туруханском краї в гирлі річки Тури. Спеціальна експедиція визначила найбільш під-ходить місце для будівництва культубази - стійбище евенків чапогірского роду, що знаходилося біля злиття річок Кочечумо і Нижня Тунгуска. Вже готові будинки в розібраному ві-де сплавлялися плотами з верхів'їв Нижньої Тунгуски, майже за 2 тис. Км. Через 2 міс. після початку будівництва на культубазе відкрилися амбулаторія, лікарня і ветеринарний пункт. У 1930 Тура стала адміністративним центром Евенкійського округу.
На Об-іртишських Півночі найбільш помітними яв-лялісь Казимская, Сосьвінскій і Ямальська культубази. У 1931 почалося будівництво Сосьвінскій культубази в Березівському районі. Восени 1931 для роботи серед оленярів Саранпаульского радгоспу організована культпалатка, в ній були бібліотека, фотоапарат, патефон, більярд. У 1938 на Сосьвінскій культубазе жили і працювали 76 співробітників, забезпе-чувати роботу школи, в якій навчалися 142 осіб, лікарні на 20 ліжок, займалися сільським господарством. Тут працював М.А. Воскобойников (1877-1947), випускник Мос-ковського університету, економіст і юрист, землевпорядник і великий фахівець із переселенському справі. Казимская культубаза розгорнула свою діяльність на початку 1930-х рр. У 1935 пост-товано школа-інтернат, розрахована на перебування 70 учнів; в 1936/37 вона вміщала 118 чоловік. У 1938 культубаза, де працювали 58 осіб, обслуговувала територію площею 5 млн га, на ній розміщувалося 5 порад. У 1932 в основному завершилося будівництво і оснащення Ямальской культубази. У 1934 Комітет Півночі призначив завідувача базою М.М. Броднева, якому вдалося перетворити Ккультурную базу в центр господарської та куль-турного життя Ямальського району.
Разом з тим діяльність культубази не мала однозначно поло-тивних впливу на корінне населення. Головна проблема заклю-чалась в ступеня виправданості інтенсивної трансфор-мації традиційного способу життя. У ряді районів діяльність культубаз, перш за все навчання дітей в школах-інтернатах, ви-викликають недовіру місцевих жителів. На Казимов насильницьке насадження культубаз призвело до тривалого масового про-тесту населення, який призвів до вбивством в початку 1934 членів бригади Уральського обкому ВКП (б) і со-ників культубази. Деякі вчені-етнографи бачили в культубазах продовження дореволюційної колонізаційної політики і вважали, що їх діяльність веде до деградації і споювання корінного населення. Не завжди вдало було вибрано місце для будівництва культубази. Нагаєвська культубаза ліквідована в 1931 у зв'язку з масовим напливом стороннього населення.