Реформа поліції в Україні - значний крок до створення органів правопорядку європейського зразка. Поліція повинна надавати спеціальні послуги населенню. І при цьому не орієнтуватися в своїй діяльності на збереження політичної влади або контроль над приватним життям громадян, як це було раніше, а неухильно дотримуватися прав і свободи людини.
Одним з найскладніших ланок в реформі поліції є кримінальний блок - органи досудового розслідування (слідчі) і кримінальна поліція (оперативна служба, карний розшук, кримінальна розвідка). По-перше, з огляду на важливість і складність покладених на них завдань, а саме - превенція і протидія злочинності. По-друге, з огляду на наявність інших гравців на цьому полі - прокуратури і суду, з якими вони взаємодіють у своїй повсякденній роботі. Без реформи прокуратури складно говорити про процесуальну незалежність слідчого, а без реформи судової системи - про судовий контроль над дотриманням прав і свобод людини в кримінальному провадженні.
Адже за тортури, інші форми незаконного насильства, за фальсифікацію доказів, тиск на бізнес та інші форми незаконної діяльності, за побутову корупцію, закриття кримінальних проваджень відповідальними є саме слідчо-оперативні підрозділи. Всі перераховані проблеми притаманні поліцейську систему і зараз. Справа в тому, що інституційні зміни в роботі слідчо-оперативних підрозділів не відбулися, кадри там працюють старі, тому що за результатами атестації було звільнено всього 7,7% поліцейських.
Про те, що превентивну функцію виконує не суворість покарання, а його невідворотність, писав ще в XVIII в. італійський юрист Чезаре Беккаріа. У нашому ж випадку, коли лише третина справ направляється до суду, говорити про превенції злочинів вкрай складно. Тобто люди розуміють, що злочинні дії можуть залишатися безкарними. Зараз фактично, якщо не встановлено особу потенційного злочинця (тобто злочин не зовсім в умовах очевидності), реального руху в розслідуванні не відбувається. Вплинути на це може тільки громадський резонанс або додаткове стимулювання слідчого потерпілим, зокрема і незаконне ( «подяку» за прискорення розслідування справи).
Кожен новий міністр внутрішніх справ, заступаючи на посаду, обіцяє викорінити ці проблеми і зробити кримінальне розслідування ефективним. Однак обіцянки так і залишаються обіцянками. Хоча справедливо буде зауважити, що над вирішенням цих проблем ламають голови у всіх країнах пострадянського простору, розуміючи, що це питання не стільки законодавства, скільки правозастосування. Тобто проблема в основному не в тому, ЩО написано в законах, а в тому, якими неформальними практиками користуються слідчі і оперативники ще з радянських часів.
Отже, для реальних змін у роботі кримінального блоку поліції необхідно здійснити ряд законодавчих та інституційних реформ - і не тільки в поліції, але і в інших сприяють правосуддю органах, перш за все в прокуратурі. Зокрема, на законодавчому рівні має бути запроваджений інститут кримінальних проступків. Детальніше про це далі.
Про інститут детективів
Зараз існує проблема у взаємодії слідчих і оперативних працівників поліції. Вона полягає в системному конфлікті - різному розумінні обсягу роботи і ролі в розслідуванні конкретного кримінального провадження, а також різному підпорядкуванні, різних пріоритетах в роботі і т.д.
Станом на сьогоднішній день в нашій країні тільки в структурі одного органу правопорядку є детективи - в Національному антикорупційному бюро України. Його детективи здійснюють оперативну роботу, фіксацію доказів і підготовку всіх процесуальних документів. Разом з тим НАБУ є спеціалізованим органом, якому підслідний високопоставлена корупція - корупційні злочини, якщо вони вчинені високопосадовцем, або якщо розмір предмета злочину або завданих збитків дорівнює або перевищує 812 тис. Грн. Ефективність роботи детективів цього органу і ефективність слідчих і оперативних підрозділів поліції, яким підслідні загальнокримінальної злочинність, порівнювати складно. Однак певний позитивний досвід держави в інституційному і законодавчого врегулювання служби детективів уже є.
