Не можна вбачати мету навчання в тому, щоб будь-якими способами домогтися засвоєння учнями програмного ма-ла. Не можна ефективність способів, методів навчання оціни-вать тільки по тому, яким обсягом знань оволоділи учні. Мета навчання полягає в тому, щоб процес оволодіння знаннями забезпечував оптимальний рівень загального розвитку, а загальний розвиток, що досягається в процесі навчання, спосіб-ствовало більш успішному оволодінню знаннями. Ми в нашій школі оцінюємо ефективність методів навчання за тим, наскільки вони сприяють процесу загального розумового розвитку дитини, якою мірою процес навчання є в той же час процесом розумового, морального, идеоло-ня, естетичного виховання.
Багатьох вчителів турбує питання: чому дитині, кото-рий в початкових класах навчався добре, опановував знаннями без особливої напруги, у міру переходу з класу в клас стає все важче і важче? Чому запас знань, кото-рим опанував дитина, стає як би важкою ношею, ко-торую він несе всі з великими зусиллями? Тому, що між оволодінням знаннями і розумовим розвитком часто образу-ється розрив, оскільки оволодіння обсягом знань учитель часто розглядає як мета навчання, не бачачи в навчанні кошти виховання розвиненого розуму, якому в міру оволодівши-ня новими знаннями вчитися ставало б все легше. Запобігти відрив процесу навчання від розумового раз-витку - в цьому ми бачимо чи не найважливішу вихованням тільну завдання.
Виховна робота, що має на меті забезпечити єдиний-ство, процесу навчання і розумового розвитку, починається з вивчення розвитку дитини. Наші вчителі знайомляться з бу-дущімі першокласниками задовго до їх надходження в школу. У літні і весняні дні вони проводять з ними екскурсії в ліс, в поле, в сад. Взимку в спеціально відведеній для цієї мети кімнаті малюки грають. З'ясовуються, вивчаються осо-сті мислення дітей, пробуджуються їх інтелектуальні-ні інтереси.
Думка дитини проявляється в його активному ставлення до навколишнього світу. Він думає про те, що бачить, спостерігаючи-ет, робить. Для майбутніх першокласників у нас є неяк-до куточків, де навколишнє оточення пробуджує їх думку; ми бачимо, як дитина пізнає світ, і вгадуємо, як він буде вчитися, у чому він може зустріти труднощі. В одному з куточків зібрані десятки рослин - дерев і плодових кущів; діти спостерігають за їх розвитком з весни доосені, у них виникає багато питань «чому?». Інший куточок - кімната з десятками діючих моделей машин і механізмів, третій куточок - картинки про життя і звички тварин, четвертий - картинки про життя народів земної миpa.
Ця дошкільна підготовка допомагає виявити, вивчити, побачити специфіку мислення кожної дитини. Ми виходимо з того, що процес навчання - це робота мозку, і, для того щоб мати уявлення про індивідуальні риси, осо-сті розумового розвитку дитини, нам треба побачити цю роботу задовго до того, як дитина сіла за парту. Робота мозку дискретна, мозок миттєво відключається від однієї думки і переключається на іншу, третю, потім знову повертається до першої і т. Д. Це перемикання відбувається миттєво, від швидкості перемикання думки залежить здатність осмисли-вать об'єкт пізнання.
І у кожної дитини це перемикання відбувається по-своєму - у одного дуже швидко, в іншого дуже повільно. Все це ми вивчаємо, розмірковуючи про те, як краще розвивати мозок тієї чи іншої дитини - виховувати у нього здатність сo-зосереджувалися думка на одному об'єкті і миттєво переклю-чить її на інший. Це дуже важливий процес розумового розвитку. Здатність швидко перемикати думку як раз і є кмітливість, яка визначає якості роз-ку розуму. Для розвитку цієї здатності ми проводимо з до-школярами, а потім і зі школярами уроки мислення: діти досліджують, осмислюють предмети і явища навколишнього-ного світу.
