Характеристика продукту. Це корисна річ або корисний ефект (послуга). Він являє собою резуль-тат доцільної діяльності людей. Будучи результа-том процесу праці, продукт є і його умовою. Він забезпечує відтворення як особистого, так і вещест-венного факторів виробництва. У першому випадку возоб-новлять фізичні і духовні здібності людини. Це відновлення відбувається в будь-якому суспільстві. Його матеріальною основою є продукт. За рахунок продукту відтворюються і речові фактори виробництва - предмети праці та засоби праці.
За характером споживчих властивостей продукти праці підрозділяються на речові продукти праці та нематеріаль-ріального послуги. Другі задовольняють потреби чоло-століття в силу корисного ефекту функціонування живого праці (корисний ефект діяльності лікаря, вчителя, ар-Тісти). За функціональної ролі в процесі суспільного відтворення продукти праці діляться на засоби вироб-ництва і предмети споживання. В умовах товарного виробництва продукт праці стає товаром.
У західній літературі замість терміна продукт часто використовується термін благо. Благами називаються засоби, придатні для задоволення потреб. Блага визна-ються і як бажані речі, що задовольняють челове-етичні потреби, і як вирок, вимовний нашим судженням щодо корисності предметів. Властивість будь-якого предмета, яке дозволяє задовольняти визна-ленну потреба людини, ще не робить його благом. Здатність предмета задовольняти яку-небудь потреб-ність повинна бути усвідомлена людиною.
Властивості продукту. Він характеризується двома свій ствами: здатністю задовольняти ту чи іншу потреб-ність і втіленими в ньому витратами суспільної праці.
Відповідно розрізняють натурально-речову і суспільну сторони продукту. Натурально-вещест-судинна сторона продукту це сукупність механічні-ких, хімічних, фізичних та інших корисних властивостей, які роблять продукт здатним задовольняти потребу, тобто бути споживною вартістю.
Потреби людей різноманітні. Тому разнооб-різні споживчі вартості. У міру розвитку науки і техніки люди відкривають в навколишньому світі все нові властивості речей, створюють штучні матеріали, кото-яких немає в природі, нові технічні засоби і ставлять їх собі на службу. Світова статистика стверджує, що загальна чисельність продукції матеріального виробництв-ва, виробничої і побутово-виття інфраструктури в сучас-менном суспільстві становить понад 24 млн. Найменувань.
Одні споживчі вартості безпосередньо задовольняють особисті потреби - їжа, одяг, б-товая техніка і т.д .; інші (машини, сировина, паливо і т.д.) служать засобом виробництва матеріальних благ. Іншими словами, споживчі вартості в залежності від того, які потреби людей вони задовольняють, виступають як засіб виробництва і предмет потребле-ня. Споживчі вартості можуть задовольняти по-требности людей в формі не тільки речі, але й послуги. Останні можуть бути матеріальними і нематеріальні-ми.
Інша властивість продукту полягає в тому, що він вопло-щает в собі певну кількість затраченої праці. Останній виступає у вигляді живої праці, тобто праці, безпосередньо що виробляє даний продукт, і про-шлого праці, тобто праці, уречевленої в засобах виробництва.
Громадська сторона продукту дозволяє визна-лити, у що обходиться суспільству отримання тієї чи іншої споживчої вартості, ціною яких витрат праці удов-летворена та чи інша потреба.
Індивідуальний і громадський продукт. У кожному конкретному випадку результатом виробництва виступає одиничний продукт: хліб, тканини, верстати, автомобілі І Т.Д. Одиничний продукт є результатом индивидуаль-ного виробництва, а результатом суспільного виробництва виступає суспільний продукт, що представляє собою суму споживчих вартостей, створених у суспільстві за певний період часу.
Громадський продукт по своїй натурально-речовій формі ділиться на засоби виробництва і предмети споживання. В основі цього поділу лежить функціональне призначення продукту: його здатність бути середовищ-ством виробництва або предметом споживання. Посколь-ку в суспільстві є потреба і в засобах виробництва, і в предметах споживання, їх потрібно виробляти.
В умовах товарного виробництва громадський про-дукт має і вартісну форму. Це його громадська сторона. З точки зору вартості вироблений про-дукт включає в себе вартість спожитих засобів виробництва; необхідний продукт, що йде на воспро-ництво робочої сили; додатковий продукт, виступаю щий надлишком над необхідним продуктом.
