Способи припинення права спільної часткової власності. Виділ частки із спільного майна. Позасудові і судовий порядок виділу частки. Наслідки виділу частки. Поділ спільного майна.
1. Право спільної часткової власності припиняється в тих випадках, коли припиняється саме право власності на спільне майно для всіх співвласників, наприклад, випадки продажу спільного майна, його загибель і т.п. Це звичайні способи припинення права власності.
Специфічними способами припинення права спільної часткової власності є:
- зникнення множинності суб'єктів права власності, коли всі частки переходять тільки до одного співвласнику;
- виділ частки із спільного майна (див. п. 2 цього параграфа);
- поділ спільного майна (див. п. 5 цього параграфа).
2. Виділ частки із загального майна.
Відповідно до п. 2 ст. 252 ГК України будь-який з співвласників має право вимагати виділу своєї частки із загального майна.
Право на виділ - це суб'єктивне право кожного співвласника, яке характеризується такими рисами:
а) ніхто з співвласників не може бути позбавлений або обмежений у своєму праві вимагати виділу частки;
б) виділ частки здійснюється тільки за бажанням самого співвласника.
Виділ частки здійснюється за загальним правилом в натурі; неможливість виділення в натурі тягне виплату грошової суми або іншої компенсації. У зв'язку з цим можливі кілька варіантів виділу.
Перший. Вартість виділяється в натурі майна в точності відповідає розміру частки.
В цьому випадку виділився власник набуває право індивідуальної власності на виділене майно. Для інших співвласників (якщо їх залишилося не менше двох) зберігається право спільної власності на майно, що залишилося після виділу.
Другий. В натурі може бути виділено тільки майно, вартість якого більше або менше розміру частки (невідповідність майна, що виділяється в натурі).
Якщо виділяється власник отримує майна більше, ніж припадає на його частку, він виплачує компенсацію іншим співвласникам, якщо менше - то інші співвласники виплачують компенсацію йому.
Третій. Виділ частки в натурі не допускається:
По-перше, тому що виділ неможливий без невідповідного збитку майну, що знаходиться у спільній власності.
П. 7 Постанови Пленуму ВС України від 10.06.1980 N 4.
Або, по-друге, тому що виділ заборонений законом (найчастіше через те, що річ є неподільною).
Виділ в натурі частки в такому спільному майні, як житловий будинок або квартира, допускається тільки в тому випадку, якщо виділяється частка становить ізольовану частину будинку (квартири) з окремим входом і якщо є технічна можливість виділу ізольованою частини не тільки житлових, але і підсобних приміщень : кухні, коридору, санвузла та ін. (див. п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання застосування судами Закону Укаїни" Про приватизацію житлового фонду в Укаїни "; п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду СРСР від 31.07.1981 N 4 "Про з Дебні практику з вирішення спорів, пов'язаних з правом особистої власності на житловий будинок ")
У цьому випадку виділяється власник має лише право на виплату йому іншими співвласниками компенсації в розмірі вартості частки.
3. Позасудовий і судовий порядок виділу частки.
Питання про те, яке саме майно підлягає виділу, а також про розміри компенсацій вирішуються за угодою між усіма співвласниками одноголосно. Відповідно, і виплата компенсації замість виділу частки в натурі допускається за згодою виділяється власника. Лише в разі недосягнення згоди між усіма співвласниками виділяється власник має право пред'явити до суду вимогу про виділ частки в натурі (або вимога про виплату йому компенсації при неможливості виділу).
Примусова компенсація. Тільки в судовому порядку може бути вирішено питання про виплату виділяється власнику компенсації замість виділу частки без його волі при одночасній наявності наступних умов:
- виділяється власник наполягає на виділ частки в натурі;
- частка виділяється власника не може бути реально виділена;
- частка виділяється власника незначна;
- виділяється власник не має істотного інтересу у використанні спільного майна (істотний інтерес визначається як потреба у використанні цього майна в силу віку, стану здоров'я, професійної діяльності, наявності дітей, інших членів сім'ї, в тому числі непрацездатних, і т.д.).
Судова практика не заперечує і випадків, коли виділяється власник виплачує компенсацію іншим співвласникам поза їхньою волею, якщо майно, що виділяється в натурі, перевищує частку виділяється власника.
П. 9 Постанови Пленуму ВС України від 10.06.1980 N 4.
Очевидно, що виплата компенсації в даному випадку не повинна перетворюватися в примусовий викуп частки (її суттєвої частини). Таким чином, при невідповідності майна, що виділяється в натурі, розміру частки залишилися співвласників можна примусити до отримання компенсації поза їхньою волею тільки в разі, якщо вартість виділяється в натурі майна незначно перевищує розмір частки виділяється власника.
У разі якщо виділ частки в натурі неможливий і відсутні підстави для примусової виплати компенсації, суд відмовляє в позові про виділ частки.
4. Наслідки виділу частки.
При реалізації права на виділ відносини спільної власності припиняються тільки для виділився власника. Моментом припинення права спільної власності для виділився власника є передача йому частини спільного майна, виділеного в натурі (а якщо виділене майно відноситься до нерухомості - то державна реєстрація права на це майно). Якщо ж виділився співвласник отримує компенсацію замість майна в натурі, то його право у спільній власності припиняється в момент отримання компенсації (якщо спільне майно є нерухомістю, то факт припинення спільної власності підлягає тільки підтвердження шляхом зміни відповідних записів в ЕГРП).
5. Поділ спільного майна.
Відповідно до п. 1 ст. 252 ГК України майно, що перебуває у спільній частковій власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. Розділ майна є окремим випадком виділу частки, оскільки під час розподілу право на виділ реалізується всіма співвласниками. Розділ майна слід відрізняти від відчуження спільного майна за рішенням всіх власників з подальшим поділом вирученої суми (див. Подп. "Б", "в" п. 3 § 2 цієї глави). Під час поділу майна співвласники претендують на виділ кожному з них частки в натурі або на виплату компенсації при неможливості виділу частки.
Тому до розділу спільного майна в повному обсязі застосовуються правила про виділ частки (в тому числі і правила про примусову компенсації).
Деякою специфікою відрізняється розділ між співвласниками неподільної речі. Якщо буде встановлено, що один із власників має суттєвий інтерес у використанні неподільної речі, суд може передати саме йому цю річ в одноосібну власність незалежно від розміру його частки. Іншим співвласникам компенсується вартість їхніх часток.
6. Наслідки поділу спільного майна.
В результаті поділу спільного майна для всіх співвласників припиняється спільна власність, а замість неї виникає право індивідуальної власності у окремих колишніх співвласників на майно, яке утворилося в результаті поділу.