1. Раціоналізм (від лат. Ratio - розум) - напрям в філо-софії, згідно з яким основою, як буття, так і пізнання є розум.
Раціоналізм має два основних напрямки - онтологія-чеський і гносеологічні.
Згідно онтологічної раціоналізму в основі буття лежить розумне початок, тобто буття розумно. У цьому сенсі раціону-лизм близький до ідеалізму, наприклад, вчення Платона про "чистих ідеях", які передують матеріального світу і втіленням яких даний матеріальний світ "світ речей" є. Одна-ко раціоналізм не тотожний ідеалізму, так як сенс раціо-налізм не в первинність ідей по відношенню до матерії буття, а саме в розумності буття. Наприклад, матеріалісти, переконаний-ні в божественної або інший розумності, внутрішньої логічності буття, є раціоналістами (Демократ, Епікур та ін.).
Основна ідея гносеологічного раціоналізму полягає в тому, що в основі пізнання також лежить розум. Відповідно, гно-сеологіческіе раціоналісти виступали проти середньовічної Теоло-гии і схоластики, представники яких бачили в основі пізнання Божественне одкровення і відкидали розум. Поряд з цим раціо-налісти були опонентами емпіриків - прихильників філософсько-го напрямку, поширеного в новий час, теж виступавши-ших проти схоластів і бачили в основі пізнання не відкриття, а знання і досвід, девіз емпіріков- "Знання - сила".
Головними аргументами раціоналістів в суперечці з емпіриками були наступні:
• сам по собі досвід, що не перероблений розумом, не може ле-жати в основі пізнання;
• розум здатний самостійно робити відкриття, які спочатку не були засновані на досвіді і лише впослед-наслідком підтверджені дослідним шляхом
• Також в як напрямки раціоналізму виділяється етичний-ський раціоналізм, суть якого в тому, що розум лежить в осно-ве етики, поведінки.
До раціоналістам можна віднести безліч філософів, на-чіная з античних часів аж до нинішньої епохи (Платон, Демокріт, Епікур, Сократ, Кант і ін.), Але найбільший внесок у розробку раціоналізму, перетворення його в офіційно при-знання філософський напрямок, внесли філософи Рене Де-карт, Бенедикт Спіноза, Готфрід Лейбніц.
2. Емпіризм - напрям у філософії, прихильники якого вважають, що воснове знань лежить досвід: "немає нічого вра масштабування, чого б до цього не було в досвіді (в почуттях)", "знання - сила". Набув широкого поширення в Англії XVII в. і в подальшому в США.
Засновником емпіризму вважається Френсіс Бекон.
Видатними представниками були Томас Гоббс, Джон Локк, Джон Дьюї (США).