Частина суспільного продукту, використана в тече-ня року на виробниче споживання, тобто на возм-щення застосованих в процесі виробництва матеріальних-них ресурсів, називається проміжним продуктом. У статистиці величина проміжного продукту відпо-яття сумі поточних матеріальних витрат на виробництво. Різниця між сукупним суспільним продуктом і проміжним продуктом становить кінцевий гро-венний продукт. Іншими словами, кінцевий громад-ний продукт - частина сукупного суспільного продук-ту, що залишається після вирахування з нього поточних матеріальних-них витрат на виробництво. Він включає в себе товари та послуги, які купуються для кінцевого користування, а не для подальшої обробки та переробки. Кінцеві результати всіх видів економічної діяльності в стра-не характеризує валовий національний продукт. Він відрізняється від сукупного суспільного продукту. Пер-вий відображає підсумки економічної діяльності як у виробничій, так і в невиробничій сфері на-національної економіки, а другий - результат тільки матеріального вироб-ництва. Є ще поняття валового внутрішнього продукту, що обчислюється як сукупність-ва сто-имость кінцевої продукції галузей матеріального про-ництва і сфери послуг.
26. Економічні блага. Класифікація благ.
Блага поділяються на мате-ріального і нематеріальні. Матеріальні блага вклю-чають природні дари природи, землю, воду, повітря і клімат; продукти сільського господарства, добувної про- мисловості; будівлі, машини, інструменти; боргові зобов'язання; паї державних і приватних компаній.
Нематеріальні блага діляться на дві групи: внут-ренніе і зовнішні, укладені в самій людині і представ-ляють якості і здібності, які спонукають людей до дей-ствию і насолод. Наприклад, ділові здібності, професійну майстерність або здатність отримувати задоволення від читання і музики. Зовнішні блага знахо-дять вираз в репутації і ділових зв'язках. Існують ще дармових блага, які ніким не надано і діставши-ляють природою без докладання праці людини (риба, земля, ніким не привласнена).
Виділяють неекономічні і економічні блага. Перші не є предметом виробничої діяль-ності людей, які не обмінюються на інші блага. Ці блага, як правило, є в кількостях, що перевищують по-потреба в них. До них, наприклад, відносяться повітря, в деяких випадках - вода, хоча без них людина взагалі не може існувати. Блага, кількість яких обмеження в порівнянні з потре6ности в них, називаються економічними
Розрізняють довгострокові і нетривалі благи Перші використовуються для задоволення однієї і тієї ж потреби кілька разів. Вони споживаються постійно ^ протягом цілого ряду послідовних використанні (виробниче обладнання). Другі задовольняють потребу лише один раз і повністю споживаються (харчування).
Блага діляться на взаємозамінні (субститути або замінники) і взаємодоповнюючі (комплементарні). Перші можуть заміщати один одного в задоволенні однієї і тієї ж потреби. Наприклад, нафта і вугілля як паливо, цегла і дерево як будматеріали, олія соняшникова і оливкова олія як продукт харчування. Другі - це такі блага, які можуть задовольняти ту чи іншу потребу, якщо використовувати їх спільно. Наприклад, магнітофон і касети до нього.
Всі блага - і взаємодоповнюючі і взаємозамінні-мі - підрозділяються на справжні, які знаходяться в безпосередньому розпорядженні суб'єкта, і майбутні, якими суб'єкт може мати у своєму розпорядженні лише в майбутньому. Блага можна розрізняти як прямі і непрямі. До перших відносяться ті, які покликані безпосередньо удовле-творять потреби людей, тобто предмети споживання: до других - блага, які використовуються для виробництва дру-гих благ, тобто засоби виробництва.
У західній літературі продуктом, благом вважається і послуга. Статистика визнає таку структуру послуг: побутові, зв'язку, культури, за змістом дітей у дошкільних установах, туристично-екскурсійні, здра-воохраненія і освіти, правового характеру і Ощад-готельних банку, установ фізичної культури і спорту.
Згідно суб'єктивістської доктрині економічна цінність благ залежить від їх відносної рідкості. Цінність визначається двома обставинами - интен-ність потреби (це величина психологічна) і готівковим кількістю блага, здатного задовольнити потребу. Слід враховувати, що будь-яка потреба може бути задоволена за рахунок декількох благ, а разом з тим одне благо можна використовувати для удовле-творіння кількох потреб. Отже, існує проблема не тільки недостатності економічних благ в порівнянні з потребами, а й предназначеннос-ти кожного блага для певного ряду застосувань.