Що гучніше результати цієї праці, тим більше у де-тей питань: чому одна рослина дає урожай вже в пер-вий рік, а інше лише через кілька років? Чому персик за літо виростає на метр, а на дубку виростають тільки чотири листочка? Чому колос пшениці не схожий на колос про-са? Чому у кавуна насіння в «солодкої комори», а у пшоно-ці ніякої «комори» немає? У хвилину напруженого мис-лення над кожним з цих питань думка дитини тисячі разів миттєво перемикається, предмет досліджується з усіх боків. Дитина вчиться думати спостерігаючи і спостерігати думаючи - в цьому і полягає сенс уроків мислення. Перш ніж почати вчитися, дитина вчиться думати.
Інша група дітей досліджує рослини в лісі, в степу. на лузі; третя спостерігає життя ставка і озера; четверта захоплюється діючими моделями; п'ята споруджує будиночки, фабрики, заводи, електростанції з маленьких дерев'яних деталей; шоста розводить рибок в акваріумі; сьома вирощує квіти; восьму привертає світ незвичайні явищ. Є у нас і такий куточок, де все незвично: на стеблах помідора ростуть гарбуза, до стебла кукурудзи щеплена пшениця. І скрізь питання, питання: що, як, чому? Кожна дитина про щось думає, щось запитує у вчителя, у керівника гуртка, у учня старшого класу. У кожного пробуджується до чогось інтерес: без інтересу немає радості відкриття, немає здібностей, нахилів, немає живої душі, людської Особливості. Уже в дошкільному віці серед дітей виділяються теоретики, мрійники. Теоретики заглиблюються в деталі явищ, докопуватися до їх сутності; в їх думках помічається тяжіння до міркувань, логічним доказам. Мрійники, поети бачать предмет або явище в його загальних обрисах; на них справляє біль-ШОЕ враження краса заходу, грозова хмара; вони захоплені-ються грою фарб, в той час як теоретики ставлять питання: чому небо в одному і тому ж місці в один час буває Лазур-ним, а в інше червоним? Чому сонце в зеніті золоте; а над горизонтом багряне?
У кожної дитини думка розвивається своєрідними пу-тями, кожен розумний і талановитий по-своєму. Немає жодного ре-бенка нездатного, бездарного. Важливо, щоб цей розум, ця талановитість стали основою успіхів у навчанні, щоб жоден учень не вчився нижче своїх здібностей. У кожному класі, в кожному поколінні дітей, які прибувають в школу, з'являються-ся талановиті математики, талановиті механіки і моді-листи-конструктори, талановиті Рослинники, а пізніше талановиті хіміки, філологи та історики. Вогник цих спосіб-ностей ми прагнемо запалити вже в дошкільні роки.
Кожен учень дає в навчанні те, на що він здатний, - - здійснення цього принципу дозволяє нам досягти все-стороннього інтелектуального розвитку всіх учнів, пре-дотвратить неуспішність. Ми не допускаємо, щоб талант-лівие, обдаровані діти працювали нижче своїх здібностей. Якщо учень, який повинен бути дослідником природи, юним опитнікамі, майбутнім вченим, скочується до рівня посереднього Зубрилов, то не в повну міру розкриваються здібності і тих, у кого немає яскраво виражених задатків та-лантлівості, обдарованості. Запобігання неуспішності слабких учнів ми бачимо в тому, щоб талановиті, обдарований-ні виходили за межі програми з тих предметів, тим сферам творчої діяльності, до яких у них є великі можливості, задатки. Якщо, наприклад, учень 7-8 класів проявляє схильність до вивчення ботаніки, то він у нас не обмежується підручником середньої школи, а вивчає біохімію, досліджує мікрофлору грунту. Це дуже впливає на розвиток здібностей і слабших учнів, тому що інтелектуальне життя колективу - це єдиний процес. Ми переконалися, що невстигаючих по фі-ЗІКу ніколи немає в тому класі, де кілька учнів изуча-ють не програмово матеріал (вони їм давно опанували!), А се-годняшній проблеми науки: напівпровідники, квантові ге-нератори, електронні прилади. При вивченні літератури навіть найслабшим учням допомагає близьке знайомство з таким важким розділом літератури, як творчість Н. Г. Бєлінського, літературно-критичні статті якого, що не згадуються в програмі, студіюють більш здатні товариші, готують по ним реферати, містять елемент ис-проходження . Один талановитий юнак вивчив статті Луна-Чарского та інших вчених про великого критиці, написав рефе-рат на тему «Еволюція світогляду Бєлінського». Зараз він викладач літератури в інституті, молодий вчений. Вплив більш сильних, більш розвинених, більш обдарованих вчених-ників на слабких, посередніх - це дуже складний про-процес постійного духовного спілкування. Велику роль в цьому спілкуванні 'грає робота предметних і політехнічних гуртків, а також багатогранна позакласна робота - вечора науки і техніки, олімпіади, вікторини.
