Трудовий работодательской правосуб'єктність-можуть обла-дати представництва та філії юридичних осіб, являю-трудящих їх відокремленими підрозділами. Вони не є юридичними особами, але виконують його певні функ-ції, діють на підставі затверджених юридичним чи-цом положень. Якщо за положенням представництво або філія наділені правом прийому і звільнення працівників і реалізація цього права на підставі довіреності надавати пріоритет-лена керівнику представництва, філії, то вони користь-ються похідною трудової работодательской правосуб'єктності-стю і виступають в якості роботодавця в межах наданих-тавления ним юридичною особою повноважень.
Іноді в науковій та навчальній літературі стверджується, що юридичні особи (організації) завжди мають спеціальної трудовою правосуб'єктністю.
Це не повною мірою відповідає положенням цивільного за-давства, що встановлює правовий статус юридиче-ських осіб. Згідно ст. 49 ЦК України юридична особа може мати цивільні права, що відповідають цілям діяльно-сті, передбаченим у його установчих документах, причому комерційні організації (за винятком унітарних під-приємств та інших видів організацій, передбачених зако-ном) можуть мати цивільні права і нести цивільні обов -занності, необхідні для здійснення будь-яких видів діяль-ності, не заборонених законом.
Останнє означає, що юридичні особи, які є комерційними організаціями, як правило, самі визначають набір видів діяльності, не заборонених законом, і можуть для їх здійснення набору робочої сили відповідних професій. Тому їх трудова правосуб'єктність не може вважатися спеціальної.
Дещо інше становище у державних і муници-пальне унітарних підприємств та некомерційних організа-цій. Згідно ст. 52 ГК РФ в установчих документах некомерційних організацій і унітарних підприємств (статутах, установчих договорах) повинні бути визначені предмет і цілі їх діяльності. Тому для них вибір видів діяльно-сті обмежений рамками установчих документів. Особливо-сті правового становища більшості некомерційних орга-нізацій (установи, громадські та релігійні об'єднаннями-ня, споживчі кооперативи) визначаються законами та іншими нормативними актами.
Згідно з цим Законом до компетенції освітньої установи відносяться: 1) підбір, прийом на роботу і розлучимося-ка кадрів, відповідальність за рівень їх кваліфікації; 2) ус-тановление структури управління, штатного розкладу, рас-пределеніе посадових обов'язків; 3) встановлення ставок заробітної плати і посадових окладів працівників в преде-лах власних коштів і з урахуванням обмежень, встановлений-них федеральними та місцевими нормативами, а також надбавок і доплат до посадових окладів працівників, порядку і раз-мерів їх преміювання; 4) розробка і прийняття правил внут-рішнього трудового розпорядку навчального закладу, інших локальних актів.
Всі освітні установи має право залучати додат-вальні фінансові, в тому числі валютні, кошти за рахунок надання платних додаткових освітніх та інших передбачених статутом освітньої установи послуг (науково-дослідних, експертних, консультаційних-них) без зниження нормативів і (або) абсолютних розмірів гго фінансування.
Таким чином, в законодавстві простежується тенден-ція до наділення їх правом самостійно визначати содер-жание їх трудової правосуб'єктності шляхом розширення видів своєї діяльності. Тому основна спеці-альна работодательской правосуб'єктність юридичних осіб, визначається засновником (засновниками), розширюється ними за рахунок самостійного ініціативного розширення видів діяль-ності, що забезпечують додаткове фінансування.
Ця тенденція, як випливає зі сказаного, стосується навіть бюджетних організацій, які у випадках, передбачених законодавством Російської Федерації, мають право вести підприємницьку діяльність, але лише остільки, по-кільки це служить досягненню цілей, заради яких вони ство-дані, і відповідає цим цілям (ст. 50 ГК РФ).
Ця тенденція характерна для багатьох країн з розвиненою ринковою економікою і набула міжнародного характеру в рамках МОП.
На рівні окремої організації інтереси працівників при проведенні колективних переговорів, укладанні та зраді-ванні колективного договору, здійсненні контролю за його виконанням, а також при реалізації права на участь в управлінні організацією, розгляд трудових спорів працівників з роботодавцем представляють первинна профспілка-ва організація або інші представники, обрані робіт-никами.