Здатність нестійких ядер атомів мимовільно перетворюватися в інші більш стійкі і стабільні ядра була відкрита А.Беккерель в 1896 ᴦ. а М.Кюрі-Складовської і П. Кюрі виявили властивості ізотопів мимовільно випускати невидимі випромінювання і назвали це радіоактивністю, яка стала основою радіологічної діагностики, широко застосовується в хірургічній практиці.
Радіоізотопна діагностика - розпізнавання хвороб за допомогою радіоактивних ізотопів. Її методики засновані на виявленні та вимірі радіоактивних випромінювань, що виходять від органів людського тіла, які накопичили радіоактивні препарати, введені в організм людини внутрішньовенним або пероральним шляхом. Виявлення або вимір здійснюється за допомогою спеціальних гамма-камер.
Радіоактивні препарати, звані радіофармацевтичних препаратів, бувають використані не тільки для діагностичних, але і для лікувальних цілий ?? їй. Всі вони мають в своєму складі радіонуклєїди - нестабільні атоми, спонтанно розпадаються з виділ ?? еніем енергії. Радіоактивна компонента радіофармпрепаратів часто з'єднується з молекулою-носі ?? їм, що визначає їх поширення в тел ?? е. Ідеальний радіофармпрепарат поглинається тільки определ ?? енним органом або структурою тканин.
Для діагностичних цілий ?? їй використовуються радіоактивні препарати, що мають період напіврозпаду дорівнює 1 3 тривалості дослідження, яка знаходиться в діапазоні від десяти хвилин до декількох годин, а також випускають гамма-Фатон (високоенергетичне електромагнітне випромінювання).
У клінічній практиці для візуалізації органів застосовуються різні радіоактивні препарати. Так, гелій-67 використовується для виявлення злоякісних процесів і вогнищ запалення, йод -123 - для виявлення патологічних процесів нирок, йод-131 - щитовидної жел ?? ези, технецій-99m - використовується для візуалізації різних органів і систем (печінки, підшлункової жел ?? ези і ін.).
Сьогодні в практиці застосовуються різні принципи використання радіоізотопного препарата͵ які лежать в основі класифікації радіоізотопної діагностики.
Принцип радіоізотопного розведення. Прикладом радіоізотопної діагностики, проведеної на базі даних, отриманих методом радіоізотопного розведення, може служити определ ?? ення обсягу циркулюючих в кров'яному руслі еритроцитів. Для цього взяті у хворого еритроцити мітять in vitro ізотопами радіоактивного фосфору (H-131) або хрому (Сr-51), а потім вводять їх того ж хворому і по розведенню в судинному руслі мічених еритроцитів немічених судять про загальний обсяг циркулюючих еритроцитів, що дає можливість судити про обсяг циркулюючої крові і обчислити об'єм крововтрати. говорити про стан його функції
Принцип вимірювання часу накопичення ізотопу в органі. Час накопичення радіонукліда в кожному окремому органі дозволяє говорити про стан його функції. Класичним прикладом цього принципу радіоізотопного дослідження є определ ?? ення функціонального стану щитовидної жел ?? ези за допомогою радіоактивного йоду (I-131). При гіпертиреозі (підвищеної функції жел ?? ези) відзначається прискорення часу накопичення радіонукліда в тканини жел ?? ези, при гіпотиреозі - уповільнення.
Принцип реєстрації радіонукліда, накопиченого тканинами органу. Цей принцип радіоізотопного дослідження дозволяє попрілості ?? еіть форму і розміри органу, а також виявити наявність в ньому патологічного вогнища, що володіє здатністю або активно вловлювати радіоізотопний препарат (гарячі зони), або бути нечувстітельним до нього і не нпкаплівать його (холодні зони). Реєстрація результатів дослідження здійснюється за допомогою спеціальних апаратів - сканерів.
Використовуючи даний принцип дослідження можна виявити пухлинний процес в печінці, підшлунковій жел ?? Езе, в щитовидної жел ?? Езе, нирках, сіл ?? езенке. Для пухлинного процесу характерно посилене накопичення радіоізотопного препарата͵ що проявляється наявністю в органі гарячих вузлів.
Принцип реєстрації виділ ?? ення радіоактивних ізотопів і мічених з'єдн ?? ень з органу. Цей принцип використовується для дослідження жовчних проток і заснований на здатності печінки поглинати і виводити радіоізотопний препарат в систему жовчовивідних шляхів разом з жовчю. Накопичився в жовчних протоках і жовчному міхурі радіоізотопний препарат дозволяє при його реєстрації судити про характер змін в цих органах.
Незважаючи на достатню інформативну цінність радіоізотопної діагностики вона не знайшла широкого застосування в клінічній практиці в порівнянні з іншими радіологічними методами дослідження через вкрай важливо сті використання для неї складної апаратури, радіаційної небезпеки для пацієнта і медичного персоналу. З цієї причини вона використовується тільки в спеціалізованих діагностичних центрах.