Викладачі математики дають учням завдань не-скількох варіантів труднощі. Кожному надається мож-ливість вибрати те, що йому під силу. Але оскільки розум-ний праця проходить в колективі, він набуває харак-тер змагання творчих здібностей: нікому не хочеться виглядати слабким, кожен прагне випробувати свої сили на важкому завданні. В атмосфері змагання розкриваються таланти. У кожному випуску (40-50 чоловік) у нас буває два-три талановитих математика. Уже в середній школі вони починають вивчати матеріал і вирішувати завдання з курсу вищої математики.
Якщо вчитель виводить найбільш здібних учнів за межі програми, інтелектуальне життя колективу ста-новіться багатою, багатогранною, і завдяки цьому не відстають і найслабші учні. За принципом «від кожного по спосіб-ності» працює у нас викладач фізики А. А. Філіп-пов. При вивченні кожного розділу програмного матеріалу він намічає теоретичні питання, проблеми, вивчення яких розраховане на найбільш здібних учнів. Знайомство з цим матеріалом починається на уроках і триває до позакласній роботі. Так, при вивченні електрики і атомнo-молекулярної теорії найбільш здібні учні познайомилися з наступними проблемами:
безгенераторное виробництво електричного струму; термоядерні реакції; властивості плазми; електромагнітне стан плазмового речовини; електромагнітні поля планет сонячної системи; електрогідравлічний ефект (відкриття радянського вченого Л. А. Юткіна); застосування напівпровідників в сучасній техніці; надпровідність речовини; магнітогідродінамі-ний генератор; фізико-хімічні процеси, протекаю-щие в глибинних шарах Землі; речовина і енергія, еле-тарні частинки, відомі науці в даний час; світло і матерія; проблеми, пов'язані з вакуумом; походження космічних променів; пристрій синхрофазотрона; пояса ра-ДІАЦ Землі і їх походження.
Знайомлячи учнів з цими проблемами на уроці, учитель пробуджує у них інтерес до позакласної роботи, до читання. На стендах, присвячених новинам науки і техніки, в когось нате для читання, в шкільній бібліотеці, в фізичному кабі-неті виставляються відповідні наукові книги і брошки-ри; проблеми науки і техніки стають предметом розмов, суперечок; в суперечках ж народжується не тільки істина, але і Інтел-лектуальной зрілість. Це дуже важливий етап виходу за межі програми. Коли вчитель переконаний, що для цього назріли умови, він доручає найбільш здібним учням підготовку доповідей, рефератів, випуск стіннівки науч-но-технічного гуртка, складання, анотацій. Проводяться вечори і ранки науки і техніки, читаються лекції -в ролі лекторів виступають учні. Окремим проблемам присвячуються заняття гуртка. В атмосфері багатою интеллек-туальной життя найбільш слабкі учні багато про що дізнаються, чують, багато проходить через їх думку; це спонукає їх до зосередженого праці. Завдяки знанням, необов'язковий-ним для запам'ятовування, їм стає легше зрозуміти, вивчити те, що обов'язково.
Читання того, що просто цікаво і не обов'язково для заучування, запобігає перевантаження навчальними завданнями. Перевантаження - поняття відносне. Матеріал непосильний в тому випадку, коли учень не може осмислити його за своїми віковим особливостям. Обсяг засвоюваного матеріалу, посильного для даного віку, може бути найрізноманітнішим залежно від інтелектуального життя колективу і особистості. Навіть самий незначний, скромний обсяг знань стає для учнів непосильним, якщо бідний, вузький фон інтелектуального життя, на якому проходить навчання.
