Основними конструктивними еле-ментами теплиці є фундамент, каркас і огороджувальні поверхні - бічні і торцеві стіни, светопрозрачная покрівля. Внутрішнє обладнання теплиці включає систему опалення, вентиляції, водопостачання, електропостачання, а також стелла пані тощо.
Фундамент є основою культиваційних по-ня. Його закладають по периметру теплиці. Розрізняють стрічковий (суцільний) фундамент або виконаний у вигляді від-ділових опорних стовпів. Для будівництва фундаменту теп-осіб використовують бутовий камінь, великі валуни, залізобетон-ні плити і стовпи. Фундамент укладають на глибині промерзає шару грунту. У зоні вічної мерзлоти для фунда-мента використовують материнську породу - граніт (при поверхност-ном залягання) або забивають в грунт залізобетонні палі (теп-лиці на палях).
Над фундаментом зводять стіни теплиці, які по уст-ройству неоднорідні. Нижня надфундаментной частина стіни, на-звана цоколем, кілька розширена. Її будують зазвичай з цегли, залізобетону (рідше дерева), щоб зменшити можли-ність проникнення холодних приземних мас зовнішнього віз-духу в теплицю. Верхня частина стін складається з окремих остек-них рам, що значно покращує світловий режим в теплиці. Такий пристрій мають поздовжні і південна торцева сте-ни. Північна торцева стіна складається з цегли або залізобе-тону (крім двері), що значно зменшує вплив на мі-кроклімат північних холодних вітрів.
З'єднання стіни з верхнім перекриттям називають карни-зом, а сполучення двох площин перекриття зверху - коником теплиці. Покрівля (перекриття) культиваційних приміщень може бути односхилим, двосхилим або арочної. Для максимально-го уловлювання сонячної радіації заскленої покрівлі прида-ють певний кут нахилу і орієнтацію щодо сто-рон світла. Елементами покрівлі (перекриття) є коньковий брус (в арочних конструкціях він відсутній), крокви або ферми, шпроси, поздовжні (паралельні коника) прогони і світлопрозорий матеріал (скло, плівка або стільниковий полікарбонат). Коньковий брус різного перетину служить для зміцнення верхніх кінців шпроссів і вентиляційних кватирок (в деяких проектах центральний ряд стійок підтримує перекриття через коньковий брус).
Кроквами пов'язують коньковий брус з карнизом. Невеликі-рілі теплиці іноді споруджують без крокв. У ангарних тепла-цах немає крокв і опорних стійок, роль каркаса виконують ме-левих ферми, які спираються нижніми кінцями безпосередньо на фундамент. Використання ферм дозволяє уникнути застосування опорних стійок, що збільшує корисну площу і полегшує обслуговування теплиць.
У теплицях двосхилих і блокових вся тяжкість заскленої покрівлі підтримується каркасом, який складається з двох або кількох рядів (в блокових теплицях) опорних стійок, виконан-наних з металевих труб або залізобетонних стовпчиків, розміщених поза проходів теплиці. У верхній частині опорні стійки з'єднують поздовжніми прогонами з уголковой стали, які підводять під покрівлю (шпроси). Шпроси, як і в пар-никах, служать для укладання і кріплення скла або плівки.
Основним матеріалом для виготовлення шпроссів в малих теплицях є дерево, а в великих - метал. Для поліпшення світлового режиму в теплицях товщина дерев'яних шпроссів не перевищує 7 сантиметрів, металевих - 4. 5 сантиметрів, а відстань між шпросси збільшують до 50. 70 сантиметрів. У широких теплицях для зменшення прогину шпроссів під перекриття з внутрішньої сто-ку підводять поздовжні прогони. Для скління теплиць при-міняють скло товщиною 3. 5 міліметрів.
Крім стаціонарних перекриттів, в тепличному будівництві використовують рамний (розбірний) тип перекриття. В цьому випадку перекриття влаштовують за рахунок укладання стандартних парникових або спеціальних тепличних рам нижнім кінцем на карниз теп-лиці, а верхнім на коньковий брус. Рамне перекриття примі-няют в теплицях, експлуатація яких пов'язана з розбиранням покрівлі (завантаження і вивантаження біопалива і землі, загартовування розсади), укладанням перекриттів весняних теплиць на зимовий збе-ня в снігових районах; щоб уникнути деформації від давши-лення снігу.
