ПИТАННЯ: У церкві мені сказали, що "дійсними" є тільки ікони, освячені в церкві. Без цього освітлення вони, мовляв, є мало не простими папірцями. Але мені здається, що ікони освячують Ті, хто на них зображений. Те ж і з натільними хрестами, медальйонами із зображенням Богородиці. Чи я не правий? Просто у мене вдома є багато ікон - простих вирізок з газет, ксерокопій, які мені подобаються. Чи потрібно їх освячувати?
ВІДПОВІДЬ: Дорогий друже мій!
Наш добрий Господь Своїм милосерді, дарував нам безліч видимих дарів, якими ми можемо користуватися на свій розсуд, це: молитовне (церковне) освячення благовгодного справи, освячення будинку (житла), освячення служить нам речі, способу (ікони), освячення їжі, освячення води, масла (оливи) і т.д. Особливе місце в цьому займає освячена вода, яка сама служить нам для освячення: ми можемо покропити або обтерти нею себе, потрібну нам річ або приміщення. Особливою благодатною силою володіє водохресна вода, освячена під час свята Хрещення Господня.
Це дари Божі нам, якими ми з вдячністю Господу можемо користуватися; нехтувати ними нам дуже не корисно: як і за все, дане нам Богом для нашого допомоги, ми повинні будемо дати звіт за правильне їх використання.
Так, як і пише про те Св.Иоанн Кронштадский, образ Хреста Господнього, образи Господа, Божої Матері і святих вже самі по собі на увазі інтенції людської при їх виготовленні та користуванні є святі.
Однак, якщо ми відмовляємося освятити їх і церковно, то таким чином як би нехтуємо даром Божим і Самим Божественним влаштуванням Церкви, бо Церква не є десь поза нами, а Церква складаємо ми самі. Церковна ієрархія ж, за допомогою якої здійснюється освячення, є Божественне влаштування Церкви.
Деякі святі ясно розрізняли способу освячені (церковно) від неосвячений. Таким даром володів, наприклад, св.падре Піо. Він завжди лагідно вказував людині, що слід освятити образок або хрестик, який той має, тому що він, напевно, купив його в мирському магазині, і той не освячений.
Я також, як і ти, разом з наявними у мене іконами маю і улюблені мною деякі паперові копії, фото і навіть малюнки і використовую їх нарівні з іконами. У цьому гріха немає, це лише служить моєму благочестя: так я відчуваю серцем, така, можливо, особливість мого сприйняття.
ПИТАННЯ: Коли у нас в гостях був священик, він освячував всю квартиру, окропляв святою водою в кімнатах, в тому числі окропив і ікони. Це, по суті, і є церковне освячення? Або все ж для цього існує особливий чин?
ВІДПОВІДЬ: Дорогий друже!
У православній церкві існує певний чин освячення ікони; в католицькій церкві священик також, освячуючи ікону, читає певні молитви, кропить свяченою водою.
Образа з паперу, які мені особливо дороги і перед якими я часто молюся, мають цінність саме для мене і я не відрізняю їх від освячених ікон. Для іншого ж людини це може бути не так. Він може спокійно покласти цю "журнальну вирізку" (яка молитовно служила комусь довгі роки) куди-небудь в книжку або взагалі спалити. Це не буде гріхом, тому що для нього це не ікона, а лише її ілюстрація. З іконою ж він такого не зробить: в гіршому випадку, віднесе її до церкви або віддасть якомусь віруючому. Така психологія віри.
Однак, як я вже пояснив раніше, справа не тільки в психології. Така реальність віри. Є Бог, є Церква, є у Неї обряди і традиції. Це не просто нюанси або особливості, це реальність присутності Божественної благодаті Святого Духа, Який, даючи всім життя і життєву енергію, в Церкві Христовій присутній в особливих Своїх благодатних дарах.
З любов'ю у Христі Ісусі, Господі нашім.