Ми добиваємося, щоб наш учень читав журнали, науч-но-популярну літературу: чим більше він читає в силу свого-го інтересу до книги, до науки, тим легше він опановує основами наук, тим менше часу йде у нього на підготовку домаш-них завдань.
Ми стежимо за тим, щоб у кожного нашого учня були книги, захоплюючі його розум і серце, старший друг, з яким він ділився б своїми думками і переживаннями. Якщо учень проявляє схильність, наприклад, до технічної творчості, то починаючи з молодших класів він щорічно напів-чає від піонерської організації, комітету комсомолу, директора школи, правління колгоспу (у вигляді премії або подарунка) відповідні книги з області науково-популярної літера-тури . До моменту закінчення школи у нього комплектується лич-ва (домашня) бібліотечка. Ці книги збагачують матері-ально базу духовного життя сім'ї.
Важливу форму розвитку розумових інтересів представ-ляють наші науково-предметні гуртки - науково-технічний-ський, науково-математичний, науково-хімічний, науково - біологічний, науково-біохімічний, науково-фізичний, науково-етнографічний, науково-астрономічний. Може бути, в терміні «науковий» тут є якась частка преувелі-чення, але саме ця назва відображає межу творчої діяль-ності старших учнів - дослідження, експеримент. Учнів радує, надихає, що вони в якійсь мірі при-спілкуються до наукових методів розумової праці.
Учні в цих гуртках цікавляться питаннями, дале-ко виходять за межі елементарних знань, представ-ляющая собою матеріали з досягнень науки. Наприклад, в науково-біохімічному гуртку юнаки і дівчата вивчають біохімічні процеси, що відбуваються в грунті, а також про-блеми стимуляції росту зернових та технічних культур. У науково-астрономічному гуртку протягом декількох років вивчають теорії утворення зірок, природу космічних променів.
Заняття науково-предметних гуртків проходять у формі живих, насичених яскравими, цікавими фактами сообще-ний, доповідей, рефератів. Велике місце в діяльності на-уково-технічного гуртка займають конструювання та моді-лирование. Так, члени гуртка автоматики і радіоелектроніки протягом останніх п'яти років змонтували понад 35 пристроїв, заснованих на принципах радіоелектроніки.
Душею кожного наукового гуртка є вчитель, глу-боко цікавиться новітніми досягненнями науки. Од-ним з науково-технічних гуртків автоматики і радіоелек-тронік керує викладач фізики А. А. Філіппов. І він не тільки керівник гуртка, тут же він і працює разом з гуртківцями - в їхній кімнаті у нього є свій робо-чий куточок.
Інтелектуальне поглиблення учня в певну область науки сприяє тому, що з відповідного предмета він знає значно більше, ніж потрібно школь-ної програмою. А чим більше це поглиблення, тим ширше коло інтелектуальних інтересів учня. Більше того, ми переконай-лись, що таке випередження програми по певній галузі знань окремими учнями - необхідна умова бо-Гатою розумової життя колективу і умова розвитку задатків кожної особистості. Розумний, розвиненою учень завжди по одному або кількох предметів випереджає програму. Глибокі, ґрунтовні знання з усіх предметів в сполучення-ванні з розвитком особливого інтересу до одного предмету, до однієї галузі знань - в цьому важлива умова всебічного раз-витку людини.
Залежно від індивідуальних задатків, здібностей і нахилів учні одного і того ж віку, класу можуть опанувати не одним і тим же об'ємом знань з даного предмету. Для тих, у кого немає схильності до теоретичного мислення і практичної діяльності, пов'язаних з даною наукою, в зв'язку з чим вони зі значними труднощами овла-дівають матеріалом, навчальна програма з даного предме-ту - максимум. Для тих же, хто без труднощів опановує історичними питаннями, що виходять за межі програм-ми, проявляє схильність до теоретичного мислення, до розум-ного праці, в якому є елементи наукового дослід-вання, вчитель визначає більш широке коло знань. Правильно визначити сили, здібності, задатки, схильності кожної дитини, визначити, на що він здатний, - одна з важливих завдань навчально-виховного процесу.