У стелажних теплицях для вирощування овочевих культур влаштовують спеціальні коритоподібні пристосування - стелажі. Вони значно скорочують коефіцієнт викорис-ня площі (до 0,55. 0,65), підвищують трудомісткість при обслу-говування, збільшують вартість теплиць. Тому площа під стелажними спорудами в господарствах обмежена і склад-ляет не більше 5. 10% загальної площі теплиць.
У тепличному господарстві розрізняють будівельну, інвентарну і по-корисної площа теплиць. Твір зовнішньої ширини на зовнішню довжину теплиці становить будівельну площу; твір внутрішньої ширини на внутрішню довжину - інвентарну, а площа, безпосередньо зайнята під вирощування овочів, - корисну. Відношення загальної корисної площі до інвентарної називають коефіцієнтом корисної площі, а відношення площі огороджувальних поверхонь до інвентарної - коефіцієнтом огорожі.
Стелажні теплиці використовують для отримання розсади і ранньої продукції теплолюбних рослин, при культурі овочів на штучних субстратах і для вирощування печериць.
Стелажі розташовують із залишенням поздовжнього проходу під коником або паралельно коника. Оптимальна ширина стелажів при односторонньому обслуговуванні 60. 80 сантиметрів, при двусто-роннем - 160. 180 сантиметрів, глибина стелажів 25 сантиметрів. Ширина цент-рального проходу в стелажних теплицях 100 сантиметрів, бічних 60. 70 сантиметрів.
Дерев'яні стелажі зазвичай виходять з ладу протягом двох років. Тому більш практичні залізобетонні стелажі, отли-чающиеся міцністю і тривалим терміном служби.
У ґрунтових (бесстеллажних) теплицях овочеві культури обробляють на грядках або рівній поверхні. У них краще ис-користуються корисна площа (до 0,85), механізація при обра-лення грунту і транспортних роботах, кубатура при вирощува-ванні високорослих рослин на шпалері.
Для забезпечення необхідної температури повітря і грунту в теплицях застосовують водяне опалення і рідше газове, паро-ше або електричне. При водяному обігріві опалювальну систему, що складається з металевих труб, розміщують по колу теплиці в двосхилих теплицях уздовж, а в ангарних поперек. Таке розташування забезпечує рівномірний тепловий режим повітря.
Оптимальний тепловий режим грунту створюють за рахунок під-грунтового обігріву з самостійним включенням і регулюванням. Труби підземного обігрівання укладають уздовж теплиці на глибині 40. 50 сантиметрів від поверхні грунту і на відстані 1 і 1,6 метра один від одного.
У стелажних теплицях обігрівальні труби встановлюють безпосередньо під дно стелажів. Така система підземного обігрівання цілком забезпечує вирівняний тепловий режим в кореневмісному шарі грунту.
Створення повітряного, газового і частково теплового режиму для вирощування рослин здійснюють за допомогою системи вентиляції. У теплицях розрізняють бічну (приточную) і верх-ню (витяжну) вентиляцію.
Бічна система вентиляції працює за рахунок пристрою вен-тіляціонних рам і кватирок в бічному склінні, верхня - за рахунок кватирок уздовж коника теплиці по обидва його боки або суцільний вентиляції за рахунок підйому верхньої частини покрівлі, що примикає до коника. Верхні кватирки накладні. Це забезпе-безпечує герметичність і гарантує від затікання дощової по-ди в теплицю. Система вентиляції механізована і автомати-зований.
Режим вологості повітря і грунту створюють штучно за рахунок пристрою системи зрошення. Воду подають через систему дощування, в невеликих господарствах шлангами або через під-грунтову (переважно в томатних теплицях) зрошення.
Електропостачання необхідно для поліпшення світлового ре-жиму рослин за рахунок досвічування або електросветокультури і освітлення теплиць для нормальної роботи в зимові ранкові та вечірні години. Під електродосвечіванія розуміють кратковре-менное застосування штучного світла при вирощуванні раса-ди. Для досвічування використовують різні установки і джерелом-ники світла.
У тепличних госпо-ствах застосовують лампи ЛФ-1, ЛФ-2, ДРЛФ-400, ЛОР-1000. Особливий інтерес представляють світильники ОТ-400 з лампами ДРЛФ-400, які монтують вертикально в стандартній ліг-кою арматурі на висоті 50. 60 сантиметрів від листя рослин. Пере-ня ламп по вертикалі мож-ли вручну за рахунок докору-чування довжини підвіски. Покращений спектр цих ламп дозволяє споживати 120 Вт на 1 квадратний метр, не знижуючи якості розсади.
