Функціоналізм концентрує увагу на інтегрує функ-ції релігії. У соціології релігії йому протистоїть теорія кон-конфліктів, яка акцентує увагу надезінтегрірующей функції релігії. Для обґрунтування цієї функції використовується ряд аргументів. Один з них, найпростіший, полягає в твердженні, що, виступаючи в якості джерела єднання тих чи інших соціаль-них спільнот на базі того чи іншого віровчення, культу та органі-зації, релігія одночасно протиставляє ці спільності дру-гим спільнотам, сформованим на базі іншого віровчення, культу та організації. Це протиставлення може служити ис-точником конфлікту між християнами і мусульманами, між православними і католиками, між православними і баптистами і т. Д. Причому ці конфлікти нерідко свідомо роздуваються представниками тих чи інших об'єднань, оскільки конфлікт з «чужими» релігійними організаціями сприяє внутрігруп- повий інтеграції: ворожнеча з чужими створює відчуття спільності, по-спонукає шукати опору тільки у «своїх». Такий тип поведінки до-вільно характерний для різного роду сектантських об'єднань. Представники цих об'єднань в якості «чужих» рассматрива-ють не тільки представників інших релігійних груп, а й усіх тих ^ хто не є членом цих об'єднань, т. Е. Невіруючих людей.
Німецьке слово «Beruf» означає професію і покликання. Покликання ж тлумачиться не як особиста схильність, а як по-ставлені перед індивідом самим Богом певна задача. У цьому понятті міститься оцінка, згідно з якою важливе значення боргу в рамках світської професії розглядається як найвища завдання морального життя людини. Саме тому не відокремлена молитва, чи не пости і інші утримання, з точки зору протес-тантізма, служать вищими проявами релігійності, а актив-ная діяльність в рамках тієї зумовленої Богом частки, при-звання. Професійна діяльність є завданням, постав-ленній перед людиною Богом, притому головним завданням. Саме для протестантизму, перш за все в його кальвіністському тлумаченні, характерна концепція обраності, набуття впевненості в спасе-ванні за допомогою діяльності в рамках своєї професії. Так, на думку М. Вебера, формується образ мислення і дії, необ-ходимо для капіталістичного розвитку: праця заради праці, ис-конання боргу, самообмеження, відмова від розкоші.
М. Вебер, показавши важливу роль протестантизму в становленні капіталістичних суспільних відносин, виступав проти уп-Рощенье і фальсифікації цієї його ідеї. У роботі «Протестан-тизм і дух капіталізму» він писав: «Ми не стверджуємо, що капі-талізм виник в результаті Реформи, але тільки те, що Реформа-ція, релігійне вчення справило певну роль в якісному формуванні та кількісної експансії« капіталістичного духу ». При цьому М. Вебер підкреслював, що можливі й інші шляхи становлення ринкового господарства.