Інститут поліцейських детективів працює в скандинавських країнах, Німеччині, США та інших державах сталої демократії. Але існує ряд відмінностей в обсязі повноважень, моделі взаємодії з прокуратурою і т.п. Разом з тим їх об'єднує те, що збирає докази і фіксує їх у процесуальних документах одна людина, що несе відповідальність за якість виконаної роботи - підготовку та направлення обвинувального висновку в суд. Тому детектив зацікавлений в якісній роботі над кримінальною справою, в якому він розбирається з початку до кінця.
Щодо законодавчих змін
Експеримент не передбачає внесення змін до законодавства, оскільки відбулося переведення оперативних працівників на штатні посади слідчих. Все відбувається в рамках закону, тому що згідно з КПК слідчим надано право здійснювати як голосні, так і негласні слідчі / розшукові дії (НСРД). Однак існує невелика проблема: по-перше, слідчі Нацполіціі не можуть здійснювати оперативно-розшукову діяльність без внесення відповідних змін до профільного закону, а по-друге, не всі НСРД можуть здійснюватися слідчими Національної поліції.
Йдеться про двох негласних заходи.
1. Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (передача даних в мережі Інтернет, SMS-повідомлень і т.п.). Згідно ст. 263 КПК така можливість є тільки у уповноважених підрозділів Нацполіціі і СБУ.
2. Виконання спеціальних завдань з розкриття злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації. Ст. 8 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність», а також ст. 14 Закону «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» дає право впроваджуватися в злочинну групу тільки негласним працівнику оперативного підрозділу або особі, що співпрацює з ним, із збереженням в таємниці достовірних даних щодо їх особистості.
Це говорить не тільки про необхідність надалі внести відповідні зміни в законодавство, а й про те, що в умовах експерименту детективи обов'язково в згаданих випадках будуть звертатися до своїх колег - оперативним працівникам поліції, що вплине на якість експерименту.
Необхідність інституційних змін
Причиною неефективності розслідувань в поліції є системні проблеми в організації роботи слідчо-оперативних підрозділів. Вирішити ці проблеми можливо тільки за допомогою ряду ключових інституційних змін.
2. Відмовитися від оцінювання роботи слідчо-оперативних підрозділів по кількісно-статистичними показниками, ключовим з яких залишається динаміка розкриття. Це має бути комплексна система оцінювання за кількісними і якісними критеріями, яка вже давно існує в країнах сталої демократії. Мова йде не тільки про поліцейської системі оцінювання, а й прокурорської.
Ще одним важливим напрямком підвищення ефективності кримінальних розслідувань в Україні є впровадження інституту кримінальних проступків. Зараз глава 25 Кримінального процесуального кодексу передбачає спрощену процедуру розслідування кримінальних проступків. Її положення, згідно з Прикінцевими положеннями, вступлять в силу одночасно з набранням чинності закону України про кримінальні проступки. Тобто законодавець чітко проголосив необхідність впровадження такого інституту.
Розсіємо побоювання багатьох правоохоронців і політиків: кримінальні проступки не матимуть основного ознаки кримінальної відповідальності за злочини - між іншими видами юридичної відповідальності - судимості. Мова переважно про стягнення у вигляді штрафу.
Отже, мова йде про суттєві зміни як в кримінальному, так і адміністративно-деліктного законодавства. Проте, єдиний проект закону про кримінальні проступки (№2897), кілька років припадали пилом у Верховній Раді, був відхилений в травні ц.р. Станом на сьогоднішній день МВС готує свій варіант законопроекту про кримінальні проступки, який однозначно вимагає обговорення в експертних і наукових колах, а також громадського обговорення.
Підсумовуючи, підкреслимо комплексний характер реформи кримінального блоку поліції. Необхідні як законодавчі, так і інституційні зміни в роботі поліції, прокуратури і суду. І без персональної зацікавленості керівництва держави в реформах, без наявності політичної волі все залишиться тільки порожніми деклараціями.
Як зазначалося вище, всі ці елементи взаємопов'язані. Прогрес тільки в одному напрямку не забезпечить бажаного результату, кінцевим бенефіціаром якої є суспільство. Співзалежність багатьох елементів реформи кримінального блоку поліції робить її крихкою перед тими політичними процесами, які, на жаль, мають великий вплив на діяльність органів правопорядку. Впровадивши інститут кримінальних проступків, створивши інститут детективів, ми просунемося на шляху до євроінтеграції, проте це в будь-якому випадку буде вимагати не одного року імплементації окреслених змін і контролю їх належної реалізації.