У загальному випадку, професійна мораль - це історично сформована сукупність моральних приписів, норм, заповідей, кодексів про належну поведінку представників певних професій [4].
Мораль юриста - один з видів професійної моралі, яка є складовою частиною загальної моралі, має свою специфіку і має лише відносну самостійність, тому що являє собою єдність загальнолюдських і специфічно професійних моральних вимог [7].
Зазвичай виділяють дві складові професійного моральної свідомості [5]:
- нормативна - являє собою систему норм, принципів, вимог, що регулюють відносини професіоналів один з одним і з суспільством. Нормативний аспект професійної свідомості простежується в системі професійної ідеології, тобто зводу вимог, які суспільство висуває до фахівців-професіоналів, а також системи норм, що регулюють відносини фахівців між собою;
- індивідуально-особистісна - заснована на індивідуальних моральних принципах, переконаннях і цінностях в сфері трудової діяльності. Індивідуально-особистісний аспект професійної свідомості проявляється як професійної психології, тобто індивідуальних переконань фахівців, які стали частиною загальсвітоглядного вигляду системи їхніх поглядів, що відносяться до праці і власне бачення своїх професійних обов'язків.
У сучасній науковій літературі індивідуально-особистісний аспект професійної свідомості часто характеризується як професійна самосвідомість, і розглядається як частина загального самосвідомості особистості, що представляє собою розвиток уявлень особистості про свої професійні якості, які необхідні їй для професійної діяльності.
У структуру професійного моральної свідомості входять два основні елементи: моральна свідомість і правосвідомість [3]:
Моральна свідомість породжується потребами суспільного розвитку, і перш за все, потребою в регуляції суспільного життя людей і їх взаємин. Воно містить оцінку з позиції виробленої системи цінностей і спирається на певну сукупність моральних норм, принципів, традицій, ідеалів.
Моральна свідомість розглядає явища і вчинки з точки зору їхньої людської гідності, цінності, висловлює своє позитивне або негативне ставлення до них, засуджує чи схвалює їх.
Для повсякденного моральної свідомості особистості характерно те, що воно спочатку несе на собі різкий відбиток мікросередовища (родини, будинки). З виходом особистості з-під впливу мікросередовища, моральна свідомість збагачується більш глибокими моральними поняттями, проблемами та нормативами. Тільки на буденному рівні моральна свідомість заявляє про себе за допомогою професійних приймаків, професійного самовизначення і вирази.
На теоретичному рівні моральна свідомість набуває ідеологічний, світоглядний характер, який проявляє себе в різних концептуальних формах: праві, політиці, релігії, науці, етиці. Моральна свідомість на теоретичному рівні може проявлятися як певна концепція людини, з якої виводяться відповідні моральні нормативи.
Виділяють рівні моральності особистості:
- усвідомлене ставлення до суспільних нормативам, підпорядкування суспільним вимогам, підтримуване системою матеріального і морального стимулювання;
- сприйняття громадських нормативів як зовнішніх, чужих. Це тип відчуженого моральної свідомості; поняття відповідальності для такого типу людей асоціюється лише з виною за скоєне;
2) Правосвідомість є професійний елемент і є також однією з форм суспільної свідомості, що відображає дійсність у вигляді юридичних знань, правових установок, що регулюють поведінку людини в юридично значимих ситуаціях.
Правосвідомість також включає в себе рівні:
- емоційно-чуттєвий - представлений правової психологією, яка є сукупність почуттів, звичок, настроїв, що характеризують ставлення особистості до різних правових явищ життя і суспільства;
- раціональний - представлений правової ідеологією, сукупністю понять, поглядів, ідей, що відносяться до правової діяльності.
Центральним компонентом правосвідомості є ціннісне ставлення до права в цілому, до його нормам, до практики їх застосування, до власного правовому поведінці.
Вихідним поняттям професійної етики є поняття професійного обов'язку, в якому докладно фіксуються службові обов'язки юриста. Саме усвідомлення свого службового обов'язку спонукає ставитися до своєї справи з найбільшою відповідальністю, враховувати багато конкретні нюанси взаємини особистості і суспільства, особистості і колективу.
Професійна совість - здатність юриста критично оцінювати результати своєї праці з позицій загальнолюдських моральних цінностей.
Професійна гідність становить самооцінку своєї діяльності, відображає глибоке усвідомлення фахівцем значущості своєї професії в складній системі суспільних відносин.
Професійна справедливість виражається в здатності фахівця бути об'єктивним в різних професійних ситуаціях. Професійна справедливість має особливо важливе значення в професії юриста (наприклад, судді, виносить рішення іменем держави).
Крім того, професійне моральну свідомість є елементом професійної культури юристів, тому кожен фахівець повинен володіти необхідним обсягом правових знань, умінням і навичками застосування права, звичкою дотримуватися правові розпорядження відповідно до їх буквою і духом.
Таким чином, можна зробити висновок, що особливості професії юриста обумовлюють необхідність існування юридичної етики; що професійна моральність і професійна етика допомагають конкретизувати, реалізувати моральні цінності в складних, незвичайних умовах діяльності певного роду професій.
Професійна етика не формує нові принципи або нові поняття морального свідомості, вона «пристосовує» вже відомі принципи, поняття до специфічним сферам життєдіяльності людини. Не можна не відзначити, що професійна моральність і професійна етика є важливим компонентом моральної культури.
В умовах перехідного періоду нашого суспільства і держави, що супроводжується нестійкістю економічного, політичного і духовного життя народу, саме юристи, як носії високих етичних принципів, повинні стати зразком у виконанні своїх професійних функцій.
професійний етика юрист правосвідомість