Залежно від характеру застосовуваного відновного лікування розрізняють лікувальну, або клінічну (медикаментозну, хірургічну), функціональну, або фізичну, реабілітацію. Етапи реабілітації: амбулаторний, стаціонарний, санаторний і диспансерний. Важливий принцип реабілітації - спадкоємність на всіх її етапах.
Лікувальна, або клінічна, реабілітація - різновид медичної реабілітації. Мета її - ліквідація, репарація, або стабілізація патологічних змін в органах дихання, підвищення захисних сил організму, лікування ускладнень і Супутні захворювань. До засобів лікувальної реабілітації відносяться медикаментозна терапія (для пульмонологічних хворих - антибіотики і сульфаніламіди, бронхолітики та препарати, розвантажують мале коло кровообігу, відхаркувальні і муколітиків, десенсибілізуючі і антигістамінні, серцеві глікозиди і кортикостероїди) та хірургічні втручання (резекція легенів, торакопластіка, пластика бронха і ін.).
Функціональна, або фізична, реабілітація при захворюваннях органів дихання спрямована на відновлення або поліпшення функції зовнішнього дихання, серцево-судинної системи та інших органів, порушених в результаті захворювання. Засоби: лікувальна фізична культура, масаж, фізіотерапія, курортні фактори.
Психологічна реабілітація - обов'язковий компонент всієї програми реабілітаційних заходів. Цьому виду реабілітації повинна приділятися постійна увага. З моменту виявлення хворого лікар зобов'язаний налагодити здоровий лікарський контакт з хворим, постаратися виявити його емоційно-психологічні особливості, можливості стресових ситуацій на роботі, в побуті, вселити в хворого віру в одужання і правильність призначеного лікування. У показаних випадках цю роботу доцільно координувати з фахівцями кабінету психотерапії.
I. Амбулаторний етап реабілітації.
Амбулаторний етап реабілітації триває з моменту виявлення хворого і до його госпіталізації. Завданнями цього етапу реабілітації є:
- своєчасне виявлення хворих і постраждалих;
- уточнення характеру захворювання;
- взяття хворого на диспансерний облік;
- визначення показань для стаціонарного або санаторного лікування, вироблення передбачуваних термінів і програми реабілітації;
- проведення амбулаторного відновлювального лікування.
II. Стаціонарний етап реабілітації.
Тривалість стаціонарного етапу реабілітації визначається формою і фазою основного захворювання, характером ускладнень і супутніх хвороб, віком хворого. Чи не в кожному окремому випадку важливий індивідуальний підхід.
Основні завдання стаціонарного етапу реабілітації:
- уточнення діагнозу (форми, фази, протяжності процесу, ускладнень і супутніх захворювань);
- визначення терміну, вироблення і проведення в життя найбільш оптимального варіанту лікувально-відновлювальних заходів;
- в показаних випадках огляд (переогляд) хворого на МСЕК;
- підготовка організму хворого до режиму реабілітаційного відділення санаторію або амбулаторного етапу реабілітації.
- застосування етіопатогенетичних лікарських засобів (антибіотики, методи санації воздухопроводящих шляхів і ін.);
- в показаних випадках проведення оперативного лікування;
- раннє призначення фізичної культури з поступовим збільшенням фізичного навантаження, масажу і фізіотерапії;
- використання симптоматичних лікарських засобів; спрямованих на лікування або зменшення клінічних симптомів супутніх захворювань;
- оцінка результатів відновного лікування на підставі комплексного динамічного клініко-рентгенологічного і лабораторного обстеження;
- вироблення зразковою схеми реабілітації для санаторного відділення реабілітації.
Санаторний етап реабілітації найбільш ефективний, якщо він проводиться в спеціалізованому санаторному відділенні реабілітації. Основною метою реабілітації в спеціалізованому санаторному відділенні є закріплення результатів відновного лікування, досягнутого на стаціонарному або амбулаторному етапах реабілітації, відновлення або поліпшення функцій організму, втрачених або порушених в результаті захворювання, перенесеної травми або операції, досягнення професійної, побутової та психологічної реабілітації.
IV. Диспансерний етап реабілітації
Диспансерний етап реабілітації проводиться в поліклініці і полягає в спостереженні за станом здоров'я хворих, їх умов праці та побуту, додержанням ними режиму роботи і відпочинку, проведення заходів, спрямованих на профілактику загострень і рецидивів захворювання, лікування супутніх хвороб, організації регулярних диспансерних оглядів. Для цього лікар поліклініки спільно з завідувачем пульмонологічного кабінетом і заступником головного лікаря з лікувальної роботи становить план диспансерного етапу реабілітації відповідно до рекомендацій і результатами, отриманими з санаторію або стаціонару.
Для зручності діпансерного спостереження за особами, яким застосовується відновне лікування, можна виділяти реабілітованих (хворі, котрі піддаються реабілітації), реабілітантів і анабілітантов (особи, які пройшли курс реабілітації).