Схематичні розрізи раз-особистих типів теплиць:
1 - односкатной; 2 - блокової; 3 - дво-скатної ангарної; 4 - двосхилим з внут-реннімі опорами; 5 - полігональної; 6 - арочної.
Характеристика раз-особистих типів теплиць.
Односхилі теплиці зазвичай дерев'яні, прості по пристрою. Мають один засклений скат, звернений на південь. Скління рамне (знімне) або стаціонарне, кут нахилу ската 35. 45 градусів. Розмір односкат-них теплиць не перевищує 50. 100 квадратних метрів, внутрішнє планування - стелажна, виконана у вигляді невеликих корит, розташованих під заскленої покрівлею. Вентиляція - одностороння, верхня, опалення - пічне.
Теплиці мають ряд суттєвих недоліків: трудомісткі в обслуговуванні, вузько спеціалізовані у використанні в зв'язку з недостатньою вентиляцією, мають нестійкий режим темпе-ратури і вологості грунту і повітря, тому будівництво їх допускається лише у виняткових випадках, головним чином в північних районах, в невеликих тепличних господарствах.
Двосхилі теплиці зазвичай металлокаменние, рідше деревян-ні, мають два засклених ската, орієнтованих на схід і захід. Скління стаціонарне, кут нахилу покрівлі 25. 30 градусів. Покрівля теплиці спирається на каркас, що складається з чотирьох ря-дів опорних стійок (металевих труб). Два ряди труб распо-ложени по центру теплиці. У верхній частині вони з'єднуються металевими прогонами (уголковим залізом). Інші два ряди опорних стійок суміщені з бічними стінами. Розміри двосхилих теплиць від 100. 150 до 300. 350 квадратних метрів, внутрішнє устрій-ство - стеллажное або грунтове. Вентиляція подвійна - верхня і бічна, опалення найчастіше водяне.
Недоліком двосхилих теплиць є трудомісткість обслу-говування (механізація неможлива через опорних стійок каркаса).
Ангарні теплиці являють собою великі двосхилі (іноді з арочної покрівлею) споруди площею 600. 3000 квадратних метрів, без внутрішніх опорних стійок. Перекриття стаціонарне, кут нахилу заскленої покрівлі 25. 30 градусів, вентиляція подвійна.
Позитивними якостями цих теплиць є: найкраща осве-щенность і підвищені вентиляційні можливості, стійкості-вий тепловий режим в грунті і повітрі, можливість застосування сучасних транспортних засобів і грунтообробних ма-шин, а також механізації або автоматизації вентиляції, дож-Девані, підгодівлі, обробки рослин отрутохімікатами.
Але через великої висоти і ширини ці теплиці мають коеф-фициент огорожі 1,5, що обумовлює підвищені в порівнянні з двосхилими теплицями тепловтрати. Тому ангарні тепла-ці дорожче в експлуатації; вище і капітальні витрати при будівництві.
Ангарна теплиця площею 1000 квадратних метрів.
Недоліки блокових теплиць: найгірший світловий режим, слабка вентиляція, особливо бічна через велику відстань між бічними стінами. Ці теплиці найбільш широко застосовують при будівництві великих тепличних комплексів.
Блокові теплиці являють собою об'єднання неяк-ких теплиць, що примикають одна до іншої поздовжніми сторо-нами, з заміною суміщаються бічних стін опорними стійками. В результаті ці теплиці є найбільш економіч-ними при будівництві.
Стики покрівлі суміжних секцій з'єднати-ють жолобами, які служать для скидання води і одночасно є несучими елементами покрівлі. На жолоби і коньковий брус спираються шпросси. При такому влаштуванні всі ланки теплиці є одне спільне приміщення з заскленої покрівлею (кут нахилу 25. 27 градусів). Розміри блочних теплиць коливаються від 10000 до 30000 квадратних метрів. Коефіцієнт огороджувальні-дення менше, ніж у ангарних теплиць, і становить 1,3. 1,4. У блокових теплицях забезпечуються ще більші віз-можности для механізації всіх робіт по обробці грунтів і різних перевезень, для автоматизації режимів мікроклімату, поливу, підгодівлі, обробки рослин отрутохімікатами.
