1. Структура професійної та управлінської діяльності.
Структура професійної діяльності:
Професія як трудова діяльність має певну структуру:
- задані цілі, уявлення про результат праці;
- система засобів праці (в залежності від предмета вони істотно розрізняються між собою);
- система професійних службових обов'язків (заданих трудових функцій);
Предмет праці - це система взаємопов'язаних ознак, властивостей речей, процесів, явищ, функцій як матеріального, так і нематеріального порядку і як би протистоять по відношенню до людини-фахівця. Щоб реалізувати власну професійну діяльність, він повинен змінити, перетворити предмет працям або створити щось нове, раніше була відсутня або не має місця в реальності. Предмет праці фіксується за допомогою документації, організації робочого простору і т.п. Але не завжди можна точно описати предмет праці.
Засоби професійної діяльності - це речові засоби праці і нематеріальні допоміжні (зовнішні і внутрішні функціональні) кошти трудової діяльності, за допомогою яких людина взаємодіє з предметом своєї праці відповідно до поставленої мети, змінює і перетворює його. Речові засоби праці - це апаратурні засоби для прийому, переробки і передачі інформації; засоби для здійснення практичних дій в біологічних, технічних, неживих природних, знакових системах, системах художнього відображення реальності; ручні, прості і механізовані засоби праці; машини з ручним керуванням; автоматизовані, автоматичні системи, апарати для управління тривалими, безперервними процесами.
Зовнішні функціональні засоби праці - це виразні засоби поведінки й мови людини як суб'єкта професійної діяльності (спеціаліста). Наприклад, в роботі керівника, диктора, артиста дані нематеріальні засоби праці мають велике значення.
Структура управлінської діяльності:
мета => мотив => завдання => дії (делегування) => контроль результату => рефлексія.
Управлінська діяльність включає компоненти:
дії з постановки цілей (перед собою і підлеглими), включаючи планування етапів їх досягнення;
дії по мотивування співробітників; дії за визначенням і постановці завдань перед співробітниками;
дії по контролю за виконанням завдань;
Цілепокладання. Для того щоб ефективно організувати дії по постановці цілей, менеджеру необхідно: розуміти психологічну значимість і роль цілей і цілепокладання; знати і вміти формулювати основні види та типи цілей (за якістю і за термінами); знати і використовувати основні правила постановки цілей перед підлеглими; вміти планувати власні дії та час, навчаючи цього підлеглих. Діяльність без мети неможлива, і тому вміння найкращим чином поставити мету перед підлеглими - основа управління їх діяльністю.
Мотивація. Для успішного здійснення дій по мотивації співробітників на вирішення завдань (а значить, і для успішного їх вирішення) менеджеру необхідно: знати і вміти «включати» основні мотиви - рушійні сили підлеглих; використовувати як активні, так і пасивні мотивуючі чинники; використовувати методи і принципи мотивуючої організації праці; використовувати прийоми групової та індивідуальної мотивації. Надзавдання менеджера - створення у підлеглих усвідомлюваних внутрішніх мотивів, тобто бажання виконати поставлене завдання найкращим чином.
Постановка задачі. Для того щоб ця дія була максимально ефективним, менеджеру необхідно: знати завдання, вміти розподіляти їх в залежності від ступеня важливості, вміти виділяти найбільш пріоритетні з них; вміти встановлювати порядок дій по їх вирішенню; вміти співвідносити вирішення конкретних завдань з тактичними і стратегічними цілями.
Делегування. Для того щоб делегування стало найбільш ефективним, необхідно: знати, які завдання підлягають, а які не підлягають делегуванню; вміти найкращим чином вибрати людину для делегування йому необхідних завдань; знати правила делегування; не допускати типових помилок, а якщо вони все ж таки трапляться, вчасно їх виправляти.
Контроль. Контроль приносить результат, якщо менеджер: знає і вміє використовувати основні його види в залежності від ситуації і типу завдань; знає правила організації контролю і використовує їх; не допускає типових помилок при контролі або вчасно їх виправляє; використовує наявні у нього можливості для організації самоконтролю.
Рефлексія. Надання зворотного зв'язку собі і оточуючим.
Основні помилки управління
1. Відмова від делегування
2. Відмова від спілкування
3. Відмова від навчання
4. Опір змінам
5. Не приділяється час підлеглим
6. Досягнення працівників не визнаються
7. Прагнення до швидкого усунення проблем, замість їх остаточного рішення
8. Занадто серйозне сприйняття всього, що відбувається
Основні функції керівника