Блокова теплиця. А - зовнішній вигляд; Б - схема пристрою: 1 - сталеві труби обігріву повітря шатра теплиці; 2 - сталеві труби обігріву віз-духу уздовж бічного огородження теплиці; 3 - пластмасові труби підгрунтового обо-Гревьє; 4 і 5 - сталеві труби обігріву приземного шару повітря, одночасно служать рейками для переміщення візків, що застосовуються при збиранні врожаю або догляді за рас-теніямі; 6 - дренажні гончарні труби для скидання надлишкової води в каналізаційну-ву систему; 7 - водостік для виведення опадів з покрівлі в каналізаційну систему; 8 пластини скла; 9 - вентиляційні кватирки; 10 - рейкова система відкривання Форто-чек; 11 - труби системи поливу з розпилюючими форсунками; 12 - шпросси; 13 - коньковий брус; 14 - з'єднувальний жолоб; 15 - опорна стійка теплиці, встановлена на точковому залізобетонному фундаменті (розміри в сантиметрах).
Зимові теплиці призначені для експлуатації протягом цілого року. Вони мають масивну конструкцію, стаціонарне перекриття і достатню кількість обігрівальних приладів, що забезпечують оптимальний температурний режим для Вира-вання культур в найхолоднішу пору.
Весняні теплиці використовують протягом весни, літа і осені, тобто при більш сприятливих умовах освітленості і особливо зовнішньої температури, ніж зимові теплиці. Весняні теплиці мають конструкції легкого типу з меншою кількістю обо-Гревал елементів, а іноді і зовсім без них. Тому капіталовкладення при будівництві їх в 2. 3 рази нижче зимових теплиць.
Основними способами обігріву весняних теплиць є сонячний обігрів і біологічний. Однак оснащення весняних теплиць додатковим технічним обігр-вом дає можливість використовувати їх приблизно на місяць рань-ше, ніж теплиці на біологічному обігріві.
У весняному тепло-цах вирощують розсаду для відкритого грунту, а наступною культурою - томат або огірок, отримуючи при цьому хороший уро-жай при низькій собівартості.
У практиці тепличного овочівництва застосовують весняні пле-нічні теплиці різноманітних конструкцій: стаціонарні, пере-ресувні і розбірні. Рідше зустрічаються весняні теплиці, остек-лені блочного або ангарного типу.
Несуча конструкція весняних теплиць може бути деревян-ної або металевої. Площа їх коливається від 100 до 5000 квадратних метрів. Стаціонарні блокові теплиці більші, ніж ангарні або двосхилі.
Представляють інтерес блочно-аркові плівкові теплиці з металевими каркасами з про-легченних елементів заводського виготовлення і розсадні теплиці. Покриття у них плівкове цілими полотнищами, кріплення плівки безгвоздевое. Вентиляцію здійснюють відкриттям кожної ланки арочної покрівлі і бічних стін. Передбачена механізація і автомати-зація основних робіт. Теплиці універсального використання.
В останні роки стали купувати промислове зна-ня пересувні теплиці. За конструкцією вони бувають арочні, блочно-арочні і ангарні.
Протягом сезону 2. 3 рази теплицю послідовно переміщуються-ють з однієї культури на іншу. Пересування здійснюють за допомогою тракторів, тросів і лебідок. Всі операції по обработ-ке ґрунту, поделке гряд, посіву, іноді посадці виконують звичайні-ні машини, після чого теплицю пересувають на підготовлену ділянку.
1 і 2 - розкоси поздовжньої жорсткості; 3 - полози; 4 - причіпна сережка;
5 - арка покрівлі; 6 - з'єднувальні жолоби; 7 - стійки; 8 - вхідні двері;
9 - плівковий торцевої «фартух»; 10 - бобіна.
Пересувні теплиці представляють інтерес для вирощено-вання розсади, так як дозволяють загартовувати її в умовах, максі-мально наближених до відкритого грунту.
Розбірні теплиці складаються з дерев'яних несучих конструк-цій, на які встановлюють дерев'яні рами з подвійним сло-му плівки. На зиму рами знімають. Нову плівку натягують навесні в опалювальних приміщеннях. Монтаж рам на каркас про-стій.
Для вентиляції цих теплиць знімають рами бокового ог-раждения і на покрівлі або відкривають фрамуги. Розбірні теп-лиці зручні для вирощування розсади капусти (легко прово-дить загартування). Вони перспективні для півдня Росії, де влітку можливі перегріви.